Ражіна Вікторія Олександрівна
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Краснодар - 2007
Загальна характеристика роботи
ономастична лексика була і залишається постійним об'єктом пильної уваги дослідників. Семіотична сутність імені власного, особливості семантичного змісту ономастичної лексики аналізувалися в працях Дж. Мілля, А. Гардінера, Е. Гуссерля, О. Єсперсен, Г.-Н. Кастаньєда, Є. Куриловича, П.А. Флоренського, А.Ф. Лосєва, О.С. Ахмановой, А.А. Уфімцева, Д.І. Руденко, А.В. Суперанская, Ю.С. Степанова, І.А. Мельчук, А.Д. Шмельова, А.А. Черноброва і мн. ін Як відомо, діахронічний підхід довгий час був пріоритетним при дослідженні ономастичної лексики (СР класичні праці В.Н. Топорова, О.Н. Трубачова, Вяч. НД Іванова, Н.І. Толстого, В.Д. Бондалетова, а також С.Н. Смольнікова, Ф.Б. Успенського, Ю.С. Азарх і мн. ін.) Контрастивної ономастику досліджували А. Вежбіцкая, Н.В. Багрінцева, З.У. Блягоз, К.Є. Гагкаев, А.А. Живоглядов, Д.І. Єрмолович, О.А. Смирнов). Численні дослідження оним в ідіолект письменників, що закономірно, бо ономастічность виступає важливим параметром текстуальності (Андрєєва Л.І., Ботвіна Н.Д., Буштян Л.М., Виноградова Н.В., Воронова І.Б., Громова В.В., Жогін К.Б., Зінін С.І., Зіннатуллін Г.Х., Карпенко Ю.О., Козакова А.А., Магазаннік Е.Б., Рубцова Є.Ю., Силаєва Г.А., Соловйова М.А., Фоняковой О.І., Чмихова Н.П. і мн. ін.) Бурхливо розвивається функціональна ономастика (Захарова М.А., Кацба І.Р., Меркулова Н.В.) та теорія ономастичної лексикографії (Горбаневский М.В., Єпур В.Б., Кондратьєва Т.Н., Отін Є.С.), ставляться і вирішуються проблеми ономастического словотворення і ономастичної морфології (Бучко Д.Н., Василевська Л.І., Подільська Н.В.); активно досліджується штучна ономастична номінація як риторичне винахід (Крюкова І.В., Шімкевіч Н.В., Козлов Р.И., Ісакова О.А., Кітаніна Е.А.). І в той же час В«традиційним для робіт з ономастики стала вказівка ​​на невирішеність великої кількості проблем власних імен В»[Руденко Д.І., 1988: 55].
ономастичної матеріал володіє величезним культурознавчих потенціалом. В аспектах лінгвокультурологічною і прагматичної інформації ономастика, однак, вивчена зовсім недостатньо. Як справедливо зазначила Е.Л. Березович [1998:7], недостатньо декларування факту культурно-історичної цінності імені власного, але необхідно виробити методологію витягу культурно-історичної інформації з ономастикону, а також методологію опису і інтерпретації цієї інформації. Свою роботу ми розцінюємо як один із кроків в здійсненні цього масштабного завдання.
Разом із здатністю передавати значущу для реципієнта інформацію, оніми мають здатність робити ту ж інформацію закритої для В«непосвяченихВ» або інокультурних воспріємников, оскільки власні імена - це завжди специфічні реалії, відносяться до фонової лексиці. Таким чином, актуальність дисертації визначається неослабним інтересом до феномену власного імені, а також тим, що ономастичні реалії представляють собою найважливіший мовної джерело інформації про духовну культуру, ономастичний матеріал дозволяє працювати з лінгвокультурологічної та прагматичної інформацією, яка поки ще в малій ступеня залучена у науковий обіг (що багато в чому пов'язано з інерцією уявлень про ономастичної одиниці як етикетці - знакові, передавальному тільки енциклопедичне значення).
Об'єктом дослідження в дисертації є різні типи ономастичної лексики (антропоніми, топоніми, ергоніми і маркування) в російській і англійській мовах.
