Хоружа Юлія Миколаївна
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Краснодар 2007
Загальна характеристика роботи
реферованій роботі присвячена дослідженню семантичних функцій прийменників, що виражають просторові і тимчасові відносини в німецькою та російською мовами, розглянутих із застосуванням комплексного підходу, в якому поєднуються когнітивні та внутрилингвистическими способи дослідження прийменників, з подальшим порівняльним аналізом їх значень і способів подання просторових і тимчасових об'єктів навколишнього світу носіями німецької та російської мов, відображених у семантиці цих прийменників.
Прийменники і їх значення є об'єктом вивчення багатьох вітчизняних і зарубіжних лінгвістів різних напрямків, як досліджують дані одиниці мови з використанням тільки внутрилингвистическими підходів (див., наприклад, роботи В.Н. С'едіна [С'едін, 1963], Б.Н. Аксененко [Аксененко, 1956], А.Є. Кібрика [Кибрік, 1970], Л.А. Черезова [Черезова, 1974], В.З. Златкін [Златкін, 1976], Х.-В. Еромса [Eroms, 1981], Б. Візе [Wiese, 1994], Д. Беннета [Bennet, 1975], Дж. Міллера [Miller, 1985], Дж. Ліча [Leech, 1970], Р. Дірвена [Dirven, 1993], А. Герсковіц [Herskovits, 1985] та ін), так і працюючих в рамках когнітивної лінгвістики (Див., наприклад, Л. Талмі [Talmy, 1983], C. Геррод, А. Сенфорд [Garrod, Sanford, 1989], Р. Джеккендофф, Б. Ландау [Jackendoff, Landau, 1991], К. Ванделауз [Vandeloise, 1994], Т.Н. Маляр, О.Н. Селіверстова [Маляр, Селіверстова, 1998], Т.Н. Маляр [Маляр, 2001], І.В. Баринова [Баринова, 1999] та ін.) Як показують останні дослідження в області семантики прийменників (див., наприклад, роботи І.С. Бороздіна [Бороздіна, 2003], О.Л. Мальцевої [Мальцева, 2004] та ін), оптимальним варіантом є комплексний підхід, в якому поєднуються внутрилингвистическими і когнітивні способи дослідження прийменників.
Актуальність даного дослідження визначається тим, що воно присвячене маловивченій проблеми семантики - проблемі значення просторових і часових прийменників. Простір і час є основоположними поняттями, існуючими у свідомості людини, чим пояснюється важливість їх вивчення. Осмислення і опис просторових і часових відносин в різних мовах представляє особливий інтерес як в когнітивному, так і в лінгвістичному плані. Вивчення прийменників, передавальних просторові і тимчасові відносини, дає можливість виявити закономірності просторового і тимчасового сприйняття світу, переломленого в значеннях цих мовних одиниць, і допомагає розкрити систему понять, за допомогою якої людина осмислює навколишній світ.
Метою даного дослідження є виявлення особливостей просторового і тимчасового сприйняття світу носіями німецької та російської мов шляхом опису і зіставлення семантичних функцій просторових і часових прийменників російської та німецької мов.
Поставлена ​​мета визначила наступні завдання:
Розглянути основні аспекти вивчення прийменників у рамках сучасної лінгвістики з метою визначення базисних теоретичних постулатів даного дослідження.
Визначити специфіку граматичного та лексичного значень прийменників.
Проаналізувати дослідницькі підходи до вивчення семантичної структури та функціональності прийменників.
Розглянути категорії просторовості і часу, щоб визначити місце і роль прийменників у вираженні просторових і часових відносин.
Визначити та зіставити семантичні функції просторових і часових прийменників у прийменникових поєднаннях.
Виявити семантичні типи іменників в прийменникових поєднаннях просторового і тимчасового значення і виділити критерії, що визначають вибір просторового або тимчасового прийменника.
Виявити відображені в семантиці просторових і часових прийменників особливості просторового і тимчасового сприйняття світу носіями німецької та російської мов.
