Зміст
Введення
1. Державне регулювання економіки: сутність, цілі, методи
1.1 Економічна роль держави: історичний аспект
1.2 Сутність державного регулювання, цілі і завдання
1.3 Функції та інструментарій державного регулювання
1.4 Методи державного регулювання
2. Державне регулювання ринкової економіки: необхідність і можливості
2.1 Основні етапи взаємодії ринкової економіки та держави
2.2 Причини державного регулювання економіки
2.3 Можливості державного регулювання ринкової економіки
2.4 Протиріччя державного регулювання ринкової економіки
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Сучасний світ - це світ змішаних економік, де держава функціонує в положенні партнера і конкурента приватних фірм, з одного боку, з іншого - несе відповідальність за нормальне функціонування ринку та підтримання правопорядку в економіці в цілому. Роль держави тим самим не обмежується виконанням функцій "нічного сторожа ", а передбачає більш широке поле діяльності.
Економіка передує радянського етапу розвитку суспільства мала як би два рівні завдань: офіційно проголошений курс на створення умов для всебічного розвитку особистості та фактичний курс, орієнтований на військово-технологічне протистояння (паритет у сфері військової потужності). Останнє вкрай обмежувало обсяг ресурсів, спрямованих на вирішення першого завдання. Соціально-політична організація суспільства дозволяла це робити, тобто виділяти на безпосередні потреби суспільства дуже обмежений обсяг ресурсів, що поряд з іншими факторами вело до незацікавленості значної частини суспільства в ефективній праці. Наша держава формувалося і функціонувало як унітарна. Цьому відповідали і економічні відносини - панування суспільної власності (юридично), яка фактично була державною. За державою було закріплено право розпорядження виробничими ресурсами.
Протиріччя між оголошеними цілями і реальністю, неефективне використання праці та ресурсів породили необхідність переорієнтації в розвитку суспільства на меті задоволення безпосередніх інтересів людей, на децентралізацію управління, на зміну форм власності, перехід до ринкових відносин. Спочатку ця трансформація замишлялася в цілях відновлення виробництва, структурних змін технічного переозброєння, використання НТП забезпечення більш високого рівня ресурсосбережений, пошуку нових форм і методів управління. В Зрештою мета перетворень полягала у підвищенні ефективності народного господарства.
На практиці поставлені завдання вирішувалися шляхом роздержавлення і приватизації, різкого обмеження ролі держави в безпосередньому управлінні та покладання всіх цих завдань на товаровиробників. Такі кардинальні зміни можуть бути здійснені без істотного збитку для основної частини населення тільки за умови наявності детальної взаємопов'язаної програми трансформації, ретельно продуманого механізму її реалізації, поетапної передачі функцій управління від одного власника іншому без тимчасового розриву в забезпеченні функціонування виробництва. При цьому економічна політика в перехідний період значно відрізняється від економічної політики в стартовому і фінальному положенні всього періоду трансформації. Світовий досвід показав, що принципи і методи непрямого, непрямого впливу на розвинену економіку ефективні саме тоді, коли вона сформована вже як ринкова, а не як перехідна економіка.
Наведені вище положення підкреслюють необхідність виваженого ставлення до питань макроекономічного регулювання, державного управління процесом трансформації. Цей процес включає в себе не тільки перетворення політичної структури, але й весь комплекс проблем змін. Він повинен завершитися глибокою структурною перебудовою господарства, орієнтованої на потреби людей в нових умовах життя суспільства.
Зниження соціальних та інших витрат перехідного періоду пов'язано з глибоким усвідомленням усіма членами суспільства характеру змін, цілей і завдань трансформації. Крім цього, необхідний величезна організаційна робота по узгодженості всіх елементів перетворення суспільства, забезпечення гарантій по всіх аспектах його безпеки.
Все це підкреслює необхідність активної ролі держави, всіх її інститутів у творчому, а не нищівному процесі. У цей період держава не може піти з економіки. Потреба в його діяльності як гарантії стабільності і благополуччя в сьогоденні і майбутньому зростає. Тип економіки, який складеться в майбутній Росії, поки не ясний. Але обмежувальні контури, рамкові характеристики відомі.
Виходячи з цього, актуальність теми курсової роботи є обгрунтованою принципової правомірністю і необхідністю втручання держави в економіку в умовах ринкового господарства; вивчення методів впливу держави на економіку; характеристика інструментів державного регулювання.
1. Державне регулювання економіки: сутність, цілі, методи
1.1 Економічна роль держави: історичний аспект
Сучасна економіка представляє синтез ринкового механізму і елементів державного регулювання.
Форми діяльності та обсяг діяльності держави в економічній сфері змінюються з розвитком суспільства, в Зокрема з ускладненням господарських зв'язків. В економічних концепціях завжди відводилося велике місце дослідженню економічної ролі держави, її функцій в економіці.
Представники меркантилізму - першої економічної школи - стояли за активне втручання держави в економіку. Процес первинного накопичення капіталу, ідеологами якого вони були, не міг бути здійснений без підтримки держави. Держава в законодавчому порядку сприяло накопиченню золота і срібла в країні, проводив політику в цілях розвитку і захисту власної промисловості.
Представники більш пізнього періоду - фізіократи - не поділяли думки меркантилістів і висунули принцип laisser faire, що означає вимогу свободи, торгівлі в першу чергу. Головна турбота держави, з точки зору фізіократів, - захист так званого природного права, основою якого є приватна власність.
Класична школа політекономії, що розвивалася в епоху промислового перевороту і висловлювала інтереси промислової буржуазії, піддала перегляду теорії своїх попередників, зокрема меркантилістів - ідеологів торгового капіталу. Її представники в особі А. Сміта і Д. Рікардо обгрунтовували гасло "економічної свободи "і висловлювалися за обмеження втручання держави в економічне життя [1].
На думку А. Сміта, держава повинно виконувати три обов'язки:
обгороджувати суспільство від насильства і вторгнень інших незалежних суспільств;
обгороджувати по мірі можливості кожного члена суспільства від несправедливості і гноблення з боку інших його членів, або встановити гарне відправлення правосуддя;
створювати й утримувати певні громадські споруди та установи, створення та утримання яких не може бути в інтересах окремих осіб чи невеликих груп, і витрати на які не можуть бути покриті приватними особами [2].
Представники неокласичного напрямки, які створили теорію ринкової рівноваги і сформулювали закономірності оптимального режиму господарювання, стояли на позиціях саморегулювання ринкової системи. Допомога держави у функціонуванні економіки розглядалася зайвою, більш того, шкідливою. В економіці, здатної досягти як повного обсягу виробництва, так і повної зайнятості, втручання держави може тільки завдати шкоди її ефективному функціонуванню. Логіка неоклассістов підводила до висновку про те, що найбільш прийнятною є економічна політика державного невтручання.
Однак економічні зрушення кінця ХIХ - початку ХХ століття спричинили за собою розвиток масового виробництва, збільшення товарних угод, загострення конкуренції і змусили звернути увагу неокласиків на можливі "збої ринку", з якими він самостійно впоратися не може. До причин, що виклик...
