МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
КАФЕДРА Мікроекономіка
Курсова робота
з дисципліни Мікроекономіка
на тему: "Антимонопольне регулювання"
Казань, 2008
Зміст
Введення
Глава 1. Сутність антимонопольного регулювання
Глава 2. Форми і методи антимонопольного регулювання в РФ і РТ
Глава 3. Основні напрямки розвитку антимонопольного регулювання в РФ і РТ
Список літератури
Додаток
Введення
Росія перебуває в процесі трансформації. На даний період в країні накопичилося безліч економічних проблем, хоча основний період переходу від командної до ринкової економіки вже завершився. Нестабільність економіки була викликана не тільки її реформуванням, але й самими реформами. Це можна розглянути на прикладі монополій, до кінця 90-х р. їх число планомірно збільшувалася, хоча повинно було бути інакше. В період СРСР відсоток монополізації ринку був найвищим у світі, і при падінні радянського союзу економіка навпаки повинна була отримати велику кількість виробників і високу конкуренцію. Але через слабкість держави в виробництві нового законодавства, на ринку стало можливо захоплювати підприємства не зовсім законним шляхом.
Зміни, що відбуваються в економіки, відрізнялися різноманітністю і складністю, це призвело до необхідності осмислення та визначення найбільш функціональних форм і методів регулювання економіки. Політика підтримки конкуренції та антимонопольне регулювання економічних процесів, є вкрай важливою сферою діяльності в російської економіки, на даний момент це пріоритетний напрямок. Виробляються нові механізми у регулюванні конкурентних відносин.
Проведення антимонопольної і конкурентної політики, що дозволяє уникнути зловживання з боку великого бізнесу, має будуватися на базі теоретичних знань і методологічних підходів до вивчення галузевих ринків. Результати, отримані на основі розгляду конкурентного середовища і процесів концентрації економічної влади на ринку, повинні служити базою прийняття управлінських рішень щодо правочинів та дій господарюючих суб'єктів і вироблення стратегічних курсів антимонопольної та конкурентної політики держави.
Всякому господарюючому суб'єкту характерне прагнення до монополії, витіснення конкурента з ринку, розширення сфери діяльності, таким чином, придбання і посилення ринкової влади супроводжується встановленням контролю над чинниками, що визначають діяльність підприємства. В ім'я збереження ринкової влади і контролю ситуації на ринку можуть відбуватися діяння, що обмежують конкуренцію, що істотно викривляє дію ринкових сил, призводить до нераціонального розподілу суспільних ресурсів, негативно позначається на господарській діяльності всіх учасників ринку та економічному добробуті суспільства. Високий ступінь концентрації економічної влади може стати небезпекою для самостійного прийняття рішень. Тим самим вона суперечить основам демократичного устрою суспільства. Завдання держави і антимонопольних органів полягає в тому, щоб ввести конкуренцію в цивілізовані рамки, покласти край небезпечним для суспільства прояви монополізму. Розробка правил конкурентної боротьби і регулювання конкурентних відносин у суспільстві здійснюються завдяки принципам, виробленим антимонопольною політикою. Активізація значення держави в вирішенні завдань підйому економіки повинна не протиставлятися процесам ринкового реконструювання, а поєднуватися з ними. Скорочення втручання держави в діяльність підприємств передбачає як дотримання ними принципів доброчесності і справедливості, так і необхідність боротьби з впливом органів влади (особливо регіональними та місцевими), що обмежують своїми рішеннями конкуренцію і які ущемляють права та інтереси підприємців.
Головними проблемами, стоять перед антимонопольними органами, є брак теоретично обгрунтованих способів аналізу конкурентного середовища на товарних ринках, наявність різних методологічних підходів до вивчення рівня концентрації в Росії і за кордоном, що не дає виробити єдиних оціночних критеріїв для здійснення міжкраїнових зіставлень.
Теоретичні аспекти розбору дієвості різних ринкових структур розібрані в працях класиків економічної науки А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. Мілла, К. Маркса, А. Маршалла та Е. Чемберліна, подальше формування теорії і практики конкуренції, а також ролі держави в діяльності конкурентних ринків було досліджено в роботах Дж. Робінсон, Дж. М. Кейнса, Л. Ерхарда, Ф. Хайєка, П. Сраффи, Й. Шумпетера, В. Ойкена, П. Самуельсона, Ж. Тіроля, М. Портера, А. Томпсона та ін
Через наявність цілого комплексу проблем як теоретичного, так і практичного характеру. В дослідженні ринкової концентрації, я вважаю за потрібне розглянути більш докладно методи регулювання ринків і галузей. Вивчення методів нагляду за станом ринку та ефективності застосування антимонопольними органами заходів економічного і правового характеру дають можливість комплексно оцінити діяльність держави, спрямовану на вироблення та підтримка конкурентного середовища.
Таким чином, розгляд основних завдань антимонопольної політики і методів її реалізації, дослідження методологічних основ і методичних підходів до аналізу конкурентного середовища та процесів економічної концентрації на галузевих товарних ринках допомагають виробити принципи і механізми проведення антимонопольної політики, оцінити ефективність її виконання.
Глава 1. Сутність антимонопольного регулювання
антитрестівського (АНТИМОНОПОЛЬНЕ) РЕГУЛЮВАННЯ (від англ. antitrust adjustment) - діяльність держави, спрямована на захист прав споживачів, запобігання монополізації окремими підприємствами (або їх об'єднаннями) тих чи інших видів виробництва. Являє собою комплекс економічних, адміністративних і законодавчих заходів, здійснюваних державою і спрямованих на те, щоб забезпечити умови для ринкової конкуренції і не допустити надмірної монополізації ринку, загрозливою нормальному функціонуванню ринкового механізму.
Антимонопольне регулювання включає в себе регулювання рівня концентрації та монополізації виробництва, стратегії і тактики підприємств, зовнішньоекономічної діяльності, цінове і податкове регулювання. Для організації антимонопольної діяльності створюються антимонопольні (антитрестовські) комітети.
АНТИМОНОПОЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО - комплекс законів і урядових актів в країнах з ринковою економікою, спрямованих на підтримка конкурентного середовища в різних сферах підприємницької діяльності, протидія монополізму та протидія монополізму та недобросовісної конкуренції, на обмеження і заборона монополій, перешкоджають створенню монопольних структур і об'єднань, монополістичних дій.
Антимонопольне законодавство, як правило, включає в себе норми, що визначають обмеження при утворенні різного типу господарських об'єднань, принципи ведення конкурентної боротьби на ринку і укладення договорів з продажу товарів і послуг, а також повноваження державних органів з нагляду за дотриманням відповідних законоположень. Основні завдання антимонопольного законодавства:
1) забезпечення сприятливих умов і стимулів для розвитку конкуренції і підприємництва в національній економіці;
2) зняття всіх перепон на шляху активізації конкуренції на правовій основі, що дозволяє виключити монопольні дії суб'єктів ринку, центральних органів влади і управління, диктат суб'єктів господарювання;
3) визначення правового режиму регулювання відповідальності за монопольні дії і порушення правил чесної конкуренції;
4) захист інтересів малого і середнього підприємництва від свавілля великого бізнесу;
5) створення умов для розвитку національної економіки.
У багатьох розвинених країнах законодавчо встановлені допустимі рівні м...
