МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
УО В«Білоруський державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТВ»
Кафедра економічної історії
Курсова робота
на тему: "Велика депресія" 1929 - 1933 рр.. в США
МІНСЬК 2006
ВСТУП
За своїм характером і походженням світова економічна криза початку 30-х рр.. був циклічним кризою перевиробництва. Однак його виняткова руйнівна сила пояснювалася тим, що до дії традиційного механізму циклічного розвитку капіталістичного господарства приєдналися нові чинники довготривалого характеру, що відображали глибокі зрушення в капіталістичному способі виробництва на стадії імперіалізму. Головним з них був загальний криза капіталізму, почався в роки першої світової війни.
Прискорене першою світовою війною розвиток державно-монополістичного капіталізму спричинило швидке зростання концентрації виробництва і капіталу. На цій основі стався новий величезне посилення позицій монополій та їх ролі в господарського життя, що зумовило неможливість відновлення в повному обсязі довоєнних економічних відносин навіть після ліквідації військового механізму державного регулювання економіки. В обстановці кризи початку 30-х рр.. цілком проявилися як негативні наслідки анархії нерегульованого капіталізму, так і результату засилля монополій в економіці.
Всезагальний характер економічної кризи початку 30-х рр.. проявився у двох аспектах. По-перше, в тій чи іншій мірі криза захопила всі капіталістичні країни. По-друге, він висловився в його універсальності - криза охопила всі сфери капіталістичного господарства.
Таким чином, унікальність світової економічної кризи 1929 - 1933 рр.. внаслідок дії всіх перерахованих вище факторів була виражена в рідкісному поєднанні ряду рис: 1) його надзвичайної глибини, 2) його тривалості і 3) загального характеру.
1. ПРИЧИНИ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 1929 - 1933 РОКІВ
Панування монополій в економіці імперіалістичних країн не було головною і єдиною причинного Депресії - сталося переповнення ринку однаковою, однотипної продукцією.
Різке зростання концентрації і централізації виробництва і капіталу, характерний для періоду стабілізації 20-х років, сприяв величезному посиленню мощі корпоративного бізнесу.
В той же час значно ослабло державне регулювання. Це знову посилило свавілля крупних корпорацій, їх безконтрольні дії в сфері економіки. В обстановці нерегульованого капіталізму функціонування корпоративного капіталу мало особливо несприятливі наслідки.
У 20-ті роки виразно проявилися не тільки сильні, але і слабкі сторони капіталістичної стабілізації:
1. зниження темпів розвитку, а іноді навіть і падіння виробництва в традиційних сферах економіки (Видобуток вугілля, суднобудування, легка промисловість);
2. недовантаження виробничого апарату;
3. високий рівень безробіття (число безробітних у 1924 - 1929 роках коливалося від 1,5 до 2 млн. людина);
4. криза перевиробництва, що почався в сільському господарстві ще в 1920 р. і не подоланий до кінця 20-х років.
Все це в кінцевому рахунку призвело до накопичення умов надвиробництва в галузях, тісно пов'язаних з споживанням. Внаслідок нерівномірного розподілу доходів порівняно низький рівень купівельної спроможності широких мас населення явно не відповідав високим виробничим можливостям економіки. Слабка соціальна захищеність основних груп суспільства суттєво обмежувала можливості виробничих інвестицій, гальмувала процес технологічного переобладнання виробництва і вела до того, що все більша частина капіталовкладень спрямовувалась не у виробництво, а в спекуляції на біржі, що ще більше посилило неміцність економічної кон'юнктури до кінця 20-х років. У 1924 р. витрати на капітальне будівництво становили 76% усіх капіталовкладень, а в 1929 р. їх частка скоротилася до 35%. [2, c.151]
Несприятливо позначалося і розлад міжнародної фінансової системи в результаті тих великих змін, які відбулися в роки першої світової війни. США, що перетворилися тоді в одного з основних міжнародних кредиторів, поставили у фінансову залежність основні країни Західної Європи. Недостатність фінансових ресурсів в більшості з них в перші повоєнні роки настійно вимагала нормалізації міжнародної торгівлі, вільного доступу європейських товарів на американський ринок, але загострення імперіалістичної конкуренції після першої світової війни привело до посилення протекціонізму у зовнішній торгівлі, зростанню митних зборів і в США і в Західній Європі, що стало причиною неможливості сплати боргів Сполученим Штатам.
