Г. К. Данилов
Болгарська мова належить до південної групи слов'янських яз .. Найменування болгар перейшло до слов'янам від турецького народу тієї ж назви, який у VII ст. підкорив слов'ян, жили в пн.-сх.. частині Балканського півострова і з плином часу асимілювався з ними або з пізнішими поселеннями турків (XV в.). Межі Б. Яз.: На півночі - Дунай від гирла річки Тімок до Чорного моря, на сході - Чорне море, на півдні - звивиста лінія від околиць Константинополя до Салонік і на заході - лінія від Салонік по Тімок до Дунаю. На цій території, крім болгар, живе турецьке або потурчених населення В«потурченцевВ» (на пн.-сх.. 50% всіх жителів, на заході - 7%), грецьке (на півдні), албанське (в Македонії) і сербське (у прикордонній з Югославією області). Значні маси болгар-переселенців живуть також у Румунії (Добруджа) і на півдні СРСР (у Криму між Алуштою і Феодосією і в Херсонському окрузі).
Б. Яз. вивчається за сучасними болгарським говорам і літературним пам'яткам минулого. Ці джерела дають можливість виділити три найголовніших епохи в розвитку письмового Б. Яз.: а) епоху древнеболгарского яз. (IX-XI ст.), Б) среднеболгарскую епоху (XII-XV ст.) і в) епоху новоболгарского яз. (XVI-XX ст.); пам'ятники першої з них, що дійшли до нас у рукописах XI в. і почасти кінця X в., в свою чергу можуть бути розділені на дві групи: Кирило-Мефодіївські переклади, зроблені на Солунського говіркою в 60-80-х рр.. IX в., І пам'ятники наступного часу. Кожна зі згаданих епох представлена ​​рядом діалектів. Протягом своєї, засвідченої у пам'ятниках, історії Б. Яз. переживає ряд істотних змін як в області фонетики, так і в області морфології та синтаксису.
Значна частина фонетичних змін Б. Яз. очевидно була підготовлена ​​його попередньої фонетичної еволюцією: такі напр.: зникнення особливого звуку «Ѣ», В«зміна ЮсовВ» (тобто заміна носового голосного, близького до В«ОВ», носовою гласним, близьким до В«ЕВ», і зворотна заміна); прояснення і подовження або відпадання вельми коротких звуків В«КомерсантВ» і В«ЬВ», зникнення носових голосних. Ця еволюція могла бути підтримана відсутністю даних звуків у яз. прилегла народів, з якими болгари складалися в торгових та інших зносинах (в яз. Семиградських і македонських болгар, що жили ізольовано, носові голосні наприклад зберігалися довго). Поява в Македонії XIV в. В«ДоВ» і В«ГВ» м'яких, можливо, пояснюється впливом сербського яз., який у зв'язку з розширенням сербської держави і посиленням ролі сербських феодалів зробився один час загальним літературним яз. болгар і сербів.
Корінні зміни в граматичному ладі Б. Яз., як зникнення ряду відмінкових і дієслівних форм, поява членних форм (форм з постпозітівнимі членом В«тьВ», В«ТАВ», В«ТОВ» і т. д.) і загальний поворот до аналітичного строю яз. - В Б. Яз. XV-XVI ст. можуть бути частково пояснені збігом деяких звуків, а отже і закінчень (напр. закінчено. ім. пад. од. ч. ж. р. В«АВ» з остаточним. вин. п.). Іншою причиною могло бути вплив прилегла яз., Напр. вплив албанського, грецького і особливо румунського яз., в якому спостерігається та ж картина. Впливи ці не були однак сильні, т. к. болгари цієї епохи, згідно історичними свідченнями, саме з румунами були менш за все пов'язані; більшого значення могло мати зате вплив турецького яз., але останнє, за винятком, мабуть, поширеного в Б. Яз. суфікса В«ларВ», позначилося майже виключно в лексиці. Нарешті прискоренню процесу розкладання старого синтетичного ладу Б. Яз. і виникненню нового аналітичного ладу могла сприяти зміна мови болгарських феодалів і духовенства мовою народною маси. При завоюванні Болгарії турками, боярство і духовенство були частиною знищені, частиною вигнані, частиною отуречени. У наступну епоху турецького владицтва всі класи Болгарії перебували до певної міри в однаково безправному становищі (В«райяВ»), що, за наявності переслідування літературного Б. Яз., Повинно було висунути на перше місце яз. народної маси.
