М.Ю. Колокольникова
Саратовський державний університет, кафедра англійської філології
На протягом вже досить тривалого часу одним з найбільш актуальних та цікавих напрямків загальної теорії мовного розвитку залишається вивчення процесів історичного зміни семантики лексичних одиниць, їх основних типів і причин. До числа останніх все частіше відносять і регулярне використання слів в рамках того або іншого дискурсні простору, тобто того чи іншого В«Можливого (альтернативного) світуВ», який В«вимагає особливого використання мови для вираження особливої вЂ‹вЂ‹ментальності В»1.
Дійсно, досвід багатьох досліджень в даній області свідчить про те, що дискурс не тільки ретельно і цілеспрямовано відбирає з загальновживаного словникового фонду необхідні йому лексичні одиниці, але і активно пристосовує їх до характерним для нього цілям та умовам спілкування. Таким чином, дискурс, будучи складним єдністю мовної форми, значення і действія2, виступає в якості тієї комунікативної середовища, яка модифікує смислову структуру лексичних одиниць, а з часом може закріплювати результати подібних змін у системі мови.
Останнє виявляється можливим багато в чому завдяки наявності в дискурсні просторі тематичних блоків, які на певному хронологічному етапі розвитку суспільства відрізняються особливою соціальною значимістю, а отже, і високої ступенем відтворюваності, повторюваності. Подібні тематичні блоки і їх окремі компоненти не тільки відіграють велику роль у забезпеченні єдності смислового простору самого дискурсу, але й сприяють поширенню його впливу на інші типи дискурсів, переносячи, В«транслюючиВ» в їх сферу за допомогою різних інодіскурсівних включень, властиві В«донорськоїВ» дискурсивної області смисли і поняття. Це тягне за собою і перенесення специфічних для даного дискурсу лексичних засобів втілення актуальних смислів. Саме в цьому, мабуть, полягає один з найважливіших механізмів закріплення в системі мови тих змін у семантиці лексичних одиниць, які спочатку являють собою результат їх регулярного функц
іонування в тому чи іншому дискурсі і виводяться з суми типових для них контекстних значень.
Значний інтерес в цьому відношенні представляє дослідження релігійного дискурсу, який головним чином орієнтований не на породження нових смислів і тим, а на відтворення вже існуючих. Важливо також і те, що релігійний дискурс в Через свою специфіку робить вплив на формування і розвиток не тільки власне релігійного шару лексики, але і загальновживаних лексичних одиниць, особливо тих, які відносяться до морально-етичній сфері. Адже релігійна віра, як відомо, об'єднує В«модель світу і моральний законВ» 3.
Вплив релігійного дискурсу на розвиток лексики морально-етичного плану було помітним в епоху Середньовіччя, коли моральнонравственние уявлення були невіддільні від релігійних. Тому саме в релігійному дискурсі в цей час йшло формування системи мовних засобів передачі морально-етичних смислів і значень. Даний процес міг відбуватися за рахунок слів і словосполучень, які утворювалися знову або були запозичені з інших мов, а також за рахунок подальшого семантичного розвитку вже наявних у мові слів.
В Як приклад тут можна навести іменник
sloth (серед.-англ. sleuth, sloghness,
sloueth, slouhthe, slougth, slought, slothe, sclouthe,
slouюe, slowюe, slaught, slauth, slauюhe, sclawth). Воно датується XII в. і сходить до споконвічного прикметника
slow (Slaw, slue), яке, згідно лексикографічним джерелами, в досліджуваний період часу було здатне передавати досить широке коло значень: повільний, повільний в рухах, в думках, некмітливий, млявий, незграбний, неповороткий, сонний, бездіяльний, ледачий, запізнілий. Багатозначністю на ранніх етапах свого розвитку відрізнялося і утворене від нього іменник, за допомогою якого могли позначатися такі поняття, як повільність, запізнення, бездіяльність, слабкість, млявість, лінь, незграбність, неповороткість, нерухомість, сонливість, некмітливий, зволікання.
