Реферат
з дисципліни: В«ЕстетикаВ»
на тему: В«Естетичні погляди Аристотеля В»
Підготував студент _____________________
Перевірив: викл.
____________________________________
(підпис, дата)
Ростов-на-Дону 2008
Зміст
Введення
Глава 1. Естетичні погляди і твори Аристотеля
Глава 2. Категорія наслідування (мімезис) в Аристотеля
Глава 3. Поняття прекрасного
Глава 4. Проблема трагічного в Аристотеля
Висновки
Список літератури
Введення
Дана робота присвячена таку проблему як естетичні погляди Аристотеля, тому вона є актуальною темою.
Значна робота, виконана радянськими вченими в галузі вивчення естетичних ідей Аристотеля. У працях В. Ф. Асмуса, Д. В. Джохадзе, Ш. М. Германа, Ф. X. Кессіді, А. Ф. Лосєва, М. Ф.Овсяннікова, Л. Н. Столовічамі, В. П. Шестакова дан багатосторонній аналіз естетики філософа. І тим не менше в роботах перерахованих вище вчених, які містять вельми глибоке висвітлення естетичної концепції Аристотеля, тільки намітилися окремі виходи в область аналізу естетичних категорій.
Так у книзі В«Антична естетикаВ» В. Татаркевич я ознайомилася з естетичними творами Аристотеля, а також з категорією прекрасного. У працях В. П. Шестакова я вивчила найважливіший аспект естетики Аристотеля - вчення про наслідуванні (мимесис). В роботі В«Естетичні категорії АристотеляВ» Вороніна я розглянула останню категорію першого роду - трагічне. Характеристика вищеперелічених категорій дає нам розуміння найбільш загальних естетичних поглядів Аристотеля. В свою чергу, естетично категорії Аристотеля стали також першою найважливішою віхою в історії естетичних навчань, першою стрункою системою естетичних понять, виряджати естетичне в природі, житті та мистецтві. У них відбився досвід художнього творчості еллінів, досвід їх практичної діяльності і розвитку естетичних почуттів.
Дана робота складається з вступу, чотирьох розділів і висновку.
Обсяг даної роботи - 17стор.
Глава 1. Естетичні погляди і твори Аристотеля
Істотний внесок у розвиток античної естетики вніс великий грецький філософ і вчений Арістотель (384-322 до н. Е..). Античні бібліографічні джерела перераховую ряд досліджень великого Аристотеля: В«Про поетівВ», В«Гомерівський питанняВ», В«Про прекрасному В»,В« Про музику В»,В« Питання поетики В». Однак всі ці роботи втрачені, з них збереглася - В«ПоетикаВ», яка займає в історії естетики особливе місце, будучи найбільш найдавнішим зі збережених і найбільш великим естетичним трактатом. Крім цього спеціального трактату зауваження з питань естетики є в творах Арістотеля з інших питань. Найбільше їх в В«РиториціВ», де розглядаються питання стилю, а також у книзі В«ПолітикиВ», де Аристотель викладає свої погляди на музику, а також про проблеми естетики. Зауваження про прекрасному, переважно у вигляді одиничних пропозицій, є в В«ФізиціВ» і В«МетафізикаВ», а проте вони вельми змістовні. Про естетичні переживання говориться в В«ЕтиціВ», зокрема в В«ЕвдемейскойВ».
Свої естетичні погляди Арістотель висловлював в естетичних категорія. Дається характеристика лише тих категорій, які мають значення для розуміння найбільш загальних естетичних принципів Стагірита. Ці категорії названі категоріями першого роду: мімезис, прекрасне і трагічне. Відноситься сюди ж категорія В«комічнеВ» тут не аналізується, бо, досліджена Аристотелем досить широко, вона опинилася в тій частині В«ПоетикиВ», яка, як вважають коментатори, пропала.
Все ж інші естетичні категорії Аристотеля, звані категоріями другого роду, - Калокагатія, катарсис, симетрія, пропорція, міра, гармонія - отримують характеристику у зв'язку з аналізом категорій першого роду. Зрозуміло, діалектика вимагає визнати відносність кордонів прийнятого поділу, відносну стійкість його заснування.
