ЕСТЬ ЖИТТЯ - ЕСТЬ ВОДА. НЕМАЄ ЖИТТЯ - НІ ВОДИ.
Миіснуємо завдяки наявності води. Але, в цій статті я наважуся доводити ізворотне, горде для нас думка, що вода на Землі, в свою чергу, такожіснує тільки завдяки нам - живим істотам. Без нас вона давним-давновстигла б зникнути, як зникла на Венері і на Марсі ...
***
Наявністьводи на планеті зовсім не є якимось неминучим, само собою зрозумілимвселенським правилом, а навпаки - найщасливішим винятком, чудесним даромприроди, гідним лише подиву і захоплення. Щоб ви анітрохи в цьому несумнівалися, давайте розглянемо для початку два найяскравіших приклади з безлічінебезпечних факторів ризику для води ...
... Якщоподумки перемішати все речовина нашої Землі, з центру до поверхні, товийде зовсім не мокра кам'яна жижа - а розплавлена ​​чавунна маса, дляякої вся вода океанів вистачила б хіба що на один "пшик": вона без видимогосліду зникла б на реакції Fe + H 2 O = FeO + H 2 . (РадіусЗемлі трохи більше 6000 км, притому внутрішня половина цієї відстанізаповнено чистим без домішок металом; а середня глибина світового океану, якщоподумки розлити його по рівній землі - всього близько 4 км.) Як же такафантастично дрібна вода змогла благополучно розділитися від пекельної суміші надрпри утворенні планети Земля, і як не перемішалася з нею потім, при такомубурхливому вулканізм і при зіткненнях з величезними астероїдами?
... Подивимосятепер з іншого боку ... Розділимо 4000 м середньої глибини океану на минуліпісля утворення Землі 3.5 млрд. років ... При цьому ми отримаємо всього 0.0011 міліметра ...- Якби ось стільки води за рік (всього лише мікронний шар!) Зникало б абоуглиб Землі (в реакцію з металом), чи випаровувалось б у космос - то на сьогоднінаша планета какраз б розпрощалася з її останньою краплею ... Може, процестаки йде, тільки води раніше було незмірно більше? Але, виявляється, немає:вода протягом усієї геологічної історії майже нікуди не поділася - вченим заразстали відомі найдавніші гірські породи віку 3.5 - 3 млрд. років, якімогли виникнути тільки на сухій поверхні континенту. Отже, якщораніше і була "зайва" вода, то ніяк не товщі на 500-700 м в порівнянні з нинішньою.
Вкосмосі за Земним кулею тягнеться довгий шлейф відірваною атмосфери, його навітьможна побачити по темних вечорами ... Але, раз за рік ми не втрачаємо ні навітьмікронного шару речовини, то робимо висновок, що таким відірваним часткам все жне вистачає другої космічної швидкості для повного відриву, і вони рано чипізно падають назад. У всякому разі, втрати не перевищують поповнення за рахунокметеорних часток і залишку космічного "туману".
Цідва приклади нехай служать вам, так би мовити, "для початкового подиву", азараз, давайте, розглянемо "водний питання" більш докладно, приступаючи до самогопочатку зародження Землі. Буде ще чимало "очевидно-неймовірних" чудес ...
***
... Усерединінайдавнішої зірки - праматері нашого Сонця, з відомих тільки вченим-астрофізикампричин, виник товстий непрозорий шар з атомів заліза, якийзаблокував результат променистої енергії від центру. Протистояння сил стисненнязовні і напору енергії зсередини в кінці-кінців призвело до вибуху "наднової".За короткі миті при цьому виникли й інші види атомів. Все цевихлюпнулося у відкритий космос, а там з якогось його клаптика утвориласягазо-пилова туманність - матеріал для майбутньої Сонячної системи. Все такпросто ... да не так вже й просто в сенсі нашої "удачі" і "щастя", проте ...Цей клаптик туману адже повинен був містити в собі пам'ять про структуру народилайого зірки: якась частина його була від зовнішнього шару, де мався майже тількиводень, а якась частина - від самої товщі залізної шкаралупи ... І ще самінеймовірні градації між цими крайнощами. Не було ніякої гарантії, щонаша Земля потім виникне саме в такому зручному для нас складі: на нашомумісці міг згуститися і суцільний газ без тверді під нею, і сумовитий шматоксуцільного чистого заліза ...
