С.В.Чалая, Донецький Національний Технічний Університет
Однією з перших (у 1994 році) методику розрахунку лізингових платежів опублікувала Е. Чекмарьова в своїй книзі "Лізинговий бізнес ". Методика призначена для проведення розрахунків загальної суми лізингових платежів і складання графіка їх виплат. У цій роботі вважається, що лізингові платежі складаються з амортизаційних відрахувань, плати за використовувані ресурси, комісійних виплат і платежів за додаткові послуги лізингодавця.
Вважалося, що дана методика прийнятна для розрахунків як фінансового, так і оперативного лізингу. Наводиться варіант розрахунку залишкової вартості лізингового майна після закінчення терміну лізингу і суми дострокового закриття угоди фінансового лізингу. У суму дострокового закриття угоди фінансового лізингу включається три складових: 1) вся невиплачена по лізинговою угодою сума лізингових платежів; 2) залишкова вартість майна на момент закінчення строку лізингу; 3) неустойка, що розраховується як середньорічна вартість майна за період з моменту припинення дії лізингової угоди до повної амортизації обладнання, помножена на суму ставки за користування кредитними ресурсами та ставки комісійної винагороди, які виражені у відсотках.
Перевагою методики можна вважати можливість розрахунку вартості лізингу в будь-який момент дії лізингової угоди. Справа в тому, що процентне вираження плати за кредитні ресурси і ставки комісійної винагороди забезпечує одно-пайова розподіл їх вартостей на всі лізингові платежі. Такий метод розрахунку суми дострокового закриття угоди фінансового лізингу дається через визначення вартості лізингу на даний момент дії лізингової угоди. Однак за останні роки методика Є. Чекмарьової дещо втратила актуальність тому, що не відображає ринкових взаємин орендаря і лізингової компанії. Простіше кажучи, інтереси орендаря в методиці Є. Чекмарьової не приймаються в розрахунок. Методика припускає тільки підсумовування витрат лізингової компанії з організації та проведенню лізингу та його націнку (маржу). Питання про те, яким чином встановлюється маржа лізингової компанії, також не розглядається. В Нині, на практиці, в більшості випадків застосовуються інші методи розрахунку вартості лізингу і визначення величини лізингових платежів. Однак, такий же підхід у визначенні величини лізингових платежів як і в методиці Є. Чекмарьової став основою для методичних рекомендацій Мінекономіки України.
Методичні рекомендації щодо розрахунку лізингових платежів розроблені Міністерством економіки України та призначені для розрахунків платежів фінансового лізингу схожі на методику розрахунку лізингових платежів, запропоновану Е. Чекмарьової, але припускають інший алгоритм розрахунку, а саме: розрахунок загальної суми лізингових платежів проводиться по роках.
Алгоритм розрахунку будується на тому, що із зменшенням заборгованості за кредитом, одержуваному лізингодавцем для придбання майна, зменшується розмір плати за використовувані кредити. Якщо ставка комісійної винагороди лізингодавця встановлюється у відсотках до залишкової вартості майна, то розмір комісійної винагороди також буде зменшуватися. Вважається за доцільне здійснювати розрахунок лізингових платежів в наступній послідовності: 1) розраховуються розміри лізингових платежів по роках, охоплених договором лізингу; 2) розраховується загальний розмір лізингових платежів за весь термін договору лізингу як сума платежів по рокам; 3) розраховуються розміри лізингових внесків відповідно до обраної сторонами періодичністю внесків, а також погодженими ними методами нарахування і способом сплати.
Загальна сума лізингових платежів по роках включає: 1) величину амортизаційних відрахувань, що належать лізингодавцю в поточному році; 2) плату за кредитні ресурси, використовувані лізингодавцем для придбання майна; 3) комісійну винагорода лізингодавця; 4) плату лізингодавцю за додаткові послуги, передбачені договором лізингу; 5) податок на додану вартість, сплачується лізингоодержувачем по послугах лізингодавця.
