Введення
В умовах переходу Республіки Білорусь до ринкових відносинам, разом зі змінами суспільних відносин між людьми, міняється і право, що регулює їх. Зміні піддалися всі сфери суспільного життя. Не залишилася і осторонь така важлива галузь юридичної науки, як аграрне право. Предметом аграрного права виступають аграрні відносини, які являють собою складний комплекс різних видів суспільних відносин у сфері сільськогосподарської діяльності. Суспільні відносини в сільському господарстві не можна віднести до предмета якої-небудь з традиційних галузей права. Звідси, специфіка аграрних відносин як складного комплексу різних видів суспільних відносин у сфері сільськогосподарської діяльності - трудових, адміністративних, цивільно-правових, земельних.
Агропромисловий комплекс визнається в цілому найбільш соціально значимим, пріоритетним напрямком розвитку народного господарства, передбачається: поетапність проведення земельної та аграрної реформ; комплексний підхід у вирішенні питань державного регулювання ринкових відносин в агропромисловому комплексі; забезпечення розвитку багатоукладної економіки села з урахуванням створення правових та економічних умов функціонування господарств різних форм власності; зміцнення матеріально-технічної бази села, сфери переробки та зберігання сільськогосподарської продукції; розвиток інфраструктури села та ін
Разом з тим у розвитку законодавства у цій області наявні недоліки. Суспільні відносини, що виникають у ході здійснення сільськогосподарської діяльності, тобто діяльності підприємств, їх об'єднань і громадян, які займаються обробкою землі чи виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції регулюються як нормативними правовими актами представницьких органів, так і нормативними актами сільськогосподарських підприємств. Таким чином, для регулювання аграрних правовідносин характерна множинність нормативних правових актів, що часто призводить до колізій норм, нерідкі випадки прогалин у законодавстві, багато норм залишаються декларативними.
Всім вищесказаним і обумовлена ​​актуальність даного дослідження. Метою даної контрольної роботи є аналіз права працівників на частину майна сільськогосподарських підприємств.
Виходячи з поставленої мети завданнями сьогодення дослідження є:
- вивчити поняття та види сільськогосподарських підприємств;
- проаналізувати систему органів управління сільськогосподарських підприємств;
- дати характеристику правовому регулювання трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах, а також правовому режиму майна сільськогосподарських підприємств.
Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.
Основними методами дослідження послужили загальнонаукові принципи пізнання, зокрема принцип аналізу і синтезу, порівняння і аргументованості, а також принцип об'єктивності та розвитку.
У роботі були використані роботи таких авторів як Єфременко Н. В., Галіцин Н. І., Сторожев Н. В., Кузьмич І. П., а також нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у досліджуваній області.
1. Поняття та види сільськогосподарських підприємств
Аналіз чинного законодавства Республіки Білорусь, що регулює відносини, що виникають при здійсненні сільськогосподарської діяльності, дозволяє зробити висновок, що законодавець відносить до сільськогосподарським підприємствам таких суб'єктів сільськогосподарської діяльності, як радгоспи, колгоспи, виробничі та агропромислові об'єднання, міжгосподарські сільськогосподарські підприємства і об'єднання та інші організації. Критерієм віднесення організацій до сільськогосподарським підприємствам є сфера їх діяльності, а саме - виробництво, переробка, реалізація сільськогосподарської продукції, обслуговування сільськогосподарського виробництва. Державою рекомендовано акціонування переробних і обслуговуючих підприємств з обов'язковою участю виробників с/г продукції.
До підприємств державної форми власності належать спільні господарства (радгоспи), племінні заводи, птахофабрики. Більшість сільськогосподарських підприємств в Республіці Білорусь представлено радгоспами, в їх віданні перебуває 22% всіх сільськогосподарських угідь Республіки Білорусь. За організаційно-правовою формою радгоспи є унітарними підприємствами, тобто вони не володіють правом власності на закріплене за ними майно. Загальні норми про підприємства раніше містилися в Законі В«Про підприємстваВ» [6], який втратив чинність у 2004 році. Так, відповідно до названим Законом під підприємством розуміється самостійний господарюючий суб'єкт, що володіє правами юридичної особи, який на основі використання трудовим колективом майна виробляє і реалізує продукцію, виконує роботи, надає послуги. Головним завданням підприємства є господарська діяльність, спрямована на отримання прибутку для задоволення соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу та інтересів власника майна підприємства. В даний час правове становище радгоспів визначається Цивільним кодексом Республіки Білорусь [1] (далі - ЦК).
Основним видом кооперативних організацій в сільському господарстві є колгоспи (сільськогосподарські виробничі кооперативи). Норми, що визначають правове становище колгоспів, містяться в Цивільному кодексі, Указі Президента Республіки Білорусь від 02.02.2024 № 49 В«Про деякі питаннях організаційно-правового забезпечення діяльності колгоспів (разом з "Примірного статуту колгоспу (сільськогосподарського виробничого кооперативу) ")В» [5], Законі В«Про кооперацію в СРСРВ» від 26.05.2023 року [4], який застосовується на території Республіки Білорусь в частині, що не стосується споживчої кооперації. Спочатку колгосп представляв собою велике колективне господарство селян, які добровільно об'єдналися для спільної виробничої та сільськогосподарської діяльності за допомогою усуспільнених засобів виробництва і праці на землі, що належить державі та переданої колгоспу в безстрокове і безоплатне користування. Даними терміном охоплювались товариства спільного обробітку землі, сільськогосподарські артілі та комуни.
В даний час колгосп (виробничий кооператив) - Це комерційна організація, учасники якої зобов'язані внести майновий пайовий внесок, брати особисту трудову участь в її діяльності, і нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу в рівних частках, якщо інше не передбачено статутом, у межах, визначених статутом, але не менше величини річного доходу кооперативу. При цьому відмінна риса є об'єднання не тільки капіталу, але і спільної праці, основними ознаками є обов'язкова трудова участь у діяльності колгоспу і субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Міжгосподарські підприємства - це форма кооперації на рівні юридичних осіб, це тваринницькі комплекси, підприємства по меліорації і ін Їх правове становище визначається названим Законом "Про кооперації "та Цивільним кодексом. Міжгосподарські підприємства здійснюють свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання. Представники господарств-учасників беруть участь в управлінні, прибуток ділиться між ними, кожне господарство окремо несе відповідальність за зобов'язаннями міжгосподарського підприємства, при припиненні діяльності його майно розподіляється між господарствами.
Необхідно відрізняти від міжгосподарських підприємств агропромислові сільськогосподарські об'єднання. Останні являють собою єдиний виробничий сільськогосподарський комплекс. Його учасники включаються у виробничу структуру об'єднання, органи якого координують та направляють їх діяльність.
Таким чином, агропромисловий комплекс представлений широким колом суб'єктів, проте норми, що визначають їх правове становище містяться або в загальних, або в застарілих нормативних правових актах, не відповідних реалій сучасного життя. Видається за необхідне прийняття сп...
