Розрахунок собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається калькулюванням, а документ, в якому оформляється розрахунок, - калькуляцією.
Мета калькулювання собівартості:
забезпечити визначення собівартості виробів та всієї виробленої продукції;
створити базу для встановлення цін;
сприяти розкриттю та використанню резервів виробництва. [6, c.24]
Калькулювання собівартості конкретних видів продукції (робіт, послуг), облік і контроль є основою організації комерційного розрахунку.
Розрізняють три види калькуляцій: нормативну, планову і звітну.
Нормативна калькуляція-це собівартість виробу, розрахована на основі технічно обгрунтованих норм і нормативів витрат живої і матеріалізованої праці на певну дату.
Планова калькуляція може бути рівна, вище або нижче нормативної, так як в плановому періоді норми витрат живої і матеріалізованої праці можуть бути вище або нижче тих, які були утчени на стадії розробки нормативної калькуляції. Планова калькуляція розробляється, як правило, на рік, а в окремих випадках, на квартал.
Звітна калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку і показує фактичну собівартість виробу, завдяки чому стають можливими перевірка виконання плану по собівартості виробів і виявлення відхилень від плану на окремих ділянках виробництва.
Об'єкт калькулювання визначається характером продукції і типом виробництва. Так, на підприємствах з невеликою тривалістю виробничого циклу виготовлення продукції, об'єктом калькулювання виступає готова продукція, на підприємствах з тривалим виробничим циклом - окремі деталі, вузли, технологічні переділи, на підприємствах одиничного виробництва. [8, c.219]
На промислових підприємствах різних галузей промисловості калькулювання має свої особливості, які обумовлені характером виробленої продукції, сировини, що переробляється, технологічних процесів. Ці особливості проявляються у виборі об'єкта і одиниці калькулювання і в методиці калькулювання.
Правильне обчислення собівартості продукції має велике значення: чим краще організований облік, чим здійснено методи калькулювання, тим легше виявити за допомогою аналізу резерви зниження собівартості продукції. На промислових підприємствах застосовуються три основних методу калькулювання собівартості й обліку витрат на виробництво: Позамовний, Попередільний і нормативний.
Позамовний метод застосовується найчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Метод цей полягає в тому, що витрати на виробництво враховуються по замовленнях на виріб або на групу виробів. Фактична собівартість замовлення визначається по закінченні виготовлення виробів чи робіт, що відносяться до цього замовлення, шляхом підсумовування всіх витрат за даним замовленням. Для обчислення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяється на кількість випущених виробів.
Попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом, коли випускається підприємством продукція однорідна по вихідного матеріалу і характеру обробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу. Наприклад, на текстильних комбінатах - за трьома стадіями: прядильне, ткацьке, оздоблювальне виробництво.
Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, тому що дозволяє вести повсякденний контроль над ходом виробничого процесу, за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції. У цьому випадку витрати на виробництво підрозділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрати. Усі витрати в межах норм враховуються без угруповання, за окремими замовленнями. Відхилення від встановлених норм враховуються по їх причин і винуватців, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень, попереджати їх у процесі роботи. При цьому фактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначається шляхом підсумовування витрат по нормам і витрат в Внаслідок відхилень і змін поточних нормативів. [10, c.311-313]
Перелік статей, використовуваних при калькулюванні, наведено в табл.1.1.
Таблиця 1.1
Планова калькуляція собівартості одиниці продукції
№ пп
Найменування калькуляційних статей
Умовні позначення
Сума, руб.
Методика розрахунку статей
1
2
3
4
5
1
Сировина та матеріали
ЗM
Прямим рахунком
2
Покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру
ЗK
Прямим рахунком
3
Зворотні відходи
ЗОТХ
Прямим рахунком
4
Паливо та енергія на технологічні цілі.
ЗТ
Прямим рахунком
5
Основна заробітна плата виробничих робітників.
ЗО
Прямим рахунком
6
Додаткова заробітна плата виробничих робітників.
ЗД
ЗД = З0 * НД/100
7
Податки, відрахування в бюджет і позабюджетні фонди; збори і відрахування місцевим органам влади
ДТ
ДТ = (З0 * ЗД) НН/100
8
Витрати на підготовку і освоєння виробництва
ЗОСВ
ЗОСВ = СПР1 * НОСВ/100 або ЗОСВ = ОСВ/N
9
Знос інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати
зін
зін == СІН/N
10
Загальновиробничі витрати в тому числі:
Зоп
Зоп = З0 * НОП/100
Витрати по утриманню та експлуатації машин і устаткування
зек
зек = З0 * НЕК/100
Витрати по організації, обслуговування та управління виробництвом
ЗЦ
ЗЦ = З0 * НЦ/100
11
Загальногосподарські витрати
ЗОХ
ЗОХ = З0 * НОХ/100
12
Втрати від браку
ЗБ
ЗБ = СПР2 * НБ/100
13
Інші виробничі витрати
ЗПР
ЗПР = СПР3 * НПР/100
14
Виробнича собівартість
СПР
СПР = Si = 114Зi
15
Комерційні витрати
ЗКОМ
ЗКОМ = ПР * НКОМ/100
16
Повна собівартість
СПОЛ
СПОЛ = СПР + ЗКОМ
Примітки:
1.Статьі, що розраховуються прямим рахунком (1-5), визначаються на основі норм витрати матеріалу або витрат праці, планованих цін або тарифів, при необхідності з введенням відповідних коефіцієнтів.
2.Нi-прийнятий відсоток віднесення i-тих витрат на собівартість продукції.
3. Сi-кошторис віднесення i-тих витрат.
4.Спр1-сума 1-7, 10-12 статей калькуляції.
5.Спр2-сума 1-11 статей калькуляції.
6.Спр3-сума 1-12 статей калькуляції.
7.N-програма випуску відповідних виробів.
При розгляді методики розрахунку статей собівартості одиниці продукції, наведеної в табл. 1.1, слід мати на увазі, що в ній формалізовані найбільш часто зустрічаються методи розрахунку тих чи інших статей.
При калькулюванні собівартості продукції потрібно враховувати ...
