Асп. Заева Е.Н.
Кафедра іноземних мов.
Північно-Кавказький гірничо-металургійний інститут (державний технологічний університет)
Розглянуто види читання: пошукове, переглядові, ознайомлювальне і що вивчає, оволодіння якими є пріоритетним у студентів немовних вузів у зв'язку з потребами в їх професійній діяльності.
Основою побудови програми дисципліни "Іноземна мова" для вузів є поділ курсу на два напрямки чи аспекти - "спільну мову" (General Language) і "мову для спеціальних цілей" (Language for Specific Purposes - LSP), кожному з яких відведено по 50 - навчального часу на всіх етапах навчання. Вони різняться між собою тематикою і лексичним складом навчальних текстів, пріоритетом того або іншого виду мовленнєвої діяльності, розвитком навичок, необхідних для освоєння відповідного регістру мови. Обидва напрямки пов'язані між собою в навчальному процесі наявністю загальних граматичних тем та необхідністю оволодіння подібними синтаксичними явищами і базовими мовленнєвими навичками [1].
В аспекті "Спільну мову" здійснюється розвиток навичок: сприйняття звучної (монологічного та діалогічного) мовлення; усній розмовно-побутової мови; читання і письма. Навчання спільної мови ведеться на матеріалі творів мови неспеціалізованої (побутової і загальнопізнавальних) тематики, а також країнознавчого та культурологічного характеру.
В аспекті "Мова для спеціальних цілей" здійснюється розвиток навичок: публічної промови (повідомлення, доповідь, дискусія); читання спеціальної літератури з метою отримання інформації; знайомство з основами реферування, анотування і перекладу літератури за фахом; листи для підготовки публікацій та ведення переписки. Навчання мови спеціальності ведеться на матеріалі творів промові на професійні теми [1].
На сучасному етапі розвитку людства читання, на думку С.К. Фоломкіної, є одним з найважливіших засобів отримання інформації. Навчити читати на іноземною мовою означає не тільки створити передумови для розширення виконання загальної освіти, а й дати можливість кожному фахівцю своєчасно отримувати нову інформацію, що в сучасній науці і техніці є умовою успішної професійної діяльності. Навчання читання на іноземною мовою є однією з основних задач курсу "Іноземна мова "в немовному вузі [2].
В немовному вузі навчають оволодівають мовою різних жанрів наукової та довідкової літератури (монографії, статті, інструкції, бюлетені, патенти, технічна та інша документація і т.д.). Вміння працювати з літературою є базовим умінням при здійсненні будь-якої професійної (практичної і наукової) діяльності, а самостійна робота з підвищення кваліфікації або рівня володіння іноземною мовою найчастіше пов'язана з читанням [3].
Читання, з точки зору розумових процесів, протікає на різних рівнях: від уміння зрозуміти зміст приблизно до творчого прочитання, при якому читає не тільки відтворює хід думок автора, але й порівнює, синтезує прочитане, приймає або відкидає основну думку, реорганізує свою думку або встає на нову точку зору. На думку Пьефо, що читає проявляє здатність розуміти значення і інтенцію тексту і висловлювати власні наміри в мовній формі, що володіє воздействующей силою.
Між першим і другим видом читання існує ряд проміжних, мають немаловажне практичне значення. Існуючі раніше класифікації видів читання грунтувалися на факторах, які не враховують рівні розуміння і ступінь повноти добування інформації. Інший підхід до класифікації, розроблений в вітчизняній методиці (С. К. Фоломкіної) і за кордоном (K. Weber, А. Oliver, R. Н. Alan, Н. Frankenpohl), сприяє не тільки кращої організації матеріалу, але і більш правильною розробці вправ, при побудові яких необхідно враховувати механізми, що лежать в основі читання (як в галузі технічних навичок, так і на рівні смислового сприйняття), а також операції, які здійснює читає в кожному виді читання. Під видами читання прийнято розуміти набір операцій, обумовлених метою читання і характеризуються В«специфічним поєднанням прийомів смислової і перцептивної переробки матеріалу, сприйманого зорово В»[2].