Об'єктом дослідження є система просторових і часових прийменників німецької та російської мов. Система німецьких прийменників містить близько 40 одиниць, що виражають просторові відносини (an, auf, in, vor, hinter, ueber, unter, neben, zwischen, bis, durch, wider, nach, entgegen, entlang, von, aus, ab і ін) і близько 23 одиниць, що виражають часові відношення, серед яких 17 прийменників можуть вживатися як в просторовому, так і в часовому значеннях: ab, an, auf, bei, bis, durch, gegen, in, innerhalb, nach, ueber, um, unter, von - an, vor, zu, zwischen. В роботі розглядається функціонування прийменників у вільних словосполученнях, де кожен структурний елемент володіє власним лексичним значенням.
Предметом дослідження є семантичні функції прийменників, що виражають просторові і тимчасові відносини. Система просторової і тимчасової орієнтації не збігається в різних мовах, що веде до спотворень і помилок в іншомовному мовленні та перекладних текстах. Відповідно і прийменникові системи різних мов не зводяться одна до іншої, в силу того, що значення прийменників різних мов співпадають лише частково, і безліч сутностей, здатних входити в задаваемое приводом відношення, різниться від мови до мови. Вибір прийменників, що виражають саме просторові і тимчасові відносини, визначений тим, що вони, будучи одними з найбільш вживаних прийменників німецької мови, ще не отримали вичерпного опису, роз'яснював різноманітні особливості їх функціонування в промові, хоча слід зазначити, що окремі суттєві їх характеристики були раніше виділені лінгвістами (див., наприклад, [Helbig, 1986; Eroms, 1981]). Слід зазначити, що прийменники німецької мови вже привертали увагу деяких лінгвістів, зокрема, в германістики раніше робилися спроби вивчення семантичних особливостей конструкцій з німецькими приводами unter і durch (див., наприклад, [Архипова, 2000; Ямшанова, 1997]), а також були досліджені прийменники auf та in [Мальцева, 2004].
Наукова новизна роботи полягає в тому, що досліджувані прийменники розглядаються з позицій комплексного підходу в когнітивному ракурсі, що дозволяє здійснити глибокий всебічний аналіз способів просторової і тимчасової концептуалізації об'єктів носіями різних мов та встановити особливості просторового і тимчасового сприйняття, переломленого в мовних значеннях прийменників. Крім того, виділяються критерії, що дозволяють правильно вибрати необхідний привід, передавальний просторове або тимчасове відношення.
Матеріалом дослідження послужили тексти, що містять досліджувані мовні одиниці. Було опрацьовано 15 художніх творів німецької літератури загальним обсягом приблизно 3000 сторінок в основному авторів XX століття, таких як Е.М. Ремарк, Г. Гессе, Т. Манн, С. Цвейг, Г. Фаллада, Ф. Кафка та інших Досліджені одиниці володіють високою частотністю, тому загальне число вживань складає більше десятка тисяч. Після виключення аналогічних контекстів аналізу було піддано близько 860 мікроконтекст, що включають просторові і тимчасові прийменники.
Теоретична значимість дисертаційного дослідження визначається тим, що результати, отримані в ході цієї роботи, істотно доповнюють вчення про семантичній структурі прийменників і вносять нову інформацію про способи представлення просторових і часових відносин і їх відображенні в німецькій мові. Результати дослідження можуть бути враховані в теорії мовознавства при вирішенні теоретичних проблем частин мови.
Практична значимість дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів у практиці викладання німецької мови, дисциплін теоретичної граматики німецької мови, перекладознавства; в лексикографічній практиці при укладанні словників або граматичних довідників. Отримані результати можуть застосовуватися при проведенні подальших досліджень семантики аналізованих прийменників і, зокрема, їх непросторових значень, а також інших прийменників; в курсі лексикології та спецкурсах з семантикою; при складанні навчально-методичних посібників, при роботі студентів над курсовими...
