Ранчін А. М.
Змістову основу давньоруської словесності становить Священне Писання; давньоруські тексти являють собою розгортання біблійних мотивів та образів-символів. За висловом Р. Піккі, вислови і символи, висхідні до Біблії, виконують в пам'ятниках давньоруської словесності роль В«тематичних ключівВ», або В«Тематичних нитокВ» (Picchio R. The Function of Biblical Thematic Clues in the Literary Code of SlaviaOrthodoxa// Slavica Hierosolymitana. Jerusalem, 1977. Vol. I. P. 1-33; російський переклад О. Бєлової у кн.: Піккі Р. Slavia Orthodoxa: Література і мова. М., 2003. С. 431-465). Природно, така співвіднесеність з Біблією повинна бути особливо значущою в тих текстах, де релігійна семантика є безумовно домінантною. До числа таких текстів належать житія святих.
Співвіднесеність з біблійними образами-архетипами в агіографічних творах часто виражена у формі цитат або алюзій - як із зазначенням на джерело, так і без такого. Однак крім очевидного повторення і варіювання висловів і символіко-метафоричних образів зі Священного Писання в житіях зустрічаються і приклади менш явною співвіднесеності з Біблією; умовно я називаю їх В«неявнійВ» символікою. Вживання лапок, в які укладено визначення В«неявнаВ», пояснюється тим, що В«неявнимиВ», В«прихованимиВ» ці символічні смисли представляються досліднику, носію зовнішньої точки зору. Разом з тим, з внутрішньої точки зору, в сприйнятті давньоруських книжників і/або читачів такі смисли могли бути безспірними.
Звернемося до двох прикладів з добре відомих і досить докладно вивчених давньоруських житій.
Перший текст - Житіє Феодосія Печерського. Описуючи догляд Феодосія з материнського будинку в Київ, Не
стор, укладач Житія, згадує про купецькому обозі, слідом за яким святий йде до стольному місту: В«І се по трапляється Божу беша що йдуть путьмь ті купьці на возех' з Бремена тяжька. Уведев' ж я (іх. - А. Р.) блажениі, яко Вь ть ж градь идуть, прослави Бога. І ідяшеть Вь след' їхні іздалеча, не являючи ся їм. <...> Єдиному Богові с'блюдающю і В»(Успенський збірник XII-XIII ст. Вид. підго. О. А. Князівське, В. Г. Дем'янов, М. В. Ляпон. Під ред. С. І. Коткова. М., 1971. Далі Житіє Феодосія цитується за списком з цього збірника; номери сторінок видання та колонок рукописи вказуються в тексті, видання скорочено позначається: Усп. СБ). В. Н. Топоров так інтерпретує Несторова опис шляху Феодосія до Києва: В«Нестор описує його тритижневе подорож досить коротко. Дві особливості цього опису кидаються в очі - ВедГімость Феодосія Богом, що охороняє його, і виключно економно передана атмосфера цієї подорожі, поєднання конкретних деталей (важко навантажені вози, нічний становище, юнак, що боїться, що його помітять і наступний за купцями віддалік, ховаючись від їх поглядів), не допускають сумнівів у своїй справжності, з якимось сверхреального колоритом, майже містеріальних очікуванням майбутнього і переживанням совершающегося, легко відновлюваними по скупий скоропису житія В»(Топоров В. Н. Святість і святі в російській духовній культурі. Т. 1. Перший століття християнства на Русі. М., 1995. C. 665).
Однак інтерпретація виразу В«тягар тяжькаВ» як предметного опису представляється небезперечними - насамперед тому, що предметна деталізація чужа агіографічної поетиці. Можливе пояснення його семантики дає подальше звістка Житія Феодосія Печерського, що повідомляє про прихід святого в печеру Антонія: В«Т'гда ж бо слишав про блаженемь Антонії, жівущіімь Вь печері, і, окрілатев' ум'мь, устрьмі ся Кь печері В»[Усп. СБ: 80 (31б)]. Метафора В«Окрілатев' ум'мьВ» побудована на ототожненні святого як В«земного ангелаВ» (В«По істині земльниі ангел' і небесні человек'В» [Усп. Сб: 88 (36р-37а)] з крилатими небесними силами.
