Статистика є наукою суспільною, отже, історичний матеріалізм і економічна теорія є теоретичною основою статистики. Саме ці науки досліджують і формулюють закони суспільного розвитку, які визначають сутність явищ і процесів, як в сфері економічних відносин, так і в області культури і політики. Тільки спираючись на знання цих законів, статистика в змозі дати правильну цифрову характеристику конкретним явищам економічній, культурній та політичному житті суспільства. Звідси випливає, що статистик повинен бути, перш все, гарним економістом, правильно розуміти суть явищ, які він має намір вивчати [1, с.35].
Статистика та економічна теорія. Економічна теорія визначає ті показники, угрупування і класифікації, за допомогою яких статистика буде давати конкретну цифрову характеристику суспільним явищам. Це означає, що наукове узагальнення в статистичній зведенні сукупності фактів та їх доцільне розмежування і об'єднань в групи статистика здійснює, базуючись на передовій економічній науці, озброює її знанням законів суспільного розвитку.
Керуючись економічною теорією, статистика в то Водночас збагачує цю теорію знанням фактів, знанням конкретного прояву законів суспільного розвитку в певних умовах місця і часу. Узагальнивши численні факти за допомогою статистики, можна показати, як на окремих етапах розвитку суспільства розвивалося промислове і сільськогосподарське виробництво, здійснювався технічний прогрес, підвищувався рівень матеріального і культурного добробуту народу. За допомогою статистики можна побачити, як проявляється той чи інший закон суспільного розвитку в тій чи іншій країні і в той чи інший час.
Економічна теорія, спираючись на статистику, формулює закон розвитку економіки. Статистика досліджує кількісне вираз цих законів у конкретних умовах місця і часу і тим самим створює фундамент з точних і незаперечних фактів. Економічна теорія і інші суспільні науки використовують статистичні дані для перевірки, обгрунтування і ілюстрації своїх теоретичних положень шляхом аналізу та узагальнення цих даних вловлюють нові тенденції розвитку. Таким чином, керуючись економічною наукою, статистика одночасно сприяє її подальшому розвитку.
Статистика та матеріалістична діалектика. Статистика, як і всяка інша наука, в методологічному відношенні спирається на закони матеріалістичної діалектики. Загальні закони діалектичного та історичного матеріалізму лежать в основі статичної методології [3, с.47].
Одна з вимог діалектичного методу пізнання - розгляд усіх явищ не ізольовано один від одного, а у взаємозв'язку. В противагу метафізиці діалектика розглядає природу і суспільство не як випадкове скупчення предметів, явищ, відірваних один від одного, а як єдине ціле, де предмети, явища органічно пов'язані один з одним, залежать одного від одного і обумовлюють одна одну. Тому з точки зору діалектичного методу жодне явище не може бути зрозуміло, якщо розглядати його в ізольованому вигляді, поза зв'язку з оточуючими явищами. Зазначене положення діалектичного методу пізнання є керівним для статистики. Статистика повинна розглядати факти, що відносяться до досліджуваного явища, в їх цілому, в зв'язку і взаємозумовленості, розкривати причинні зв'язки.
Інша найважливіша риса діалектичного методу пізнання в”Ђ розгляд усіх явищ природи і суспільства в безперервному розвитку. Діалектичний метод вимагає, щоб явище розглядалося не тільки з точки зору їх взаємному зв'язку і зумовленості, але і з точки зору їх руху, зміни, розвитку, з точки зору їх виникнення та зникнення. Керуючись цим законом діалектики, статистика розглядає всі суспільні явища в їх історичній обумовленості, а отримані статистичні характеристики як історичні, притаманні даному способу виробництва. Статистика прагне виявити в масовому не тільки загальне, типове для даного періоду, але й такі поодинокі факти, які несуть в собі паростки нового, прогресивного, що в майбутньому стане масовим і типовим. Ця риса діалектичного методу має важливе значення для всіх розділів статистики і, особливо для методів вивчення динаміки, методу середніх величин і методу угруповань [9, с.12].
Статистика спирається також на діалектичний закон переходу кількості в нову якість. У відповідності з цим законом розвиток розглядається як перехід від незначних і прихованих кількісних змін до змін корінним, якісним. Цей закон діалектики має дуже велике значення для статистики, яка через зміну кількісних характеристик масових процесів та явищ у житті суспільства пізнає зміни якісні. Тільки на основі діалектичного розуміння категорій кількості та якості статистика може вирішувати поставлені перед нею завдання. Так само діалектично в статистиці вживаються такі поняття, як випадкове і необхідне, одиничне і масове, індивідуальне і загальне.
Таким чином, теоретичну основу статистики складають економічна теорія та діалектика.
2. Статистичне вивчення продуктивності праці
Ефективність праці, його здатність виробляти певну кількість матеріальних благ в одиницю часу називається продуктивністю праці.
Підвищення продуктивності праці є найважливішим умовою економічного і культурного розвитку суспільства. Рівень продуктивності праці вимірюється кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу:
Продуктивність праці = Продукція/Час, витрачений на її виробництво, або, застосовуючи літерні позначення [2, с.135]:
П… = q/Т (1)
де, П… в”Ђ рівень продуктивності праці; q в”Ђ кількість виробленої продукції; Т - час, витрачений на її виробництво.
Такі показники продуктивності праці називаються прямими. Чим більше продукції виробляється в середньому в одиницю витраченого часу, тим вище прямі показники продуктивності праці. Обчислюються також зворотні показники продуктивності праці, що характеризують витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції [5, с.172]:
t = T/q (2)
Такі показники (t) називаються показниками трудомісткості продукції. Чим менше трудомісткість продукції, тим вище продуктивність праці.
Зі сказаного видно, що між прямими і зворотними показниками продуктивності праці існує обернено пропорційний зв'язок. Якщо П… = q/Т, а t = T/q, то t = 1/П…. Зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції означають економію робочого часу, яка може бути джерелом збільшення випуску продукції, передумовою вивільнення частини працюючих та ін
Всі показники продуктивності праці можуть бути визначені як натуральним, так і вартісним способом, в залежності від характеру вихідних даних.
Важливе значення в статистиці мають натуральні показники продуктивності праці, вони є найбільш простими, точними і зручними. Але натуральний метод вимірювання продуктивності праці застосуємо тільки в умовах виробництва однорідної, однойменної продукції. Тому він найбільш прийнятний для характеристики продуктивності праці окремих робітників, якщо вони зайняті виконанням однієї операції, виробництвом однакових деталей або продуктів. В цілому по цеху або підприємству такі умови бувають рідко, наприклад, у вугільній промисловості (середньомісячна видобуток вугілля в тоннах на одного робітника, зайнятого у вуглевидобутку), в лісовій промисловості (вивезення деревини в кубічних метрах на одного робітника) і т. д. [2, с.88].
Вартісний метод вимірювання продуктивності праці застосовується повсюдно. Він відрізняється простотою обчислення, більш повним урахуванням результатів виробництва, на які був витрачений працю, і цілком відповідає особливостям соціалістичної економіки, коли товарно-грошові відносини мають важливе значення.
У вартісному вираженні можна обчислити узагальнюючі показники продуктивності праці в цілому по підприємству, галузі і т. д., незважаючи на різноманітність вироблених продуктів. Тому вартісний спосіб є в даний час основним у плануванні і статистиці продуктивності праці.
Вивчення ...
