Асп. Агузарова К. К.
Кафедра лексики англійської мови.
Московський педагогічний державний університет
Сленг визнається антиподом літературної мови і ототожнюється частково з жаргоном і профессионализмами, і з розмовною мовою.
В літературі відомі різні концепції сленгу, суть яких може бути зведена до наступного:
1. Сленг нерідко визнається антиподом так званого літературної мови та ототожнюється частково з жаргоном і профессионализмами, а частково з розмовною мовою (при цьому деякі автори рішуче відкидають сленг як засмічувати усно-літературний стандарт, а інші, навпаки, вважають його ознакою життя і поступального розвитку мови);
2. Сленг розглядається як навмисне вживання певних елементів словника в чисто стилістичних цілях; деякі дослідники взагалі не вважають можливим говорити про сленгу як самостійної мовної категорії і відносять відповідні явища до різних категорій лексики та стилістики;
3. З психологічної точки зору сленг розуміється як продукт індивідуального мовного (або навіть В«духовногоВ») творчості окремих соціальних і професійних угруповань, службовець мовним вираженням суспільного свідомості людей, що належать до тієї чи іншої середовищі.
Сленг - Це особливий історично склався в більшій чи меншій мірі загальний всім соціальним верствам мовців варіант мовних (переважно лексичних) норм, битующій в основному в сфері усного мовлення, і генетично і функціонально відмінний від жаргонних і професійних елементів мови. Основний і найбільш стабільною частиною сленгу, його мовним кістяком є ​​територіально-діалектні елементи. Це цілком зрозуміло, бо, як відомо, первинними носіями сленгізмов були, з одного боку, селяни з різних областей Великобританії, які йшли в міста на заробітки, а також розорилися міщани (більшість з них вихідці з селян), а з іншого - різного роду декласовані елементи, які в більшості своїй також вийшли із селянського стану. В зв'язку з цим однією зі
специфічних рис сленгу є змішання, конгломерат територіально різних діалектних елементів, у тому числі і таких, які вже вийшли з ужитку в відповідних діалектах або є для них архаїзмами (власне діалектні елементи на рівні сленгу вже виходять за межі певної території, якій вони притаманні).
Саме сленг є основною сполучною ланкою між територіальними діалектами і літературною мовою, а в ряді випадків і між місцевими словами, які входять в різні ареальні варіанти сленгу, з одного боку, і літературним стандартом - З іншого.
Проникнення територіально-діалектних слів в сленг являє собою досить тривалий процес, неоднаковий за своєю інтенсивністю для різних періодів розвитку англійської мови і для різних територій його поширення. Крім діалектних слів джерелом сленговий лексики є різні ареальні варіанти англійської мови (як місцеві стандарти, так і місцеві сленгізми), різного роду неологізми і іноземні запозичення (часто у вигляді так званої народної етимології).
Число сленгових, професійних, жаргонних і взагалі соціальних явищ мови, абсолютно відокремлених від мовних особливостей певної території, не існує. У межах кожного територіального діалекту завжди є певні соціальні градації, в яких неоднаково заломлюються мовні особливості general slang [1]. Наприклад, на даній території певний явище general slang може бути поширено лише на одному соціальному рівні; на іншому соціальному рівні це явище може бути архаїзмом або входити в усно-розмовний стандарт.
Отже в кожному висловлюванні, що містить сленгізми, можна угледіти дію не одного, а декількох факторів; використання саме даних сленгових лексем або закономірностей. Ступінь насиченості висловлення сленгізми на певних мовних рівнях зазвичай обумовлена ​​не тільки соціальними, територіальними, віковими, освітніми, стилістично-експресивними (зокрема, тим чи іншим В«рівнемВ» усного мовлення - діалог, інтимний, фамільярний розмова, доповідь і т.п. - В його територіально-соціальному ламанні) або будь-якими іншими факторами, а всією сукупністю цих моментів, що діють одночасно (Звичайно, у різному ступені: переважання або слабкий прояв одного або кількох із цих факторів може як посилити, так і послабити сленговий елемент) [2]. Саме в цьому, зокрема, полягає функціональна відмінність сленгу від інших периферійних лексичних шарів (жаргонізмів, професіоналізмів і т. д.). Відзначимо, нарешті, що віднесення того чи іншого мовного явища до сленгу в кожному конкретному випадку залежить від його неспівпадання або збігу з відповідним явищем даного територіально-соціального діалекту.
Висновок. Сленгових лексика, в більшій чи меншій мірі притаманна мови всіх верств суспільства, може виступати в різному граматичному і фонетичному оформленні, починаючи від літературно-розмовної стандарту і закінчуючи різними територіально-соціальними фонетико-граматичними варіантами; застосування сленговий лексики ніяк не пов'язано з необхідністю використовувати строго певні фонетичним і граматичним законом того чи іншого територіально-соціального рівня. З іншого боку, застосування певних фонетичних та граматичних варіантів (літературно-розмовних, територіально-соціальних) ніяк не тягне за собою відповідно більший чи менший використання сленговий лексики, причому кожна з названих фонетичних та граматичних норм може оформляти не тільки сленгізми, але і жаргонізми, професіоналізми, вокабули літературного стандарту і т. д. Взагалі в реальному розмовній практиці навряд чи можна уявити собі чисто сленгових лексика, використовувану поза зв'язку з літературою, поза зв'язку з жаргонізмами, профессионализмами та іншими лексичними шарами. При використанні сленгу зазвичай в більшій мірі користуються фонетичними і граматичними нормами відповідних територіально-соціальних діалектів.
Список літератури
1. Kurath H. Interrelation between the regional and social dialects. /Preprints of papers for the IX International congress of linguists// Cambridge (Mass), 1962.
2. Sechrist F. K. The psychology of unconventional language. /The pedagogical seminary// XX, 4, 1913.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .skgtu.ru/
