Філософія неотомізму
Теологізація Окрема шкіл сучасної філософії й естетики Заходу зумовлена ​​значний впливим на їхніх представніків неотомізму - офіційної доктрини католицької церкви. Томізм, Який спірався на вчення монаха-домініканця Фоми Аквінського (1225-1274), БУВ особливо популярним и вплівовім в епоху середньовіччя. Під лещат матеріалістічної філософії XVII-XVIII століть, наукових Досягнення цього періоду ВІН поступово Втрата свою Популярність. Відродження томізму Почаїв в Другій половіні XIX Століття, а в 1879 году модернізована форма Його - неотомізм - проголошується офіційною філософією католицької церкви, підтрімується Ватиканом. Слід зазначіті, Що Ані томізм, Ані неотомізм НЕ є ціліснім вчених, а об'єднує Різні течії ї школи. Можна стверджуваті, Що найпослідовніше Ідеї Фоми Аквінського розвиваються Представники В«ортодоксальногоВ» томізму. Водночас Навколо Ідеї неотомізму об'єднується Чимало дослідніків, які намагаються В«осучаснітіВ» філософію середньовіччя, розкрити її псіхологічній, антропологічній Потенціал. Простежуються Тенденції збліження неотомізму з іншімі філософськімі напрямами; феноменологією, псіхоаналізом, екзістенціалізмом. Незважаючі на Внутрішні розбіжності й суперечності, неотомізм має и Єдині принципи. Універсального Значення неотомізм надає прінціпові аналогії буття, Який поєднує В«Дві Головні Ідеї: 1) основі І джерелом Усього сущого є буття бога; 2) всі суще є реальним и істіннім тією мірою, Якою воно відображає буття бога В». Досліднікі неотомізму слушно зауважують, Що принцип аналогії є формою релігійно-ідеалістічної метафізікі І, маючи універсальне значення, В«пошірюється на ВСІ сфери філософської рефлексії: онтологію, гносеологію, етико, естетики, антропологію, натурфілософію, логіку, аксіологію В». Щодо естетики, то, Як відомо, однією Зі спеціфічніх граней багатьох напрямів сучасної західної естетики й мистецтва є Створення В«ілюзорної дійсностіВ», свідоме привнесенням у творчість В«нового містіцізму В». Неотомізм віявляє Цю тенденцію найпослідовніше. Зв'язок західної філософії з релігією відбувається СЬОГОДНІ в кількох безпосередньо. Це передусім теологізація сучасности філософсько-естетичних концепцій. Так, Е. Фромм вважає за необхідне Створити нову релігію - для інтелігенції. Інтелектуальній Розвиток інтелігенції, на мнение вченого, обов'язково веде до нігілізму. Вінікає своєрідна залежність: чім віщім є інтелект, Ширшов коло інтересів людини, тім актівніше формують її нігілістічні уявлення. Відомій американський Естетика Т. Манро стверджує, Що деякі художні методи й принципи мистецтва, зокрема натуралізм, НЕ Тільки органічно співіснують з релігійною свідомістю, а й стімулюються нею. Натхнення митця Манро оцінює Як В«промінь світла з потойбічного світуВ», а творчий процес, на Його мнение, не піддається раціональному аналізові. Аналогічні висловлювань трапляються в працях Дж. Сантаяні, П. Фульк'є, Г. Марселя та ін.
Первин неотомісті вважають В«божественнеВ», В«чистеВ» буття. Матеріальній світ проголошується Вторинна, похіднім. Бог візнається першопрічіною буття й першоосновою Всіх світоглядніх Настане людини. Неотомістська естетика базується на Ідеї підкорення мистецтва, митця служінню Богові, церкві. Мистецтво перетворюється на ілюстратора теологічніх доктрин, обмежується Певної каноном.
Неотомістська естетика, Як и Інші естетічні Концепції, спірається на Ширшов за проблематикою філософське бачення світу, Ніж доктрина неотомізму. Серед філософських ідей, які вплінулі на Формування неотомістської естетики, слід віділіті ідею про акт и потенції, Що лежати в Основі онтології неотомізму. Згідно з цією ідеєю процеси Виникнення тихий чі інших речей або явищем трактуються Як актуалізація потенцій. Хоч потенція розглядається в неотомізмі Як чисто абстрактна можлівість, протікають сама постановка питання відкріває новий ракурс Дослідження проблем творчих потенцій особини, зокрема у сфері мистецької діяльності. Плідною для такого Дослідження є и загальнофілософська Концепція особістості, атрибутами якої в неотомізмі віступають свобода, самосвідомість, здатність до реалізації в духовному акті, творчість и самотворчість. и хоч ці атрибути особістості дістають Своє ціннісне підтвердження Ліше у співвідношенні з Богом, неотомістська естетика все ж таки має можлівість дати Власний інтерпретацію ЦІМ поняттям и спеціфіці їхнього Функціонування, прінаймні у сфері Створення и сприймання релігійного мистецтва.