Аз цього випливає робити один такий дуже невтішний для фантастів і уфологіввисновок - у Всесвіті навряд чи знайдеться дуже вже багато місць, де хлюпоче миленький,злегка солоний зелений океан біля берегів, що складаються з повного наборуперіодичної системи Менделєєва, як на Землі ...
Нашарідна газо-пилова туманність до початку згущення мала майже абсолютно нульовутемпературу, складалася з частинок атомарної мелкості, переважна більшість прицьому становив водень, потім йшли залізо, з великим відривом після ньогокисень, кремній, алюміній, магній, сірка і т.д.. Початкові хімічніреакції являли собою майже виключно реакції з'єднання з воднем,утворилися дуже нестійкі гідриди металів, також вода, сірководень, аміак.метан. Все це падало у вигляді невідчутного, "містичного" подуву на зародокЗемлі ... Ніяких каменепадів ... Деякі "реакційні вчені Заходу" при цьомутут же починають вбачати сепарацію речовин за ступенем щільності: мовляв, важкіметали йшли вниз, легкі гази і вода витіснялися наверх ... І забувають протакий простий факт, що для залізної пилюки атомарної мелкості достатньопростого зіткнення з киснем або водою, щоб виникли оксиди ігідроксиди при будь низькій температурі. А так як залізо становилоразюча більшість маси, то на зародку Землі і в помині не могло бути ніводи, ні снігу, ні молекулярного кисню, ні сірки. Так повинно було бути досамого кінця цього процесу, поки практично вся газо-пилова туманність нарозсмокталася по великих протопланетним згущене. Новонароджена Земля повиннабула бути зверху суцільно покрита сухою пилюкою, без жодної краплини води, зате здуже товстою водневої атмосферою. Тільки так, поки зовсім не припинилосяпадіння залізної пилюки. Тому що кисню та інших окисляючих елементів"Катастрофічно" не вистачало для всієї маси цього, надактивного через своюатомарної мелкості заліза ...
Зцього робимо один такий важливий, "приголомшливий" висновок - води як такої наЗемлю з космосу не прийшло ні краплі! (Точніше - не залишилося від неї ні краплі.)Весь наш нинішній Світовий океан має вторинне походження!
***
Міжтим, що народжується Земля Ущільнювалася, в глибоких її надрах тиск і температуравсі наростали, речовина перейшло у розплавлене стан, і там вже почаласясепарація по щільності: розплавлений чистий метал йшов униз, витісняючинаверх більш легкі і тугоплавкі окислені з'єднання. Якби справа кінчиласятільки цим, то вийшла б нагорі акуратна кірка з силікатів і оксидів,без води, природно, а понад те розвіялася б ріденька атмосфера зазоту, аміаку, вуглекислого газу і інертних газів. Що ми маємо, до речі, напланеті Марс - це один з варіантів її походження, хоча для нього є іінший варіант. Будь же на місці Землі така ж маленька планета - все її подальшерозвиток, мабуть, обмежилося б лише деяким періодом вулканізмуперед повним згасанням ...
АлеЗемля має набагато більший розмір, і через це в його надрах відбуваються дужецікаві і "корисні" інші процеси. А саме: оксиди, що опинилися надосить великих глибинах, під дією величезного тиску і високоїтемператури, піддаються досить незвичайної реакції - з їх молекул буквально"Здираються" атоми кисню: 2FeO = 2Fe + O 2 . Реакція цяендотермічною, тобто дуже примусова, що йде "проти єства" в нашомужиттєвому розумінні. Воно сприяє видаленню неабиякої кількості тепла знадр Землі, і найголовніше - відправляє наверх живлющий кисень ... Черезвічного кругообігу речовин такі реакції, ймовірно, відбуваються іпонині, тільки ми вже не спостерігаємо прямого виходу кисню під землі: насвоєму шляху він встигає повністю взаємодіяти з не до кінця окисленимиметалами, а також з сіркою, утворюючи сірчистий газ. Іншими словами, процес ужестав неабияк млявим ... Але в надрах прадавньої Землі падаючих вниз оксидів, требавважати, було незрівнянно більше, і кисень йшов наверх потужним фронтом,окислюючи все що окислюється, поки таким чином не вирвався на поверхнюпланети. А там ще існувала п...
