Закон пропозиції. Еластичність пропозиції та її види.
Введення 2
Гл.1. Пропозиція як економічна категорія 4
1.1. Теорії і школи пропозиції 4
1.2. Сутність пропозиції. Обсяг і структура пропозиції 11
Гл.2. Пропозиція і чинники його оточують. Еластичність пропозиції 14
2.1. Суть закону пропозиції 14
2.2. Еластичність пропозиції 16
2.3. Види еластичності пропозиції 16
Гл.3. Пропозиція і його структура динаміки в Україні 19
3.1. Споживчий ринок. Його склад і характеристика
найважливіших елементів 19
3.2. Особливості формування пропозиції на споживчому
ринку 21
Висновок 26
Література 28
Введення
Є області знань і життєвого досвіду, про яких, здається, може судити будь-який з нас. Крім політики, до таких сфер відносяться медицина і, звичайно ж, економіка. Це не випадкове, адже економіка - наука емпірична, пов'язана з практикою безпосередньо. Кожен з нас, незалежно від підготовки, повсякденно стикається з економічними явищами. Всі ми трудимося - створюємо цінності або підвищуємо свою кваліфікацію, отримуємо прибутки, звертаємося до ринку, стежимо за цінами, є споживачами. Економіка вивчає "homo ecoonomics" - економічну людину, його дії і інтереси. І також як в медицині, де для постановки діагнозу треба добре знати функціонування здорового організму, необхідно передусім розібратися в законах функціонування здорової економіки.
Економічна наука покликана визначати, як максимально ефективно використати обмежені ресурси - природні запаси, капітали, трудові резерви. Детально всім іншим галузям знань, економіка включає набір аксіом і доказів, придатних для аналізу в будь-яких конкретних умовах. І в цьому вузькому значенні вона не може бути національною, також як не може існувати американської фізики або німецької математики. Ціни товарів всюди визначаються співвідношенням попиту і пропозиції, із зростанням прибутку відбувається зменшення споживаної його частини і зростання що нагромаджується.
Але у економіки є принципова відмінність від точних і природних наук: вона має справу не з окремою людиною на незаселеному острові, а з членом суспільства, схильного до впливу традицій, національного менталітету і політичних інститутів. Інструментарій економіста має тому національну специфіку. [1]
Наука формується приблизно також, як росте дерево або будується будинок. Великі економісти минулого заклали фундамент, створили теорію, звану мікроекономікою . В якості вихідного пункту для аналізу тут береться господарство підприємця і фермера. Мікроекономіка вивчає відносини між підприємцями (Конкуренція), підприємцями та найманими працівниками, продавцями та покупцями. Вона формулює закони: попиту і пропозиції, рідкості, спадної прибутковості, граничної продуктивності праці або капіталу. Мікроекономіка безпосередньо пов'язана з підприємницькою діяльністю, є як би довідником, керівництвом для бізнесу.
Ринок - непряме, опосередкована взаємозв'язок між виробниками і споживачами продукції в формі купівлі-продажу товарів, сфера реалізації і товарно-грошових відносин, а також вся сукупність засобів, методів, інструментів, організаційно-правових норм, структур т.д., що забезпечують функціонування таких відносин. Ринок - це єдина система відносин купівлі-продажу, структурними елементами якої є ринки товарів, капіталів, робочої сили, цінних паперів, ідей, інформації і т.д. Ринок - основа ринкової економіки.
Ринок - це інструмент, або механізм, що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (Постачальників) окремих товарів і послуг. Одні ринки є локальними, тоді як інші носять міжнародний або національний характер. Деякі відрізняє особистий контакт між пред'явником попиту і постачальником, а інші є безособовими - на них покупець і продавець ніколи не бачать або зовсім не знають один одного.
Стан ринку визначається співвідношенням величини попиту і пропозиції.
Щоб зрозуміти ринкову економіку у всій її повноті, необхідно добре засвоїти два фундаментальних поняття:
В· попит;
В· пропозиція.
Попит і пропозиція - взаємозалежні елементи ринкового механізму, де попит визначається платоспроможною потребою покупців (Споживачів), а пропозиція - сукупністю товарів, запропонованих продавцями (Виробниками); співвідношення між ними складається в назад пропорційну залежність, визначаючи відповідні зміни в рівні цін на товари.
У своїй роботі я докладно розглядаю одне з цих понять - пропозиція. У главі 1 своєї роботи я розглядаю пропозицію як економічну категорію, а також теорії та школи пропозиції. У розділі 2 я приділяю особливу увагу суті закону пропозиції і еластичності пропозиції та її видам. У 3 розділі роботи розглядаю пропозицію і його структуру динаміки в Україні. У висновку я роблю висновки з вивченого мною матеріалу.
Гл.1. Пропозиція як економічна категорія
1.1. Теорії і школи пропозиції
Про пропозицію говорили багато економістів, такі як Вільфредо Парето (1848 -1923), Адам Сміт (1723 - 1790), Альфред Маршалл (1842-1924). Цієї проблеми торкалися лозаннська школа (Математична школа), неокласична школа. Хочу розповісти коротко про ці економістах і про основні ідеї цих шкіл.
Адам Сміт (1723 - 1790) - англійський економіст, один із засновників класичної політичної економії. У 1766 році створив головний твір свого життя - В«Дослідження про природу і причини багатства народів В», яке є першим в економічній науці повноцінним працею, що викладає загальну основу науки - теорію виробництва і розподілу, аналіз дії цих абстрактних принципів на історичному матеріалі і ряд прикладів їх застосування в економічній політиці. Ця робота Сміта надала вплив на весь наступний розвиток економічної думки в світі та економічну політику багатьох держав. Головна думка В«Дослідження про природу і причини багатства народів В»- це дія" невидимої руки ": отримуємо ми свій хліб по милости пекаря, а з його егоїстичного інтересу. [2] Сміт висунув доктрину максимального задоволення потреб, згідно якої при певних суспільних умовах приватні інтереси можуть гармонійно поєднуватися з інтересами суспільства. Він відзначав, що поділ праці підвищує продуктивність праці, прискорює ріст багатства і є найважливішим чинником всієї історії людства. Сміт вважав неправильним погляд меркантилістів на гроші як єдине багатство, більш того, він оголосив доцільною заміну срібла і золота паперовими грошима. Поряд з цим він бачив, що на відміну від металевих грошей паперові гроші повинні випускатися банками в обмежених кількостях. Сміт виділяв кредитні гроші і визнавав, що емісія банкнот сприяє зростанню виробництва. Сміт вніс значний внесок у теорію вартості. Він визначав вартість затрачених на виробництво товару працею і обмін товарів пов'язував з укладеними в них кількості праці. Сміт розмежовував природну і ринкову ціну товару. Під природною ціною він розумів грошовий вираз вартості, яка В«як би представляє собою центральну ціну, до якої постійно тяжіють ціни всіх товарів В»[3], тобто обумовлену конкуренцією середню ціну товарів. Низький рівень норми прибутку і відсотка Сміт характеризував як показник високого економічного розвитку і В«здоров'я націїВ», хоча і не зміг пояснити процес тенденції норми прибутку до зниження. Він вперше ввів терміни основного і оборотного капіталу та застосував категорії основного і оборотного капіталу до всього функціонуючому капіталу, незалежно від того, в якій галузі він застосовується. Особливе значення Сміт надавав фінансової діяльності держави. Він заклав теоретично основи податкової політики, підкресливши, що по...