Предметом дослідження стало Лінгвокультурологічні і прагматичний зміст тих оним, які передають фонову інформацію і можуть бути охарактеризовані як ономастичні реалії.
Мета дисертації полягає у встановленні та систематизації лінгвокультурологічною і прагматичних особливостей оніміческіх реалій.
Загальною метою зумовлені і конкретні дослідницькі завдання:
-проаналізувати сутнісні характеристики лінгвокультурологічною обумовленості оним;
-показати прагматичні можливості різних груп ономастичної лексики;
-виявити кореляцію змін у структурі значення ономастичних одиниць;
-описати функції онима в умовах мовних і культурних контактів;
-прояснити роль ономастичної лексики в реалізації категорій художнього тексту;
-визначити, як топонімічна лексика бере участь у створенні хронотопу твору;
-встановити, якими способами аллюзівное ім'я пов'язує художній текст з іншими культурними просторами;
-досліджувати ономастичний стиль і ономастичної моду (у сфері штучної ономастики);
-описати процеси трансонімізації - переходу власних назв з одного оніміческого поля в інше.
Методологічна основа дисертації полягає в реалізації комплексного міждисциплінарного підходу до аналізу матеріалу, який передбачає розгляд мовних фактів у тісному зв'язку з даними культурології, соціолінгвістики та етнолінгвістики. Це продиктовано тим, що ономастична лексика виключно чуйно реагує на суспільно-політичні, соціальні, культурні перетворення, налаштовуючи свою систему і її окремі компоненти на оптимальне виконання соціального замовлення. Взагалі вивчення імені власного з неминучістю вимагає залучення обширних екстралінгвістичних відомостей, що мають пояснювальну силу (Історико-етимологічні відомості, вся сукупність міфологічних уявлень, пов'язаних з оніми, і т.п.).
У працях з ономастики завжди переважав діахронічний підхід. Як сказано в Енциклопедії В«Російський мова В»,В« об'єктом дослідження ономастики є історія виникнення імен та мотиви номінації (назви), їх становлення в якомусь класі оним, різні за характером і формою переходи оним з одного класу в інший ... В» [Подільська Н.В., 1997: 290]. Однак В«у диахронических дослідженнях зміст імені власного невіддільне від їх внутрішньої форми В»[Єрмолович Д.І., 2005: 8]. Аналіз лінгвокультурного потенціалу і прагматичних можливостей оніміческой лексики вимагає розгляду об'єкта перш за все в синхронії. Однак елементи історичного підходу, залучення даних діахронії виявляються необхідними, бо справді системний опис оним неможливо без інформації про історичну перспективу того чи іншого явища, про походження досліджуваного об'єкта.
Таким чином, методи дослідження обумовлені специфікою об'єкта, мовного матеріалу, а також цілями і завданнями роботи. У роботі використані дескриптивні методи з елементами інтерпретаційного аналізу. При безпосередньому вивченні мовного матеріалу застосовувався контекстуальний лінгвопрагматичний аналіз, що припускає облік не тільки змістовно-смислового простору конкретного тексту, але й широкого лінгвокультурологічного контексту. Використовувалася також соціометрична методика, яка дозволяє показати обумовленість імені власного культурними та соціальними параметрами.
Матеріалом дисертації стали одиниці (близько 3000) російської та англійської ономастикону, витягнуті з актуальних текстів (див. список джерел). Приклади підбиралися з урахуванням того, що характерні ознаки, що відрізняють або об'єднуючі ономастичні системи російської та англійської мов, представляють лінгвокультурологічний інтерес.
Новизна пропонованої дисертації полягає в уточненні лінгвокультурологічного статусу ономастичних реалій і їх прагматичних характеристик. У більшості лінгвістичних робіт ономастична лексика розглядається насамперед з точки зору семантичного змісту, вивчення же її в якості лінгвокультурного артефакту тільки починається.
Теоретична значимість роботи визначається вже тим обставиною, що освоєння ономастики грає величезну роль у формуванні когнітивної бази мовної особистості в процесі її становлення. Розуміння прецедентних імен власних є важливим критерієм рівня комунікативної компетентності (бо має на увазі не тільки оволодіння технікою мови, але й оволодіння певним соціокультурним кодом). Проведений аналіз ономастичних реалі...
