Сага - В широкому, не літературознавчому слововживанні іноді застосовується як синонім оповіді. У точній літературознавчому вжитку як позначення певного жанру С. - староскандінавскіе прозаїчні оповідання. Форма С. - прозаїчний розповідь, більшою частиною з вкрапленнями в нього окремими віршованими строфами (В«лаусавісаміВ»), вперше зустрічається у кельтів (так наз. В«СкеляВ») і від них, може бути, перейшла до ісландцям. Однак ймовірність цього запозичення послаблюється повною відсутністю в С. прямих запозичень з дійшли до нас ірландських текстів; немає також (при значній кількості перекладних С.) жодного перекладу СКЕЛЯ, які за своєю тематикою різко відрізняються від С. Крім того кельтам зовсім далекі побутові оповідання, які є якраз самими старими типами С. С. у тому вигляді, в якому вона дійшла до нас, почала складатися, ймовірно, в Ісландії з X в. Самі ісландці розрізняли 5 періодів: 1) В«час колонізаціїВ», від об'єднання Норвегії (872), що викликав від'їзд незадоволених Харальдом Прекрасноволосим в Ісландію (з 874), до закріплення самоврядування Ісландії (930); 2) В«вік сагВ», час бурхливих чвар, що дало головний матеріал для родових С. ​​(приблизно від 930 до 1030); 3) В«Мирний століттяВ» (1030-1130), в який, очевидно, остаточно склалися С. про передували події; 4) В«вік записівВ», коли ісландці (за прикладом англосаксів) стали користуватися латинським алфавітом для запису творів своєї словесності (з поч. XII в.); для С. особливо важлива дата написання В«Книги про ісландцям В»Арі Мудрого (1133-1134), складеної за С.; ця епоха триває приблизно від 1130 до 1230; 5) В«час СтурлунговВ» - епоха збирання, тлумачення та вивчення староісландской літератури і спроб відродити її; найбільшим діячем епохи є Снорррі Стурлусон, укладач поетичного трактату В«ЕддаВ» і його рід; так. обр. В«Час СтурлунговВ» - це епоха до приєднання Ісландії до Норвегії (1261) і найближчі десятиліття. Потім складання С. у вигляді компіляцій, перекладів і наслідувань (В«брехливі С.В») зосереджується навколо норвезького двору, хоча авторами ще й тоді часто є ісландці; в XIV в. воно закінчується.
Хоча записи починаються не раніше XII в., ми все ж можемо вважати що дійшли до нас версії традиційних С. ​​дуже близькими до первинних, бо спадкоємність традиції між В«століттям сагВ» і В«століттям записівВ» є безперервною. Так напр. переказ про Снорре жерців, одному з найвизначніших державних діячів В«століття сагВ» (Пом. у 1031), Арі (р. в 1067) перейняв зі слів Турід Сноррадоттір, дочки Снорре.
Оповідачі С. на відміну від кельтських В«філідаВ» не були професіоналами і належали до стану селян-землевласників (бондів); вони не витягували жодного прибутку з свого мистецтва на відміну від скальдів, дорого продавали свою музу. Проза повидимому не вважалася мистецтвом, і тому імена оповідачів і авторів С. до нас не дійшли, хоча слухати їх дуже любили. Розповідалися С. і у сімейного вогнища, і в дорозі, і в усякому великому зібранні людей, а також і при королівських дворах. У XIII і XIV ст. С. вже набагато частіше читалися, ніж розповідалися, і остаточно перейшли з фольклору в письмову літературу. С. дуже різноманітні. Найдавніші з них є те сімейними хроніками, охоплюють долю кількох поколінь, то своєрідними побутовими В«РоманамиВ», то невеликими повістями про окремі події (кривавої розбраті, цікавому судовому процесі). Нерідко С. є В«історією однієї любовіВ», і тоді її героєм майже завжди буває поет (Гунлауг Зміїний Мова, Кормак, Бьорн Хітделакаппі та ін.) Традиційна С. є надбання роду, і якщо навіть вона передає біографію одного героя, то завжди, повідомляє генеалогічні відомості; ця манера перейшла і в фантастичну С. Незабаром ісландські оповідачі переходять від вузьких острівних інтересів до сюжетів більш широкого історичного значення (історичні С., напр. про Олафа Тріггвасон, Олаф Святий і пр.); з моменту хрещення Ісландії (1000) історія місцевої церкви теж стає надбанням С. (С. про єпископах); з'являються і перекази західних і візантійських житій. Ісландське мореплавання знайшло відображення напр. в повісті про відкриття Америки в 1000 (сага про Ейріка Червоному) та ін; але правдивий опис дуже швидко вироджується в опис фантастичних подорожей традиційних або вигаданих героїв (В«брехливі С.В»), причому Русь (Гардарики) нерідко є ареною самих чудових пригод. Перелагаются в прозу і сюжети старих пісень: така напр. В«Волсунга-сагаВ», прозаізірующая пісні В«ЕддиВ» про Нібелунгів з залученням інших епічних матеріалів. У міру зближення Скандинавії з європейським континентом, особливо усиливавшегося починаючи з XII ст. (Див. В«Скандинавська літератураВ»), ісландці та норвежці знайомляться з епічними сюжетами лицарської літератури і обробляють їх у формі С. Сумлінність ісландських компіляторів робить ці С. найціннішими пам'ятками європейських епічних циклів. Так напр. французькі поеми про Трістана дійшли до нас у уривках, але багато що може бути заповнене за В«ТрістамссагеВ»; В«КарламагнуссагаВ» є найбільш повною зведенням сказань про Карла Великого, а В«ТідрекесагаВ» передає абсолютно не дійшли до нас нижньонімецький версії про Дітріха Бернському і Нібелунгів. В епоху Стурлунгов намагаються також підробитися під тон старовинних ісландських С., але ці підробки дуже легко розпізнати («³нглундар-сагаВ»). В деяких С. ​​збереглися фрагменти старовинних народних пісень (В«Волсунга-сагаВ», В«Херварар-сагаВ» та ін.) Проза С. відрізняється простотою і ясністю (влучні стислі характеристики, лаконічний діалог); вона майже зовсім позбавлена ​​риторичних прикрас; але в перекладних сагах помічається вплив куртуазного стилю.
Список літератури
Еймундова сага. Текст, перев. і приміт. О. Сенковського, В«Біб-ка для читанняВ», 1834, № № 1-2, і в В«Собр. сочин. В»Сенковського, т. V, СПБ, 1858
Батюшков Ф. Д., Сага про Фіннбоге Сильному, В«ЖМНПВ», 1885, II, VII, і отд., СПБ, 1885
Сиромятніков С. Н., Сага про Ейріка Червоному, СПБ, 1890
Древнесеверние саги і пісні скальдів в перев. російських письменників, СПБ, 1903 (Російська класна Біб-ка, вид. під ред. А. Н. Чудинова, серія II, вип. XXV)
Смирнов А. А., Стародавній ірландський епос, вступ. ст. до изд. В«Ірландські сагиВ», вид. В«AcademiaВ», М. - Л., 1933
Сага про Волсунгах, вид. В«AcademiaВ», М. - Л., 1934
Mogk E., Geschichte der norwegissch-isländischen Literatur, 2 Aufl., Strassburg, 1904, Liestöl K., The origin of the Icelandic family sagas, Oslo, 1930
Koht H., The old Norse sagas, N. Y., 1931
Schlauch M., Romance in Iceland, N. Y., 1934
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту feb-web.ru/
