Зміст
Введення
I. Норми і традиції Русі допетровського періоду
II. Особливості норм етикету в Петровське час (1696-1725 роки)
III. Правила етикету в XIX - початку XX ст
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Російський народ на Протягом усієї своєї історії керувався своїми, неписаними, але дуже міцними, стійкими правилами життєвої поведінки, які століттями складалися в побуті і знаходили своє вираження в казках, піснях, прислів'ях і приказках.
Актуальність представленої теми курсової роботи полягає в тому, що манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильно поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.
Метою моєї курсової роботи є розгляд такого питання, як виникнення норм і правил етикету в Росії.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд завдань:
В· показати особливості становлення традицій Давньої Русі;
В· розглянути етапи впливу західної культури в епоху Петра I;
В· провести аналіз зміни правил етикету XIX - початку XX ст.
У процесі написання даної курсової роботи була використана література наступних авторів:
- Терещенко Т.М. В«Домострой. Юності чесне зерцало. Російські прислів'я та приказки про сім'ю В», де можна знайти поради і настанови на всі випадки життя: від правил поведінки в церкві до правил поведінки за столом, від стосунків між усіма членами сім'ї до рецепту приготування пива;
- Боханова А.Н., Горинова М.М. В«Історія Росії з найдавніших часів до кінця XVII століттяВ», в якій розглянуто особливості та характерні риси культури Русі протягом сторіч, становлення і подальший розвиток поняття етикету;
- Емишева Е.М., Мосягіна О.В. В«Історія етикету. Придворний етикет в Росії в XVIIIв. В», Де відображено поширення культури етикету з Західної Європи в Росію; введення різних нововведень в повсякденне життя і побут російського дворянства;
- Емишева Е.М., Мосягіна О.В. В«Загальногромадянський етикет в Росії в XIX в.В», Стаття про манери поведінки, правила чемності, ввічливості, прийнятих у суспільстві, запровадження нового стилю в одязі тієї епохи.
Структура курсової роботи складається з вступу, основної частини, що складається з двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
I . Норми і традиції допетрівською Русі
Етикет давньоруської, а потім великоруської народності формувався як частина її етнічних традицій, у Загалом мало схильних іноземним впливам. Русь досить довгий час жила замкнуто і практично не мала контактів зі східними і європейськими країнами. Тим не менше за часів Київської Русі (перша третина 12 століття) в міста проникли християнські норми життя з Візантії, витісняє язичницькі і скандинавські. В пору свого державного становлення Русь відчувала сильний вплив Візантії, яка для свого часу була одним з найбільш культурних держав світу. Таким чином, культура Русі складалася з самого початку як синтетична, тобто що знаходиться під впливом різних культурних напрямів, стилів, традицій.
Одночасно Русь не просто копіювала ці чужі впливу і безоглядно запозичила їх, але й застосовувала до своїх культурних традицій, до свого що дійшов з глибини століть народному досвіду, розумінню навколишнього світу, своєму уявленню про прекрасне. Тому в рисах російської культури ми постійно стикаємося не тільки з впливами ззовні, але зі своїми часом значної духовної переробкою, їх постійним заломленням в абсолютно російською стилі.
Довгі роки російська культура розвивалася під впливом язичницької релігії, поганського світогляду. Язичницькі духовні традиції, народні у своїй основі, надавали глибоке вплив на всі розвиток російської культури раннього середньовіччя.
З прийняттям Руссю християнства становище різко змінилося. Нова релігія претендувала на те, щоб змінити світогляд людей, їхнє сприйняття всього життя, а значить, і уявлення про красу, художній творчості, естетичному вплив.
Довгими роками на Русі зберігалося двовір'я: офіційна релігія, яка переважала в містах, і язичництво, яке пішло в тінь, але як і раніше існувало у віддалених частинах Русі, особливо на північному сході, зберігало свої позиції в сільській місцевості. Розвиток російської культури відбило цю двоїстість у духовному житті суспільства, в народному побуті.
У період феодальної роздробленості (12 - кінець 15 століття), після татаро-монгольської навали 1237-1241 років, проникають східні норми поведінки, наприклад, жорсткість покарань, деспотизм чоловіка в родині і т. д.
Вони збереглися і в період централізованого Московської держави (16 - 17 століття).
Перші письмові правила поведінки були дані в В«ПовчанніВ» Володимира Мономаха. Наведу деякі уривки з цього твору: В«Куди не підете по своїй землі, ніде не дозволяйте ні своїм, ні чужим отрокам кривдити жителів ні в селищах, ні в полях ... де не зупиніться в дорозі, скрізь Напійте і нагодуйте всякого прохача ... шануйте гостя, звідки б до вас не прийшов, - простий людина, чи знатний, чи посол, - ... почастуєте їжею чи питвом ... Хворого відвідуйте, мертвого підіть проводити ... Не пройдіть повз людини, не вітаючи його, а скажіть всякому при зустрічі добре слово ... В»
Пізніше, у першій половині XVI століття, в Росії була написана В«Книга, звана Домостроем, яка містила в собі корисні відомості, повчання і повчання всякому християнину - І чоловікові, і дружині, і дітям, і слугам, і служницям В». Скорочена назва цього унікального твору, написаного Сильвестром, - В«ДомостройВ» - досі відомо кожному російській людині. Автор В«ДомостроюВ» розробив своєрідний кодекс поведінки городянина, заснований на справедливому й гуманному ставленні людей один до одного. Ця книга охоплювала всі сторони життя людей багатого стани: вчила, як ставитися до церкви, влади, членам сім'ї, прислузі, як виховувати дітей, як вести домашнє господарство, як зустрічати гостей і наносити візити у.
У цьому творі, складається з 67 глав, дані накази і повчання в тому, як В«кожному християнинові слід проводити життя в добрих справах, в чистоті і в покаянні, у всьому сповідаючись ... Полюбити Господа від щирого серця В»; викладеноВ« наказ про мирське будові: про те, як жити православним християнам в миру з жінками, і з дітьми, і з домочадцями, як карати їх, і вчити, і страхом рятувати, і строго забороняти, і у всяких справах їх зберігати в душевній і тілесній чистоті, і під всім їх захищати і піклуватися В».
Розпорядок дня був узгоджений з церковними службами, в основу його було покладено візантійський рахунок годин: 7 В«деннихВ» і 17 В«нічнихВ» взимку, 17 В«деннихВ» і 7 В«нічнихВ» влітку, перший В«ДеннийВ» і В«нічнийВ» збігалися з сходом і заходом сонця; в десятому (шостому годині звичайних діб) служили обідню, о дванадцятій був обід, потім сон, вечірні справи до шести, після шести дозвілля і сон. У селян і простих міських жителів весь день залежав від характеру і кількості роботи.
Ранкова та вечірня молитви були обов'язкові для всіх російських віруючих, обідню і вечірню стояли зазвичай знатні люди, на заутреню ходили все віруючі у свята.
Сім'я в російській свідомості була надзвичайно замкнутої осередком, шлюб був церковним інститутом. Домовласник був главою свого В«дворуВ», В«чада і домочадціВ» були майже його власністю. Укладачі В«ДомостроюВ» головною чеснотою жінки бачили в релігійності, повному підпорядкуванні чоловікові, турботі про родину й працьовитість. В«Піднявшись з ліжка, вмиваючись і помолившись, слугам справу на весь день вказати, всякому своє рукоділля і роботу на день: кому їжу готувати, а кому хліби піч, кому одяг прати, кому гладити В...