Як вказав А. А. Шахматов, вираз В«окрілатевв' розумомВ» в Житії Феодосія сходить (Так само, як і іменування святого В«земльниі ангел' і небесні человек'В») до переказним Житієм Сави Освяченого, складеним Кирилом Скіфопольський (Шахматов А. А. Кілька слів про Несторова Житії Феодосія (1896)// Шахматов А. А. Історія російського літописання. СПб., 2003. Т. 1. Повість временних літ і найдавніші руські літописні зводи. Кн. 2. Раннє російське літописання XI - XII вв. С. 22, тут же паралельні цитати з двох житій). Функціонально це скоріше не цитата, але запозичення, втрачало обов'язковий зв'язок з вихідним контекстом. У міру зростаючої повторюваності такого роду запозичень в агіографії вони, мабуть, можуть перетворюватися топос (В«загальне місцеВ») т. н. В«Агіографічного стилюВ», так як не сприймаються як відсилання до початкового тексту-джерела: семантика цих виразів в головному тотожна в різних житіях, і саме тому співвіднесеність з вихідним текстом зникає. Так сталося, наприклад, з виразом-оксюмороном В«земний ангел і небесний чоловік В», яке зустрічається в багатьох давньоруських житіях. Очевидно, у якості цитат в давньоруської книжності і, зокрема, в агіографії, виступають ремінісценції з Біблії та з літургійних текстів, зазначені своїм високим ціннісним статусом, добре відомі (як передбачається, читачеві) і тому зберігають зв'язок з споконвічним контекстом, не випадково, цитати зі Священного Писання, як правило, супроводжуються зазначенням джерела.
Запозичений характер вираження В«окрілатев' ум'мьВ» не перешкоджає тому, що в давньоруському житії воно набуває додаткових, контекстуально обумовлені відтінки значення: в Житії Сави Освяченого антитеза В«устремління, політ святого, уподібнення птаху - повільний рух обозу В»була відсутня (обставини приходу Сави в обитель Євфимія Великого несхожі на подорож Феодосія в Київ). У Житії Сави Освяченого святий Сава, В«окрілатев' оумомь, пожада Видети святого отьца <... та прішед' <...> відев' великаго отьца Ев'фімія <...> В». А в Житії Феодосія Печерського про святого сказано інакше: В«окрілатев' ж оум'мь, оустреміся Кь печері, і прішьд' Кь <...> Антонію, поклонися емоу <...> В». Дієслово В«спрямувалисяВ», обраний Нестором, може бути застосований як до людині, так і до птиці, в ньому присутня значення швидкого руху, подібного польоту. Дієслово В«пожадаВ» з слов'янського перекладу Житія Сави Освяченого такого відтінку значення позбавлений, він навряд чи може бути застосований до опису людини. Для цього дієслова характерні також біблійні відтінки сенсу, але інші: це асоціації з сірчаною, спраглої води. У церковнослов'янською тексті Псалтирі (41: 1): В«їм же чином желает' олень на джерело водниа, сице желает' душа моя до Тебе, Боже В»(Біблія, сиріч книги Старого і Нового Заповіту з мови словенського. М., 1988. Л. 8 про. другої пагінації (репринт изд.: Острог, 1581)). У книзі Пісня пісень говориться: В«Біжи, коханий мій; будь подібний до сарни чи молодого оленя в бальзамових горах! В»(Песн. 8: 14). Згідно з тлумаченням Філона Карпафійского, поширеній в давньоруської книжності, ці вірші Пісні пісень повинно прочитувати так: В«І по Бозе человек' бігає гріха борзотеченіем і с'із'вещеніем поученіем'. <...> Бігати убо від земних і мірьских Кь доброчесним чоловіком і від тих с'ставляем, прічастнік' будеши Небесному Царству про Христа Ісусе, Господі нашем' <...> В»(Алексєєв А. А. Пісня пісень в стародавній слов'яно-руської писемності. СПб., 2002. С. 122).
Але також вираз В«окрілатев' ум'мьВ» засновано і на уподібненні людини птиці, висхідному до порівнянь зі Священного Писання. Уподібнення втечі людини (Душі) від небезпек птаху, що летить на гору, і птиці, що вирвалася з пастки, зустрічається в Псалмах: В«Како речет душі моїй:В« превітаі по горам', яко птах »» (10: 1); В«душа наша, яко птиця, звільнився від мережі ловящих'В» (123: 7, Бібліа, сиріч Книги Старого і Нового Завіту з мови словенського. Л. 2об (Втор. паг.), 25об (Втор. паг.). Близький образ - в Книзі Премудрості Соломона (6: 5). Правда, у першому з наведених прикладів говориться про втечу небажаному, але схожість в плані вираження цього фрагмента Псалтиря і Житія Феод...