В зарубіжної методиці пропонується понад 30 видів читання, однак під видами читання іноді розуміють різні етапи одного і того ж виду або різні способи фіксації прочитаного.
В основу класифікації видів читання С. До Фоломкіної поклала практичні потреби читаючих: перегляд розповіді, статті або книги, ознайомлення з змістом, заняття пошуком потрібної інформації, детальне вивчення мови і змісту В«з усього різноманіття факторів, які впливають на характер читання, найбільш суттєвими з яких є наступні: передбачуване використання витягуваної при читанні інформації і що випливає звідси мимовільна установка читаючого на ступінь повноти і точності розуміння читаного. Ці два фактора можна вважати за основні критерії при визначенні видів читання, бо вони в кінцевому рахунку визначають характер читання В»[2]. Кожен вид читання пов'язаний, отже, з вирішенням певних комунікативних завдань.
С. До Фоломкіної виділяє такі види читання: пошукове, переглядові, ознайомлювальне і що вивчає.
Фахівцю в його роботі з літературою іноземною мовою можуть знадобитися наступні види читання.
1. Уміння переглянути книгу, журнал, статтю і т. п., щоб отримати саме загальне уявлення про зміст роботи в цілому, її темі, основних питаннях, порушених у ній, і т. д. - і визначити, чи представляє вона (або окремі розділи) інтерес для читача. У даному випадку має місце локалізація міститься в тексті інформації (визначення області, до якої вона відноситься), а потім - сама загальна її оцінка: "потрібно"/"не потрібно ". В той момент, коли читає приходить до негативного висновку, читання відповідного розділу (уривка і т. п.) фактично припиняється, і читає, часто не дочитуючи уривка, переходить до наступного. У випадку позитивної оцінки або змінюється характер читання, або читає бере відповідний розділ на замітку, щоб прочитати його пізніше більше уважно.
Аналогічним за своїм характером буде і читання-перегляд друкованих матеріалів в пошуках певних даних (формулювань, цифр, визначень і т.д.), про які завідомо відомо, що вони містяться в переглядається статті, главі книги і т. д. При такому виді читання у читає фактично ще немає наміру використовувати що міститься в тексті інформацію, його зусилля спрямовані на те, щоб визначити, чи є в ньому інформація, що представляє для нього інтерес, а звідси і відповідна внутрішня установка на ступінь повноти розуміння - зрозуміти в найзагальніших рисах, про що дана робота (а не що саме повідомляється з того чи іншого питання). Оскільки даний вид читання пов'язаний з переглядом матеріалу, з пошуками потрібної інформації, його називають переглядового або пошуковим читанням.
2. Уміння побіжно прочитати матеріал для загального ознайомлення з міститься в ньому інформацією. Цей вид читання є як би читанням для себе, без спеціальної внутрішньої установки на обов'язкове наступне відтворення отриманої інформації. Типовим прикладом цього виду читання є читання художньої літератури для проведення часу, для власного задоволення або при роботі зі спеціальною літературою. Знаючи, що та чи інша книга, стаття і т. д. відноситься до цікавить нас області, ми прочитуємо її з метою загального ознайомлення зі змістом, причому нас цікавить не тільки те, про що дана робота, але і що саме йдеться по тим чи іншим питанням. Читання при цьому супроводжується оцінкою одержуваної інформації - "нове"/"Відоме", "цікаво"/"нецікаво", "Незрозуміло"/"зрозуміло" і т. п. Для винесення такого роду оцінки читає задовольняється розумінням загальної лінії змісту, аргументації, докази і т. д., причому часто не тому, що він не може досягти повного, глибокого розуміння, а тому, що воно йому не потрібно в даний момент. Однак у випадку оцінки "нове", "цікаво", "Незрозуміло" та ін характер читання змінюється, оскільки змінюється відношення читає до оде...
