фацецій (Лат. facetia) - жарт, переважно невеликий жартівливий розповідь, веселий анекдот, в якому йде мова про яке небудь забавному пригоді, смішний витівці, наводяться дотепні відповіді і рішення різних казусів, піддаються осміянню різні недоліки і пороки жінок, простакуватих селян, городян, представників духовенства і т. д. У ряді випадків така насмішка переходить в сатиру і викриття. Ці розповіді були об'єднані в окремих збірниках, які отримали назву В«фацеційВ», а на російському грунті - В«сміхотворних повістейВ», В«жартиВ».
Гумористичний жанр, типовий для міського стану епохи Ренесансу, відрізняється в Ф. грубуватим, часом відверто-неприкритим натуралізмом. В основі Ф. суцільно і поруч лежить небудь бродячий сюжет, здавна існував в міжнародній усній і письмовій літературі. Лит-ую обробку - на латинській мові - вперше Ф. отримали в італійського гуманіста Поджо Браччоліні (пом. 1469). Його збірка В«Poggii Florentini Oratoris clarissimi facetiarum liberВ», складений у середині XV в. і надрукований спочатку в 1470, витримав багато видань в XV і XVI ст. і користувався величезною популярністю. Від нього йдуть латинські збірники фацецій Генріха Бебеля, Н. Фрішліна, Менандра (XVI - поч. XVII в.), потім збірники на національних європейських мовах - італійські - В«Motti e facetieВ» М. Арлотто, В«Facetie e motti arguti ...В», 1548, Л. Доменіко і ін, французькі - вельми популярна книга В«Le Moyen de parvenirВ» (початок XVII ст.), приписувана Ф. Бероальду де Вервілю, В«Le facГ©tieux reveil matin des esprits mГ©lancoliques (1715), В«FacГ©tieuses journГ©esВ», 1587, В«Contes Г rireВ» та ін, аж
до В«FacГ©ties parisiennesВ» Вольтера, німецькі - В«Scherz mit der WarheitВ» і В«Schimpf und ErnstВ» - Йоганна Паулі та ін На початку XVII століття був надрукований збірник, озаглавлений В«Facetiae facetiarum В», що представляє собою своєрідне явище в області розвитку жартівливій новели: тут ми маємо збори найученіших міркувань, свого роду дисертацій, на самі курйозні теми, з приведенням - по всій формі схоластичної науки - цитат із стародавніх і нових письменників.
На російський грунт Ф. проникли в XVII в. В описі царської бібліотеки, що відноситься до цього часу, ми зустрічаємо згадка про гумористичному збірнику В«Демокретус що сміється В», тобтоВ« Democritus ridens В», популярний латинський збірник Ф., перекладений і надрукований у нас в XVIII в. Там же знаходиться згадка і про іншій подібній книзі - В«Книга на німецькій мові про грубіанском мужицькою неуцтві В». До 1680 відноситься переклад Ф. на російську яз. з польського оригіналу, мабуть, з книги В«Facecje polskie, Ејartowne a trefne powieЕ›ci biesiadne ... В», переклад, який дійшов до нас у кількох списках, один з них озаглавлений: В«Фрашкі, сиріч кпини: факеціі або жарти польськи, кпини сміхотворні московськи В»з підзаголовкомВ« Повісті сміхотворні, є ж з них обиклостей викривальна В», інший -В« фацецій, або жарти польські, повісті, альтанки, утешкі Московський В»і т. д. Матеріал Ф. удосталь знаходимо в надрукованих у нас в XVIII в. збірниках - В«Товариш розумний і хитромудроюВ», В«ПисьмовникВ» Курганова, В«Пригоди Івана гостинного синаВ», В«Дідок-веселунВ», В«Оповідач веселих байокВ», В«Веселий і жартівливий МеландріВ» та ін Ф. використовували у великій кількості лубочна література і фольклор.
Список літератури
Пипін А. П., Нарис літературної історії старовинних повістей і казок росіян, СПБ, 1857
Поджо Браччоліні, фацет, пров. з латинської., коментар і вступ. стаття А. К. Джівелегова. Предисл. А. В. Луначарського, вид. В«AcademiaВ», 1934
Ровинський Д., Російські народні картинки, кн. I, IV, V, СПБ, 1881
Маслова О. М., Життя і літературна спадчіна Лодовека Гвіччіярдіні, Киів, 1929
Hub J., Die deutsche komische und humoristische Dichtung seit Beginn des XVI-ten Jh. bis auf unsere Zeit, 3 Bde, NГјrnberg, 1855-1857
Його ж, Die komische und humoristische Literatur der deutschen Prosaisten d. 16. Jahrhundert, 2 Bde, NГјrnberg, 1856
Graesse J. G. T., TrГ©sor de livres rares et prГ©cieux, l vls, Dresden, 1859-1869, переизд. B., 1922
Poggio Bracciolini, Schwänke und Schnuren, Übersetzung Einleitung und Anmerkungen von A. Semerau, Lpz., 1905
Schroeder C., Der deutsche Facetus (Palaestra, Bd. 86), B., 1911
Vollert K., Zur Geschichte der lateinischen Facetiensammlungen des 15 u. 16 Jahrh., B., 1912 (Bd. 113 тієї ж серії). Тексти старовинних російських перекладів Ф. опубліковані в В«пам'яток стародавньої писемності і мистецтва В», СПБ (1878-1879 рр..) і вВ« Літописах російської літератури і старовині В», т. V, М., 1863.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту feb-web.ru/
