Виробничо-господарська діяльність - це врегульовані нормами права суспільні відносини, складаються в сфері виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутку. Основною метою діяльності сільськогосподарських підприємств можна назвати забезпечення населення Республіки Білорусь продуктами харчування, а метою сільськогосподарської промисловості - забезпечення населення сільськогосподарською сировиною на основі раціонального використання природних ресурсів [12, с.186].
Особливістю діяльності сільськогосподарських підприємств є їх багатогалузевий характер. Так, виділяють основні галузі - рослинництво, тваринництво і допоміжні галузі - переробку продукції сільськогосподарської, ремонтні і будівельні роботи, виробництво товарів народного споживання і т.д.
Важливим моментом виробничо-господарської діяльності будь-якого сільськогосподарського підприємства є його спеціалізація, тобто сфера діяльності підприємства.
В Республіці Білорусь сільськогосподарським підприємствам надається право самостійно планувати свою діяльність на основі укладених господарських договорів і визначати перспективи розвитку виходячи з попиту на роботи, послуги, та необхідності забезпечення виробничого та соціально-побутового розвитку підприємства. Воно може самостійно вибирати напрямки діяльності, структуру та обсяги виробництва.
До нормативним правовим актам у сфері правового регулювання виробничо-господарської діяльності комерційних сільськогосподарських підприємств слід віднести:
Цивільний кодекс Республіки Білорусь;
Закон Республіки Білорусь'' Про селянське (фермерське) господарство'';
3) Указ Президента Республіки Білорусь від 02.02.2024 № 49'' Про деякі питання організаційно-правового забезпечення діяльності колгоспів''.
Так, наприклад, Закон'' Про селянське (фермерське) господарство'' [6] передбачає в ст. 22, що основними видами діяльності фермерського господарства є виробництво сільськогосподарської продукції з використанням земельної ділянки, наданої для цих цілей, а також переробка, зберігання, транспортування і реалізація виробленої ним сільськогосподарської продукції. Фермерське господарство має право здійснювати інші види діяльності, не суперечать законодавству та статуту фермерського господарства. Фермерське господарство має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавством.
В ст.23 даного Закону передбачається, що фермерське господарство має право розпоряджатися виробленою ним продукцією і реалізовувати її за своїм розсудом відповідно до укладених договорів. При реалізації сільськогосподарської продукції, а також у процесі її виробництва, переробки, зберігання і транспортування фермерське господарство зобов'язане дотримуватися санітарних норми і правила, вимоги законодавства у сфері якості та безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів для життя та здоров'я людини, а також вимоги екологічної безпеки.
Що стосується фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств, то в процесі придбання та реалізації сільськогосподарськими підприємствами в установленому законодавством порядку фінансових правомочностей і складаються конкретні фінансові правовідносини, врегульовані суміжними галузями законодавства і права (аграрного, фінансового і цивільного).
Фінансові відносини сільськогосподарських підприємств в залежності від ієрархічної щаблі й сфери їх функціонування можна об'єднати в кілька груп. До першої групи належать фінансові відносини, що виникають між сільськогосподарськими підприємствами і фінансовими органами, до другої - відносини, що складаються в процесі участі сільськогосподарських підприємств в установчої діяльності, до третьої - внутрішньогосподарські фінансові відносини щодо забезпечення встановленої законодавством фінансової дисципліни, до четвертої - фінансові відносини, пов'язані з практичною реалізацією правового механізму розрахунково-кредитних і касових операцій сільськогосподарських підприємств [1, с. 297].
Таким чином, фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств - це внутрішньогосподарські і внешнепартнерскіе відносини з приводу фінансового забезпечення реалізовуються статутом завдань. Фінансова діяльність будь-якого сільськогосподарського підприємства включає в себе: організацію та планування використання фінансів; організацію та зберігання грошових коштів; ведення касових операцій; бюджетні відносини; кредитні та податкові відносини; відносини по страхуванню.
Правове регулювання фінансових відносин в агропромисловому комплексі Республіки Білорусь має певними особливостями. Сезонний характер роботи, ризик великих втрат у виробництві не з вини товаровиробника - ці та інші особливості зробили сільськогосподарські організації суб'єктами фінансових відносин особливого роду.
В зв'язку з цим, а також у зв'язку з витратами, неминучими при здійсненні аграрної реформи, фінансова політика держави в агропромисловому комплексі відрізняється від політики в інших галузях. Одна з основних її складових - система економічного стимулювання сільськогосподарського виробництва, яка включає пільги з оподаткування та кредитування, забезпечення державного замовлення та ін
Крім нормативно-правових актів, що відносяться до загального фінансовому законодавству (Закон Республіки Білорусь'' Про бюджет'', Податковий кодекс, Банківський кодекс), фінансову діяльність у сільському господарстві регулює і низку спеціальних нормативно-правових актів. До них відносяться:
1) Указ Президента Республіки Білорусь від 19.03.2024 р. № 138'' Про деякі заходи щодо фінансового оздоровлення сільськогосподарських організацій та залученню інвестицій у сільськогосподарське виробництво''.
2) Указ Президента Республіки Білорусь від 03.03.2024 р. № 114'' Про заходи щодо поліпшенню фінансового стану організацій агропромислового комплексу''.
3) Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 08.02.2024 р. № 170'' Про республіканській програмі підвищення ефективності агропромислового комплексу на 2000-2005 рр..''
Особливо важливу роль у правовому регулюванні та розвитку виробничо-господарської та фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств повинна зіграти Державна програма відродження та розвитку села на 2005-2010 рр.. (Далі - Програма) [4]. Основними цілями Програми є: відродження і розвиток села на основі зміцнення аграрної економіки, підвищення доходів сільського населення, рівня соціально-побутового і інженерного облаштування сільських населених пунктів, збереження та оздоровлення екології в них і раціонального використання державних та інших інвестицій.
Поставлені цілі носять комплексний характер і можуть бути досягнуті за умови одночасної реалізації двох пріоритетних напрямів, до яких відносяться:
1) сталий соціально-економічний розвиток сільських територій, сприяюче формуванню необхідних умов для життєзабезпечення населення, додання привабливості сільському способу життя і праці, досягнення встановлених соціальних стандартів;
2) формування мікро-та макроекономічної систем господарювання в ринкових умовах, що забезпечують розвиток і послідовне підвищення ефективності агропромислового виробництва.
Підвищення ефективності АПК передбачається за рахунок реалізації комплексу організаційно-економічних заходів, спрямованих на раціональне використання природних, фінансових, трудових і матеріальних ресурсів, забезпечення рентабельного ведення сільськогосподарського виробництва при його обгрунтованої державну підтримку.
Програма передбачає наступні пріоритетні напрямки та заходи щодо розвитку виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємств АПК:
1. Удосконалення спеціалізації сільськогосподарського виробництва (впровадження зональних систем землеробства, що базуються на обробітку високодохідних сільськогосподарських культ...
