Зміст
Введення
Моральні цінності та їх роль в життя людини. Свобода і відповідальність
Поняття естетичного. Добро і краса в духовному досвіді сучасної людини
Релігія та її роль у сучасному Світ
Висновок
Список використаної літератури
Введення
З моменту формування суспільства почали своє існування моральні цінності. Вони визначали життєдіяльність людини, його положення і відносини в громаді.
Свобода для людини не зовсім часи належала йому, були періоди, коли століттями людина залишалася підневільним. Та й у наш час людина залежить від законів, підвалин суспільства та традицій. Він повинен нести відповідальність за свої дії, адже якщо він не буде віддавати собі звіт у скоєному це призведе до наслідків, про які він буде шкодувати.
Як було б чудово, якщо добро і краса йшли рука об руку, але в наші дні це не завжди так.
Релігія всі як і в стародавні часи має величезне значення в сучасному світі. Вона об'єднує мільйони людей, дає їм надію в скрутну хвилину, формує моральні норми поведінки людей. Але є й негативний аспект: на тлі релігійних розбіжностей виникають конфлікти між людьми різних віросповідань.
1. Моральні цінності та їх роль в житті людини. Свобода і відповідальність
До найважливіших філософським питань, що знаходяться у веденні філософської антропології, відносяться також духовна життя людини і ті основні цінності, які лежать в основі його існування.
Цінності, що забезпечують життя людини - це здоров'я і безпека, матеріальний достаток, відносини в суспільстві, що сприяють самореалізації особистості та свободу її вибору. Моральні цінності людини це сукупність правил і норм поведінки в суспільстві.
Правила моральності містилися в міфологічних і релігійних системах будь-якого суспільства. І моральні цінності були нерозривно пов'язані з релігійними системами.
В античності з'являються самостійні етичні вчення, за рамками релігійно-міфологічних систем, найважливішими з них є етичний раціоналізм, гедонізм і стоїцизм. Етичний раціоналізм виходить з того, що людині досить знання про те, що є добро, а що зло, для того щоб він поступав морально. Неморально поведінка трактується як незнання
гедонізму етика представляє прагнення до задоволення як сенс людського життя. В античній філософії вона представлена ​​вченням Епікура. У повсякденній мові ми використовуємо назву В«цинікиВ» для тих, хто нехтує моральними цінностями. В«ЦинікВ», або киниками, в античній філософії називали філософську школу, представники якої брали під сумнів моральні правила поведінки. Стоїцизм - вчення, послідовники якого проповідували презирство до багатства і слави, вчили байдужості до долі і стійкості. Християнство запропонувало систему моральних цінностей, витікаючу з євангельської історії, де основною цінністю стає любов до Бога і "приготування душі до вічного життя. В епоху Відродження формується гуманізм як філософська і етична система, що представляє людини і його творчу самореалізацію як вищої цінності.
У XVIII в. ідею про те, що головною категорією моральності є борг, розвивав Еммануїл Кант. Він сформулював В«категоричний імперативВ» - моральний закон, якому повинні підкорятися всі люди: В«Роби так, щоб максима твоєї поведінки у всякий час могла бути б і нормою загального законодавства В».
Моральні цінності відіграють величезну роль в житті людини. Наприклад, пообіцявши комусь що-небудь не можна не виконати обіцянку тому в очах цієї людини ти стаєш ненадійною людиною, на якого не можна покластися, а це суперечить моральним цінностям.
Рідні, друзі, близькі і ті хто нас оточують - це суспільство. І тому потрібно дорожити їхньою любов'ю, довірою, і дружбою, а не дотримуючись хоча б основних моральних правил поведінки ми просто не зможемо існувати.
Найважливішою умовою моральності індивіда є його свобода, можливість морального самовизначення. Без цього про моральність, як особливому механізмі регуляції людських відносин, не може бути й мови. Якщо ми нічого не вибираємо по своєї власної волі - ми не вільні. Однак у повний зріст тема свободи як вибору стає в християнстві, яке пов'язує з вільним рішенням людини його рух по шляху добра чи зла. Християнство виходить з того, що воля людини вільна, тобто вона сама робить вибір, не будучи простим наслідком якихось детермінують її причин. Людина може або прийняти простягнуту йому руку Христа, або ухилитися від божественної допомоги та підтримки, обравши інший шлях.
Якщо відкинути механістичне розуміння соціокультурних законів, при якому людське життя являє собою жорстку ланцюг міцно пов'язаних один з іншому ланок, то виявиться, що закони суспільства і повсякденного життя - це закони-тенденції. Вони є статистичними, тобто діють тільки на великому масиві подій і ситуацій. На рівні і буття, і побуту панують імовірнісні відносини, які в рамках тенденції дають можливість вибирати. Майже кожна життєва ситуація має цілий ряд альтернатив, і людина вільна зволіти той чи інший спосіб поведінки, ту чи іншу оцінку. Свобода волі з можливості вибору може і повинна перейти в дійсність вибору - втілитися у вчинку, в позиції, в манері поведінки.
Людська воля має можливість вільно вибирати ту чи іншу позицію, але це залежить від деяких умов:
Умова 1. Для реалізації вільного вибору повинні бути відсутніми зовнішній примус і заборона. Якщо людина у прямому сенсі слова скутий ланцюгами, знаходиться під прямою загрозою смерті, принципово обмежений у своїх можливостях і не може діяти за своїм розсуд - він не вибирає і не вільний, принаймні в практичному відношенні.
Умова 2. Для того щоб вільний вибір відбувся, потрібні свідомість і рефлексія, здатність побачити готівку варіанти і зупинитися на одному з них. На мій погляд, усвідомленість - необхідний момент вільного вибору, його непереборний атрибут. Якщо людина вибирає спонтанно, за принципом В«не можу інакшеВ», то в 99% випадках вибір його буде помилковим і не принесе йому нічого хорошого.
Буває, що людина, не в силах вирішити, яку ж цінність вибрати, і тоді він бажає відмовитися від вирішення. Усунутися. В«Залягти на дноВ». Залишити проблему іншим. Однак це означає, що навіть відсутність вибору є вибір. Нічого не зробити - теж вчинок.
Не надати допомогу - промовчати, закрити очі - це теж вільне рішення. У не меншою мірою дане положення відноситься до вибору між рівноправними цінностями. Якщо ти не вибрав - значить, хтось вибрав за тебе, і люди частіше всього знають, хто зможе вирішити питання В«за нихВ» і яким саме чином. Тому ухилення від вибору - не більше ніж самообман.
Відповідальність - Зворотний бік свободи, її В« alter ego В» - друге В«яВ». Відповідальність нерозривно пов'язана зі свободою і завжди супроводжує її. Той, хто діє вільно, повністю відповідає за скоєне ім.
Вести себе відповідально - значить бути здатним активно діяти зі свого місця, поступати згідно логікою подій, розуміючи і усвідомлюючи, як обернуться твої дії на тобі і на інших. Це значить передбачати (відчувати, схоплювати) наслідки кожного свого кроку і прагнути запобігти можливому негативний хід подій. Відповідальна поведінка в цьому сенсі - це поведінка розумне і в хорошому сенсі слова розважливе - поведінка того, кому не все одно, що буде з ним і з іншими. Відповідальність означає також здатність правильно зрозуміти потреби як інших людей, так і свої власні. Ми відповідально ведемо себе по відношенню до інших, коли поважаємо в них особистостей, прагнемо допомогти при проханні про допомогу, підтримати в разі необхідності, коли стверджуємо їх буття і сприяє...
