Міністерство освіти і науки України
Таврійський національний університет
ім. В. Вернадського
Контрольна робота
За дисципліни
В«ЕтикаВ»
Тема: В«Моральні проблеми евтаназії В»
Роботу виконав
Студент Скляров Н.
Роботу перевірив
викладач ___________
_______________________
Сімферополь 2008
План
Введення
1. Евтаназія, як вид насильства
2. Обговорення проблем евтаназії
3. Етичні аргументи
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Предметом вивчення у контрольній роботі є предмет етики.
Об'єкт вивчення - етичні, моральні проблеми евтаназії.
Актуальність дослідження викликана тим, що в даний час в світі накопичений великий арсенал засобів для підтримки життя штучним шляхом. У якому випадку неправомірно і несправедливо позбавляти людину можливості повернення до життя, а коли можна припинити страждання вмираючого. Сьогодні все людство ламає голову над цими моральними проблемами.
Мета роботи на підставі вивченої методичної та навчальної літератури охарактеризувати об'єкт дослідження в контрольній роботі.
Для досягнення поставленої мети планується вирішити такі основні завдання:
- розглянути поняття евтаназії;
- перерахувати основні аргументи евтаназії;
- визначити моральні аспекти проблем евтаназії.
1. Евтаназія, як вид насильства
Особливим випадком легального, який претендує на моральну санкцію насильства є евтаназія.
Слово В«евтаназіяВ» буквально означає: прекрасна (легка, приємна) смерть. Воно набуло термінологічний сенс в сучасній біоетики.
Біоетика (термін введений у 1971 американцем В.Р. Поттером, в нашій країні найчастіше іменується біомедичної етикою) - нова дисципліна, а також відповідна їй область наукової та медичної практики, які займаються особливими моральними дилемами, виникаючими в науковому експерименті і медичній практиці в зв'язку з тим, що нові технології принципово розширюють можливості лікування хворих, дозволяють проникати в спадкові механізми, направлено впливати на психіку (Штучне запліднення в пробірці, трансплантація органів, клонування, тривале підтримку життя в стані коми і т.п.). Ці здавалися ще недавно фантастичними і захоплюючі дух можливості вимагають перегляду багатьох традиційних уявлень і норм, ставлять людей перед необхідністю приймати відповідальні рішення про життя і смерть, породжують багато нових моральних проблем. Біоетика, що отримала найбільш інтенсивний розвиток в США в останні тридцять років, є самою розробленою частиною прикладної етики. Під прикладної етикою розуміється не просто додаток теоретичних формул до ситуацій реального вибору. Вона не зводиться також до етико-педагогічним аспектам теорії моралі. Її не можна розуміти і як конкретизацію загальних принципів моралі стосовно до окремих професій або сфер життя (етика вчителя, етика праці і т.п.). Прикладна етика свідчить про ноной стадії розвитку етики і моралі, коли здійснюється їх органічний синтез, в результаті чого етика теоретизує в термінах життя, а моральна-практика включає в якості свого елемента теоретично аргументоване осмислення проблем. Мова, зрозуміло, поки йде про якусь практично тенденції, що намітилася, яка простежується лише в окремих галузях суспільного життя і суть якої полягає у злитті двох процесів - процесу обгрунтування морального вибору і процесу прийняття рішення.
Серед проблем (визначення смерті, взаємини лікаря і пацієнта та ін) навколо яких ведуться гострі дискусії в біоетиці, однією з центральних є проблема евтаназії. Мова йде про особливого роду випадках, коли смерть може вважатися благом для вмираючого або, принаймні, не є для нього безумовним злом. В даний час технології дозволяють досить довго підтримувати життя хворого, що знаходиться в необоротно несвідомому, вегетативному стані або зазнає важкі, постійно наростаючі болі через невиліковну хворобу. Зазвичай несвідомі стану і нестерпні болі бувають в масштабі людського життя короткочасними; вони або швидко проходять, або закінчуються летальним результатом. Науково-технічний прогрес створив можливості розтягувати такі стани на довгі терміни, які можуть тривати роки й десятиліття. Лікарі, вчені, громадськість стали замислюватися, наскільки це правомірно.
Питання про легалізацію евтаназії піднімався вже в 30-і рр.. XX століття в США і Великобританії. Нелюдський досвід нацизму, офіційно взяв на озброєння ідею евтаназії і в рамках відповідної програми відправив у газові камери сотні тисяч людей, надав протверезне вплив па прихильників евтаназії. Проте вже в 60-і рр.. останні знову активізувалися. З кінця 80-х рр.. евтаназія з певними обмеженнями, що стосуються перш всього її активної форми, легалізована у ряді країн (наприклад, Нідерланди, США). Проблема евтаназії (у її теоретичних і практичних аспектах) виникла всередині західної культури, а в самій західній культурі-головним чином у зоні впливу протестантизму. Наукова та громадська дискусії про правомірність евтаназії продовжуються, в тому числі і в тих країнах, де вона офіційно практикується. Питання залишається відкритим.
2. Обговорення проблем евтаназії
Біоетика обговорює проблему евтаназії з урахуванням відмінності методів лікування, типів пацієнтів, ситуацій; орієнтуючись на граничну конкретність аналізу, вона йде ще далі - Вимагає розгляду кожного можливого випадку евтаназії в його одиничності. Ми зупинимося тільки на питанні про принципову допустимість евтаназії, про самому праві на дії та бездіяльність, результатом яких буде смерть.
Підкреслимо особливо: евтаназія - не легка смерть, а рішення по її приводу. Підлягає обговоренню дилема полягає в наступному: надати Чи хворого техніці і природі, прирікаючи його на важку, довгу і болісну смерть, або шляхом вчинення або невчинення якихось дій, допомогти йому померти. Тут потрібно ще одне уточнення. Так як передбачається, що швидка безболісна смерть краща для самого вмираючого, то визначальною є позиція хворого, виражена як його власна воля або воля його опікунів. Тим самим питання зводиться до права пацієнтів на таку відмову від лікування, результатом якого буде гарантована смерть. Евтаназія, слідом за англо-американської дослідницею Ф. Фут можна визначити як В«рішення про смерть заради того, хто вмирає В».
Евтаназія як проблема виникає в контексті визнання безумовної цінності особистості і її життя, реализующейся через автономію особистості, вона можлива тільки у відносинах між індивідами, які за характером особистих зв'язків і суспільних позицій бажають один одному винятково добра. Якщо відношенні людей в їх об'єктивному змісті і суб'єктивних установках насичені ворожнечею, недовірою, то про евтаназії не може бути мови, бо вона буде в цих ситуаціях тільки ще однією прикритої можливістю шкідливого поведінки. Внутрішнє напруження ситуації евтаназії, її проблемність в тому й полягає, що вона розглядається як продовження і конкретне вираження гуманного, морально шанобливого ставлення до того, кому допомагають померти. Вона сприймається як винятковий випадок, коли принцип гуманізму вдається затвердити на своєму позитивному значенні через видиме відступ від нього.
Евтаназія, розглянута з боку лікаря, може бути пасивною і активною, а розглянута з боку пацієнта - добровільної і недобровільної.
Пасивна евтаназія означає, що лікар усувається від ситуації і не вчиняє дій, які могли б підтримати життя, і тим самим пасивно санкціонує смерть хворого. У разі активної евтаназії робляться спеціальні дії, спрямовані на те, щоб прискорити смерть. Різн...