Принципи побудови, принципи класифікації категорій естетики Стагірита - також одна з найважливіших проблем історії естетичних навчань. Система різних категорій Аристотелем розглянута не тільки в В«КатегоріяхВ», але і в В«МетафізиціВ», в В«ПоетиціВ», В«РиториціВ» і В«АналітикахВ». Всі категорії Арістотеля з'єднані з буттям, втративши зв'язок з яким вони перетворюються на порожні поняття. Але саме специфіка цього буття повідомляє специфіку категоріям, повнота і цінність яких знаходяться в залежності від тих сторін буття, які вони виражають. Звідси також розмежування категорій на філософські, наукові, логічні, етичні та естетичні.
Таким чином, Аристотель зробив значний внесок у розвиток естетики, він створив найбільш великий естетичний трактат - В«ПоетикаВ». Його естетичні погляди сформували три основних категорії - мімезис, прекрасне і трагічне. У свою чергу, естетично категорії Аристотеля стали першою найважливішою віхою в історії естетичних навчань, першою стрункою системою естетичних понять, виряджати естетичне в природі, житті та мистецтві. У них відбився досвід художньої творчості еллінів, досвід їх практичної діяльності та розвитку естетичних почуттів.
Глава 2. Категорія наслідування (мімезис) в Аристотеля
Найважливіший аспект естетики Аристотеля - вчення про наслідуванні. Так само як і Платон, Аристотель бачив у мистецтві наслідування (мимесис). Але аристотелівська теорія наслідування докорінно відрізняється від теорії Платона. Якщо Платон учив про наслідуванні В«вічним ідеямВ», то Аристотель виступає з критикою платонівського вчення про ідеї і говорить про наслідування буттю речей. Аристотель долає тут платонівську протилежність світу ідей і світу речей. Він будує свою теорію наслідування не на вченні про ідеї, як це робив Платон, а на вченні про бутті, на діалектиці форми і матерії.
Саме тому естетика Аристотеля носить онтологічний характер. Вона тісно пов'язана з його вченням про буття і по суті справи є органічним продовженням цього вчення. Тому вчення Арістотеля про наслідуванні неможливо зрозуміти без аналізу його вчення про сущому, про форму і матерії
Згідно Аристотелю, кожна річ є реальне єдність В«формиВ» і В«матеріїВ». Матерія - це те, з чого складається дана річ, форма - це вид, який надається даною матерії. Так, наприклад, мідна куля є єдність матерії - міді, з якої він відлито, і форми - кулеподібність яка надається міді майстром. Поняття форми і матерії у Аристотеля відносні, вони В«перетікаютьВ», переходять один в одного. Так. мідь є матерією по відношенню до мідного кулі. Але та ж мідь буде формою по відношенню до тих елементів, з яких складається речовина міді.
Таким чином, у Арістотеля вся дійсність виступає як певна послідовність переходів від матерії до форми і від форми до матерії.
Вчення про формі і матерії Аристотель застосував і до мистецтва. Художня творчість у нього - перехід матерії в форму і форми в матерію. Так, наприклад, мармурова статуя є єдність речовини (мармуру) і фігури, яку художник надає мармуру своїм різцем.
Вчення про формі і матерії уточнює характер арістотелівської теорії наслідування. Згідно Аристотелю, все, що створюється мистецтвом, виникає з співвіднесення матерії з формою, яка міститься в душі людини. В«Через мистецтво виникає го. форма чого перебуває в душі В»(В« Метафізика В»1032). Однак, створюючи річ, людина не створює самої форми. Форма але творені, вона лише реалізується в матеріалі. В«Робити мідь круглої не означає делан кругле ... а значить робити щось інше, саме здійснювати цю форму в чомусь іншому В»(там же). Тому Аристотель розуміє творчу діяльність людини, в тому числі і художня творчість, не як винахід, а лише як реалізацію того, що вже наявна в душі людини. Ідея творіння, створення нової форми чужа Аристотелю. Художник не творить нових форм і взагалі не створює нічого нов...