Англо-французький блок намагався вирішити цю проблему за рахунок репараційних платежів Німеччини. У якийсь міру Америка підтримувала ці плани, хоча офіційно весь час заперечувала зв'язок між репараціями і військовими боргами. Однак шлях до нормалізації фінансової системи виявився неспроможним, бо фінансові можливості Німеччини були явно недостатніми, а надання їй свободи в міжнародній торгівлі суперечило інтересам її конкурентів. До того ж політичне керівництво Німеччини систематично саботувало сплату репарацій, тому найбільші країни Заходу заради забезпечення сплати репарацій змушені були час від часу надавати Німеччини нові великі кредити за планами Дауеса, Юнга, що в кінцевому рахунку ще більше посилювало розлад міжнародної фінансової системи і неміцність капіталістичної стабілізації 20-х р. Нарешті, наступ у 1929 р. економічної кризи збіглося за часом з переходом від підвищувальній до знижувальної фазі Третього Великого циклу економічної кон'юнктури. [1, c.180-182]
У США ситуація посилювалася тим, що ця країна, на відміну, наприклад, від Англії і Франції, не мала колоній, куди б можна було збувати надлишок продукції. [4, c.27]
2. СОРОК ЧОТИРИ МІСЯЦІ В«ВЕЛИКОЇ ДЕПРЕСІЇВ»
2.1 Біржовий крах Перші удари кризи вибухнули 24 жовтня 1929 (В«чорний четверВ»), коли в США почалася безпрецедентна біржова паніка. У той день на нью-йоркській біржі було продано 12,8 млн. акцій, тобто в 1,5 рази більше, ніж коли-небудь раніше. За кілька тижнів до потрясіння біржу сильно лихоманило. Група нью-йоркських банкірів на чолі з президентом найбільшого банку США Мітчел підтримувала дихання біржі мільйонами, як кисневими подушками. Мітчел запевняв, що промисловість і банки знаходяться в чудовому стані. Відомий авторитет - Професор Ірвінг Фішер пророкував нове велике підвищення курсу цінних паперів.
Але його передбачення виявилися порожніми, і через кілька днів, 29 жовтня, (В«Чорний понеділокВ») був досягнутий новий пік спекулятивного ажіотажу, коли з рук в руки перейшли 16,4 млн. акцій. Курс цінних паперів на нью-йоркській біржі стрімко покотився вниз.
З вересня по листопад 1929р. вартість акцій, котирувалися на нью-йоркській біржі, знизилася більш ніж на половину. За цей час індекс 25 найбільш солідних промислових акцій, що публікується газетою В«Нью-Йорк ТаймсВ», впав на 53%. Крах 24 і 29 жовтня знищив чимало "паперових" станів. 50 млрд. доларів як би випарувалися в результаті біржової паніки. Якщо на 1 жовтня 1929р. вартість акцій, котировавшихся на Уолл-Стріт, досягла 87 млрд. дол, то всього лише через місяць, до 1 листопада, вона впала до 55 млрд. дол, або на 37%. Але це було тільки початком. Падіння курсу акцій тривало майже безупинно більше трьох років. До березня 1933р. їх загальна вартість склала лише 19 млрд. дол, тобто Скоротилася в порівнянні з 1929р. приблизно в 4,5 рази. [3, c.286]
Результатами біржового краху з'явилися:
1. Масове втеча європейських капіталів, втягнутих в біржову гру на Нью-Йоркській біржі, в результаті чого став падати курс долара.
2. Паніка, охопила дрібних власників акцій, що вклали в них свої заощадження.
2.2 Па...