Аналіз 60 релігійних і 60 світських писемних пам'яток XII-XV вв.4, в ході якого було зафіксовано 620 випадків використання лексеми sloth (400 і 220 в релігійному і світському дискурсі відповідно), показує, що більшість вищеперелічених значень були загальновживаними і зустрічалися в текстах різної дискурсні та жанрової приналежності:
В«Tyl thow ha founde the ryhtл way;
Lat, in thyn asking, be no slouthe Tyl thow be brouht vn-to the trouthe В»
(Lydgate J. The pilgrimage of the life of man.
P. 325).
В«Of he slynges with sleghte and slakes gyrdill,/And fore slewthe of slomowre on a slepe fallis. /Bot be ane aftyre mydnyghte all his mode changede В»(The alliterative Morte Arthure. P. 127).
В«So shaltow seen hem/leeue brother deere If it so be/thou wolt with-outen slouthe Bileue aright and knowen verray trouthe В»(Chaucer G.
Canterbury tales. P. 533).
В«The tokenys of a bade stomake bene heyuynesse of body, Slewthe, the face dyscolourid, heuynesse of eyen, ventuosite and swollynge of the wombe В»(The prose versions of the Secreta Secretorum. P. 239).
Проведене дослідження свідчить також і про те, що подальша еволюція семантичної структури розглянутого іменника була багато в чому обумовлена ​​специфікою його функціонування у релігійному дискурсі, де воно отримало особливо широке поширення приблизно з середини XIII в. Так, в проаналізованих матеріалів на частку релігійного дискурсу довелося 68% від загального числа всіх зафіксованих випадків вживання лексеми sloth.
Що Щодо конкретних контекстів його використання, то серед них у значній ступеня переважають такі, в яких досліджуване слово служить для найменування одного з семи смертних гріхів - лінощів (лат. Аcсidia). У цьому зв'язку представляється необхідним нагадати, що в Середні віки даний гріх розумівся як стан душевної апатії, байдужості, яке заважало людині віддаватися справах благочестя, насамперед молитві. Його головними наслідками вважалися неуважність під час меси, забуття гріхів на сповіді, невиконання покути. Св. Томас Аквінський (XIII в.), Яка об'єднувала гріх лінощі з гріхом зневіру (лат. tristitia), розглядав його як відмова від радості спілкування з Богом, від духовного блага взагалі.
Невипадково в середньовічному релігійному дискурсі іменник sloth отримує таке специфічне значення, як лінощі, повільність у служінні Богові та у справах милосердя. У найбільш експліцитно формі дане значення знаходить відображення в характерних для релігійних текстів тієї епохи словосполученнях: sleuth in goddis servis (повільність, лінощі в служінні Богові, в шануванні Бога), sleuth in gude dedes (повільність, лінощі в добрих справах, в справах милосердя).
В«Юir er юa hede syns юat er dedely;
Pride, hatreden, and envy Glotony and sleuthe in Goddes servise В»(The prickle of conscience: a Northumbrian poem.
P. 92).
актуалізації подібного значення сприяло також постійне використання в безпосередньому оточенні досліджуваної лексичної одиниці таких, наприклад, близьких за змістом поєднанню God's service слів, як worship (поклоніння, шанування), mess (меса), prayer (молитва), Creed (Символ віри), sermon (Проповідь).
В«Now shul we speke of sloghness;
Юe fourюe hyt ys of dedly synnes ... Moche ys a man for to blame Юat kan nat wurschep Goddys name With patter nester new wee creed В»(Manning R.
Handling sine. P. 143).
В«Also i crie god merci of Slouюe in Godes seruise: Not heryng hit deuoutliche as I scholde do, not hauynge delyt in godes seruise in Matyns, in Masse, in prechinge of godes word, but proudliche entryng in to godes hous В» (Companion to the English prose works of Richard Rolle. P. 341).
Велике вплив на процес спеціалізації лексеми sloth, поза сумнівом, зробило і поява у неї під дією типових в розглянутій комуні...