Послідовність культурних впливів відбилася і на лексиці Б. Яз. Запозичення древнеболгарскім яз. ряду слів виробничого, економічного і релігійного порядку з грецької, латинської та німецьких мов викликалося бідністю древнеболгарского мови, що відбиває ще в значній мірі родовий побут, і необхідністю в процесі економічного і політичного життя домовлятися з прилегла народами. З XV в. Б. Яз., В результаті завоювання Болгарії турками, піддався сильному впливу з боку турецького яз.: в середині XIX в. з 30000 болгарських слів - близько 5 000 носило на собі сліди турецького походження; можна думати, що раніше відсоток запозичень був ще більше; в XVIII в. напр. у деяких місцевостях Болгарії Б. Яз., під натиском турецьким, остаточно вийшов з ужитку, а населення забуло навіть, що воно колись було болгарським. Серед маси турецьких слів, проникаючих в Б. Яз., Слід відзначити позначення найбільш поширених у турків знарядь виробництва (Стадо, жеребець, загорода), економічних і суспільних відносин (торгівля, багач). Вплив грецького яз. по зрозумілих причинах приносить із собою гл. обр. церковні терміни та слова високого тону. Російський вплив у словнику, що почалося у другій половині XIX ст., особливий розмах прийняло з початку XX в., у зв'язку з появою класу промислової буржуазії і пролетаріату і зростанням класових протиріч, коли Б. Яз. була засвоєна російська або - через російську яз. - міжнародна політична термінологія (цей процес особливо підсилився після Жовтневої революції в революційних і радикальних колах).
Літературний новоболгарскій яз. виник у другій половині XIX ст. у зв'язку з ослабленням Турецької імперії і зростаючої економічної та ідеологічної міццю болгарської торгової буржуазії, на основі східних говірок, бо до складу болгарського князівства входили гл. обр. східно-болгарські говірки. З кінця XIX в. в літературному Б. Яз. позначилися зміни, зблизити його з західними і македонськими прислівниками. Це пояснюється частково тим, що столиця (Софія) лежить на західній околиці держави, де спостерігається перехід від західних говірок до македонським, а почасти - свідомою діяльністю софійських лінгвістів. Деякі пізніші явища літературного Б. Яз., як вторинне поява причастя нашого часу, пояснюються, може бути, російським впливом в Болгарії кінця XIX в.
Графіка
В XVIII в. вживається у болгар слов'янська кирилиця, під впливом російської реформи, була замінена російської громадянської азбукою. Викинуто було кілька зайвих знаків В«ІВ», В«ИВ», В«ЕВ», «Ѳ», введений знак «Ѫ» (юс великий). В 1920, в період приходу до влади землеробського союзу, партії революційно налаштованої дрібної буржуазії, була проведена нова реформа, яка знищила «Ѣ», «Ѫ» замінила через В«КомерсантВ» і відкинула В«ЬВ» і В«КомерсантВ» там, де за ними не було звуків. Але після фашистського перевороту в 1923 уряд знову декретованих старе правопис: в даний час тільки радикальні та революційні кола користуються реформованим листом.
Список літератури
Дювернуа А., Словник Б. Яз., М., 1885-1889
Щепкін В., Підручник Б. Яз., М., 1909
Лавров П., Коротка граматика Б. Яз., СПБ., 1910
Мічатек Л., Диференціальний болгаро-російський словник, СПБ., 1910
Селищев А., Нариси македонської діалектології, т. I, Казань, 1918
Цонев Б., Хиля да години б'лгарска езік' (ЛСЈтоп. на б'лгарск. Книж. Дружество, IX, 1908)
Його ж, Відведення в історіята на б'лгарскія езік, В«Збірник за народні умотвореніяВ», кн. 18
Теодора А., Родопското нарСЈчіе (СБ Ист.-філол. Заг. При Харьк. Унів., Т. XV)
Його ж, ЗападнітСЈ Б'лгарскі говори (Періодичне списання, кн. XIX і XX)
Теодора А., К'м історіята на б'лгарскія езік, Б'лгарскія кніжовен езік і провопіс (Періодичні Спис. XXXII-XXXIV)
Oblak V, Macedonische Studien, Wien, 1896
Miletit Lj., Das Ostbulgarische, Wien, 1903
Weigand, Bulgarisch-Deutsches Wörterbuch, Lpz., 1913.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту feb-web.ru/