Методика передбачає можливість вибору способу сплати лізингових платежів: 1) метод "з фіксованою загальною сумою", передбачає нарахування загальний суми платежів рівними частками протягом всього строку лізингу; 2) метод "з авансом", що припускає сплату лізингодавцю авансу при укладенні лізингового договору; 3) метод "мінімальних платежів ", по якому в загальну суму лізингових платежів включається сума амортизації лізингового майна, плата за використовувані лізингодавцем позикові кошти, комісійна винагорода й плата за додаткові послуги лізингодавця.
Методичні рекомендації Міністерства економіки України загальновідомі. Вони припускають розрахунок лізингових платежів на підставі калькуляції витрат лізингодавця. Однак, прийнятність лізингу для орендаря, як і раніше, не приймається в розрахунок. Методика неадекватно відображає Українські економічні умови та інтереси учасників лізингу. Застаріла і часто критикуемая українська практика, на жаль, і донині приймається як основа для нових розробок. Мова не йде і навіть не заходить про інших способах ціноутворення в лізингу. У кращому випадку розглядаються "пропозиції щодо удосконаленню "викладеного фахівцями Мінекономіки підходу в розрахунку лізингових платежів. Інші вітчизняні методики в явній або прихованій формі засновані на методиці Мінекономіки України. Розглянемо деякі з них.
Методика розрахунку лізингових платежів, наведена в книзі Л. Прилуцького "Лізинг". У загальному випадку передбачається визначення суми лізингових платежів, що розраховується за формулою: S = A + B + Q + R + D, де:
S - загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу; А - сума, яка відшкодовує вартість лізингового майна за період лізингу; B - комісійна винагорода лізингодавцю; Q - плата лізингодавцю за кредитні ресурси, використовувані для придбання лізингового майна; R - сума, що виплачується лізингодавцю за страхування майна; D - інші витрати лізингодавця передбачені контрактом.
Надалі, для спрощення розрахунків, суми страховки та інших витрат у розрахунках не враховуються, а сума лізингових платежів визначається за формулою S = A + B + Q.
Сума возмещаемого лізингового майна дорівнює сумі амортизаційних відрахувань за період лізингу. У подальшому, Л. Прилуцький навмисне замінює термін "амортизаційні нарахування" на "Вартість відшкодування лізингового майна" вважаючи, що складова лізингових платежів, що відображає відшкодування первісної вартості, не дорівнює амортизаційним нарахуваннях.
Комісійна винагорода лізингодавцю в i-ом періоді визначається за формулою: Bi = (A - (i - 1) * Ai) * Pb/m, i = 1, N; де:
Pb - річна процентної ставки комісійної винагороди.
Плата лізингодавцю за кредитні ресурси, використані для придбання лізингового майна в i-му періоді, визначається за формулою: Кi = (К - [i - 1] * Ai) * Pk/m, i = 1, N; де:
К - величина кредитних ресурсів; Ki - плата за кредитні ресурси в i-му періоді; Pk-річна процентна ставка по кредитах. Значення в квадратних дужках являють неоплачену вартість кредиту.
Величина лізингового платежу в i-му періоді розраховується за формулами:
Ci = Ai + Bi + Ki, i = 1, N;
або
Ci = Ai + (A - (i - 1) * Ai) * Pb/m + [K - (i - 1) * Ai] * Pk/m, i = 1, N.
Загальна сума лізингових платежів обчислюється як сума платежів усіх періодів. Залишкова вартість лізингового майна визначається як різниця балансової і неоплаченої вартостей майна.
Вважається, що загальна сума лізингових платежів дає можливість оцінити (як лізингодавцю, так і лізингоодержувачу) скільки коштує лізинговий проект. Варіюванням змінних значень забезпечується отримання оптимального значення загальної суми лізингових платежів. З наведених в методикою Л. Прилуцького формул випливає, що при фіксованих значеннях вартості лізингового майна, ве...
