некомерційних Освітніх закладах
СТОЛИЧНИЙ БІЗНЕС КОЛЕДЖ
РЕФЕРАТ
З ДИСЦИПЛІНИ: "Банківська справа"
НА ТЕМУ: "Банківська система Польщі"
студентів 2 курсу 21 ГРУПИ
Смирнова С.Н
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТ 080501
РОБОТА ПРИЙНЯТА: к.е.н. доцент Єгошина М.Н. /____________/
ОЦІНКА: ________
Йошкар-Ола
2008
Введення
Минуло вже більше дванадцяти років з початку процесу реформування економічної системи в країнах Центральної та Східної Європи, що проводяться в регіоні перетворення вимагали кардинальних змін в економічній, соціальній і політичній сферах життя суспільства. Фактично, країнам доводилося будувати ринкові відносини В«з нуляВ». В першу чергу це стосується зміни форм власності, яка, як відомо, в командно-адміністративній економіці була, переважно державної. При цьому, свобода небагатьох приватних власників була надзвичайно обмежена зі боку держави (так в ПНР діяльність великої кількості приватних фермерів залежала від існуючої системи державних закупівель). У таких умовах для проведення успішного роздержавлення (і приватизації) економіки, безумовно, необхідно було створення розвиненої кредитно-фінансової системи, що відповідає ринковим стандартам. У теж час, і сама банківська систем в країнах Центральної та Східної Європи виявилася монополізованої державою, і вимагала приватизації.
Банківська система Польщі
Республіка Польща - одне з перших посткомуністичних держав, які почали здійснення лібералізації економіки, в тому числі, і реформування форми власності. Початок перебудови кредитно-фінансової системи в інтересах ринкової економіки було покладено 1 лютого 1989 - з системи Національного Банку Польщі виділилися 9 регіональних банків, створивши тим самим основу для формування двоступеневої банківської системи. Регіональні банки взяли на себе функції по безпосередньому обслуговуванню економічних суб'єктів, тобто характерні для комерційних банків, в той час як на Національний банк покладалися функції виключно центрального банку: грошово-кредитне регулювання економіки, емісія кредитних грошей, кредитування комерційних банків.
Тут слід зауважити, що в Польщі традиційно існувала система кооперативних банків, що бере початок ще з 1861 року, в 1950 році після нетривалої перерви їх робота була відновлена. Діяльність кооперативних банків орієнтована перш за все на кредитно-касової обслуговування сільськогосподарських виробників у межах однієї гміни. У 1975 році кооперативними банками був заснований Bank Gospodarki Е»ywnoЕ›ciowej (Продовольчий Банк), у статутному фонді якого частка зазначених банків становила 46%. Таким чином, Bank Gospodarki Е»ywnoЕ›ciowej став центральним для понад 1500 кооперативних банків. Однак з початком реформ банківської системи відбулася певна децентралізація системи кооперативних банків Польщі.
Вже в перші роки реформ кількість банків різко зросла, і в першу чергу, - Приватних. Процес приватизації польських банків можна умовно розділити на декілька етапів.
Так, перший етап 1989 - 1992, старт якому був даний Законом від 31 січня 1989 року "Банківська право ", характеризувався надзвичайно ліберальним підходом до формування ринкової банківської системи. На вказаний період припадатиме найбільше кількість створених нових приватних банків - 75. Обмеження з боку держави, в контексті популярної в той час ліберальної концепції, на розвитку галузі були мінімальними, і уряд всіляко сприяло становленню банківської системи, яка повинна була стати одним з наріжних каменів економічних реформ.
Для другого етапу 1992-1994, було характерно посилення порядку банківського ліцензування та обережне ставлення Національного банку Польщі до залучення іноземного капіталу в дану сферу економіки. Національний банк віддавав перевагу засновувати представництва іноземних банків ніж їх відділенням, так як діяльність перших підлягала контролю безпосередньо з боку центрального Банку, в той час як відділення контролювалися закордонними банками. Зазначена політика аргументувалася природним бажанням обмежити надмірний вплив зарубіжного капіталу на фінансовий сектор економіки. Однак у період проведення структурних змін в польській економіці, включаючи приватизацію, і в умовах серйозного дефіциту фінансових коштів, такий підхід виглядав сумнівним. Внутрішніх інвестицій необхідних для здійснення приватизації банків, на які в першу чергу покладалися надії, було явно недостатньо. При цьому ситуація ускладнювалася тим, що іноземні інвестори не могли придбати контрольний пакет приватизованих банків. Тому до вказаного періоду ставитися приватизація всього лише чотирьох державних банків.
Дефіцит капіталу та обмеження його притоки уповільнювали темпи проведення приватизації не тільки банківського сектора, але й економіки в цілому.
До цього періоду відносяться структурні зміни в системі кооперативних банків, створених у виді акціонерних товариств регіональні банки. Метою їх установи було підтримання фінансової стабільності та ліквідності кооперативних банків, надання технічної та методологічної допомоги, можливість надання більш широкого спектру банківських послуг. Вінчає структуру кооперативних банків, вже згаданий, Bank Gospodarki Е»ywnoЕ›ciowej. Станом на 9 вересня 1994 66% його акцій належало державі в особі Державної скарбниці, 34% - кооперативним банкам. Передбачається, що частка держави буде поступово передана кооперативним банкам.
На третьому етапі, з 1996 року, приватизація та реформування банківського сектору проходить більш форсованими темпами. До цього процесу активніше підключилися зарубіжні інвестори внаслідок зняття ряду існуючих обмежень. Однак, умовою для участі іноземних банків в польській економіці, стало їх обов'язок взяти участь у санації і реструктуризація польських банків, що знаходяться в важкому фінансовому становищі. Таким чином, польський Національний банк намагається сприяти вирішенню проблеми реструктуризації національного банківського сектора. З цього періоду участь іноземного капіталу в польській банківській системі стало одним з основних джерел його розвитку. При цьому іноземні банки стають не тільки джерелами фінансових коштів, але й сприяють впровадженню в економічну практику високих стандартів кредитно-касового обслуговування, тим самим, стимулюючи і розвиток національних банків. До вказаного періоду ставитися також прискорення процесу консолідації та злиття банків, що призвело до певного зниження їх кількості (таблиця 1). Шляхом злиття були утворені такі досить великі банки, як РКО SA (А.О. Загальна Ощадна Каса), BIG-Bank GdaЕ„ski і ряд інших.
Тут варто відзначити, що приватизація польських банків, як правило, складалася з двох етапів. На першому етапі відбувалося фінансове оздоровлення приватизованих банків, реструктуризація та підвищення ліквідності їх кредитних портфелі. І тільки після цього випливав етап безпосередньої зміни власника. Особливо цей процес характерний для кооперативних банків, як найбільш слабких у польській банківській системі і обслуговуючих найбільш проблематичну галузь економіки - сільське господарство. Прискорення приватизації призводить до поступового зниження кількості банків прямо або побічно контрольованих Казначейством Польщі. В останні роки був приватизований ряд великих банків: Bank Przemyslowo-Handlowy (Промислово-Торговий Банк), Bank Zachodni (Західний Банк), і деякі інші, триває приватизація банку РКО SA (АТ Загальна Ощадна Каса). На сьогоднішній день більшість банківських установ являють собою акціонерні товариства, приватні та іноземні компанії. Як наслідок інтенсивної зміни форм власності в банківському секторі, значно розширився спектр надаваних банками послуг, збільшилося різноманіття кредитно-фінансових організацій, в банківську діяльність стали активно впроваджуватися сучасні технології та методи розрахунків.
На думку авт...
