ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1 Цілі і завдання аналізу використання робочого часу
1.2 Джерела інформації для аналізу
1.3 Основні показники, використовувані для аналізу використання
робочого часу
2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА
2.1 Аналіз використання робочого часу
2.2 Аналіз використання фонду робочого часу
2.3 Шляхи поліпшення використання трудових ресурсів
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
У ході аналізу використання робочого часу оцінюється повнота використання робочого часу. На підставі балансу робочого часу, звіту з праці та табельного обліку складається баланс робочого часу по організації, по кожному її підрозділу і кожної категорії працівників.
Трудові ресурси відрізняються від матеріальних необхідністю їх винагороди, тому їх аналіз виконується за чотирма напрямками: (а) наявність і стан; (б) рух; (в) використання; (г) стимулювання. Відповідні показники повинні характеризувати: склад і структуру працівників; рівень освіти і кваліфікації; частку управлінського персоналу; плинність кадрів у різних розрізах; продуктивність праці в цілому, за категоріями працівників і по підрозділам; середню заробітну плату в цілому, за категоріями працівників і по підрозділам; ефективність використання робочого часу; темпи зміни середньої заробітної плати порівняно з темпами зміни обсягів виробництва і прибутку; ефективність систем перепідготовки кадрів та ін
Трудові відносини ледь Чи не найскладніша проблема підприємництва, коли колектив підприємства налічує десятки і сотні людей. Це система, яка охоплює широке коло питань, пов'язаних з організацією трудових процесів, підготовкою і набором кадрів, вибором оптимальної системи оплати праці, створенням соціального партнерства на підприємстві. Завдання економічного аналізу трудових ресурсів виявити параметри для якомога більш тонкої настройки цієї системи, що особливо важливо в умовах ринку. Оскільки виживання підприємства в складній конкурентній боротьбі залежить від можливості швидкої перенастроювання виробництва, в якій найважливішу роль відіграють трудові ресурси підприємства.
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1 Цілі і завдання аналізу використання робочого часу
Раціональне використання персоналу підприємства - неодмінна умова, що забезпечує безперебійність виробничого процесу і успішне виконання виробничих планів. Для цілей аналізу весь персонал слід розділити на промислово-виробничий і непромисловий персонал. До промислово-виробничому персоналу (ППП) відносять осіб, зайнятих трудовими операціями, пов'язаними з основною діяльністю підприємства, а до непромисловому персоналу відносять працівників закладів культури, громадського харчування, медицини тощо, що належать підприємству. Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання залежать обсяг, і своєчасність виконання всіх робіт, ступінь використання устаткування, машин, механізмів і як наслідок - обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників. Однак випуск продукції залежить не стільки від чисельності працюючих, скільки від кількості витраченого на виробництво праці, визначеного кількістю робочого часу. Тому аналіз використання робочого часу є важливою складовою частиною аналітичної роботи на підприємстві.
Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період часу, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству.
Основні завдання аналізу: - оцінка екстенсивності, інтенсивності та ефективності використання персоналу на підприємстві;
- виявлення резервів більш повного і ефективного використання фонду робочого часу персоналом підприємства.
В ході проведеного аналізу використання фонду робочого часу необхідно:
- дати загальну оцінку повноти використання робочого часу;
- визначити основні чинники та розмір впливу кожного з них на використання робочого часу;
- з'ясувати причини виниклих цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу;
- провести розрахунок впливу простоїв на продуктивність праці та зміна обсягу випуску.
У ході аналізу необхідно виявити причини утворення надпланових утрат робочого часу. Серед них можуть бути: додаткові відпустки з дозволу адміністрації, невиходи на роботу з хвороби, прогули, простої через несправність устаткування, відсутність роботи, сировини, матеріалів, палива, енергії і т. д. Кожен вид втрат повинен бути детально оцінений, особливо той, який залежить від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, залежних від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, який не вимагає додаткових капітальних вкладень і дозволяє швидко отримати віддачу. Вивчивши втрати робочого часу, виявляють непродуктивні витрати праці, які складаються з витрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої продукції та виправлення шлюбу, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу (Додаткові витрати робочого часу).
1.2 Джерела інформації для аналізу
Джерелами необхідної інформації є плановий і фактичний облік в організації робочого часу, статистичний звіт по праці, табельний облік. При здійсненні розрахунку балансу робочого часу доцільно використовувати не тільки дані поточного періоду, але й аналогічні дані за попередні періоди (неявки працівників через хворобу, відволікання працівників на виконання державних і громадських обов'язків та ін), табельний облік явок і неявок на роботу з розшифровкою по причинам. Баланс робочого часу необхідно складати не тільки в цілому по організації, але і по кожному виробничому ділянці і кожної категорії працівників.
Для визначення непродуктивних втрат робочого часу використовуються дані про втрати від браку (журнал-ордер № 10).
Метод хронометражних спостереження використовується в цілях технічного нормування та контролю за правильністю обліку встановлених норм. Він є досить точним, навіть в тих випадках, коли одиницею обліку витрат часу служать хвилини і секунди. Спеціально виділений спостерігач протягом певного відрізку часу фіксує в наглядовій аркуші витрати часу робітника на виконання окремих операцій. При необхідності тут виділяються навіть окремі переходи, окремі елементи спостережуваного процесу: взяти деталь, встановити на верстат, провести обробку, замінити і т. д., і на виникаючі в процесі роботи перерви, як з вини робітника, так і з не залежних від нього причин. При розробці норм часу (виробітку) враховують тільки час виконання технологічних операції (Технологічну трудомісткість), а також час, необхідний для проведення підготовчих, допоміжних та заключних операцій (якщо по умовами технології його не можна сумістити з технологічним). Однак цей метод вимагає великих витрат праці спостерігачів, так як один хронометражіст не в змозі одночасно фіксувати затрати робочого часу більш ніж у одного-двох робітників.
Метод проведення фотографій робочого дня менш точний, але вимагає значно менших витрат праці спостерігачів. При таких спостереженнях протягом робочої зміни фіксуються тільки перерви в роботі та вказуються їх причини. Один спостерігач може в Протягом зміни скласти кілька фотокарт і контролювати роботу до 10-12 людина в залежності від особливостей технологічного процесу та розташування робочих місць. Різновидом В«фотографуванняВ» є самофотографія робочого дня, коли реєстрацію перерв у роботі та їх угруповання за причин доручають самому працівнику.
І хронометраж, і В«ФотографуванняВ» не можуть, при всьому бажанні, охопити всіх зайнятих в зміні робітників, тому вони відносяться до класу несплошних с...