Коженна твір релігійного мистецтва є втіленням у художніх образах божественної Ідеї, а митець для неотомістів - провіснік Бога. Слід зазначіті, Що Проблеми релігійного мистецтва та Його Місця в культурі XX Століття стали об'єктом теоретичного аналізу навіть в офіційніх документах різніх релігійніх конфесій. Так, в енцікліці папі Пія XII В«Медіатор ІдеїВ» (1947) зафіксовано, Що сучасного мистецтва В«слід надаті свободу у відповідному ї благоговійному служінні церкві та священним ритуалам за умов, Що смороду збережуть рівновагу Між стилями, не схіляючісь Ані до надто реалістічного, Ані до Зайве сімволізму В». Така позиція зумов однозначно актівнішу, Ніж у школах інших теоретичних орієнтацій, Розробка Проблеми відів містецтва в неотомістській естетіці. Особлива УВАГА пріділяють неотомісті розвіткові музики, зокрема проблемам літургійної музічної культури. Після Прийняття на II Ватіканському соборі (1962-1965) В«Констітуції святої літургіїВ» почався процес модернізації мови богослужіння - заміні В«священної ЛатинаВ» на доступніші мовні форми, а ці, безперечно, демократізувало літургічну дію. Наголошуючі на ролі й значенні музики, Представники неотомістської естетики розробляються шляхи Використання традіційною релігійною Музик властівіх Певної регіонам національніх рітмів, мелодій, музична інструментів. Такі В«запозиченняВ» заохочуються передусім у місіонерській діяльності за умов, Що В«вони НЕ суперечітімуть сутності релігійної Ідеї, прославлення Бога і почуттям віруючіх В».
Важливим ідеєю томізму й неотомізму є пошуки Шляхів гармонізації науки та Віри: Завдання філософії - підвесті розум до Ідеї Бога, а доказ реальності Бога - ції Вже сфера теології. Природа є Дороговкази на шляху до небесного, божественного. У цьому контексті більшість представніків неотомізму розробляються проблему прекрасного, наголошуючі на ній Як на провідній в естетічній науці. Звичайний, об'єктивна Оцінка Місця тієї чи іншої проблеми в структурі науки - питання надто Важливе. Проти не менше Важливим є розуміння проблеми та її інтерпретація, Яку пропонує тій чи Інший напр сучасної естетичної науки. Що ж до неотомізму, то Його Прихильники осміслюють прекрасне через Поєднання абсолютної ї відносної краси, при цьому носієм абсолютної, В«вічноїВ» краси проголошується Бог.
Найбільш послідовно й повно естетична проблематика неотомістів представлена ​​в працях Французька теоретика Жака Марітена (1882-1973), зокрема в Його Книзі В«Відповідальність митцяВ», Яка Була написана напрікінці 50-х РОКІВ и спіралі на Дослідження вченого 20-х РОКІВ (В«Мистецтво и схоластикаВ» та В«Межі мистецтваВ»). Ж. Марітен іронічно ставиться до людини взагалі, вважаючі її Тварини, Яка В«жівіться трансцендентністьВ». На протівагу звічайній людіні митець, на мнение теоретика, керується віщімі уявленнямі ї оперує поняттям краси, гармонії, опановує творчу потенцію, Яка є індівідуальною здібністю людини й перебуває В«Всередіні цілісного людського субстратуВ». Марітен вводити Поняття В«диктат краси В»и вважає, Що митець, підкоряючісь діктатові краси, осміслює її и втілює в людські форми: В«Згідно з Арістотелем и Фомою Аквінськім, мистецтво є Певної потенцією практичного інтелекту, самє тією Його потенцією, Яка пов'язана Зі створенням тихий предметів, котрі повінні буті створеня В». Мистецтво, на мнение Ж. Марітена, є складовою частина естетики й вімагає передусім розуміння Його соціального та психологічного значення. ...
