РЕФЕРАТ НАТЕМУ:
Життя наМарсі
2007-2008 уч.рік.
м.Калуга.
ЗМІСТ
ВСТУП
МАРС: НЕРОЗГАДАНА ЗАГАДКАСОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ
1 Початок дослідження Марса
2 Основні дані прочервоній планеті
3. Знахідки на марсі
4. Супутники Марса
5. Дослідження Марса 2008 року
Висновок
Список літератури
ВСТУП
Політ до Марса -важка справа. Це не до бабусі в гості з'їздити. Ми зробили все, що могли.Єдине, що ми не можемо зробити - запобігти невезіння. Едвард Вейлер,керівник Управління космічної науки NASA
Планета Марс відомалюдству з незапам'ятних часів. Спостерігаючи на небі зірку криваво-червоногокольору, стародавні люди дали їй ім'я бога війни. Астрологи вважали вплив Марсафатальним на долі людей, що народилися у вівторок (день Марса) або, якщо взодіакальному сузір'ї при народженні присутня ця планета.
З появою телескопівпланети стало можливо вивчати більш детально. Ще Галілей встановив, що Марсмає кулясту форму, а італійський астроном Дж.Скіапареллі у 1877 роцівиявив на поверхні планети прямолінійні ділянки, які він прийняв зарукотворні споруди і назвав "каналами". Це дало привід думати,що на Марсі існує (або існувала в минулому) розумне життя.
У першій половині ХХ століттяцю тему експлуатували багато письменники-фантасти. Так, Герберт Уеллс в романі"Війна світів" у фарбах описує вторгнення марсіан на Землю, їхперемогу над англійською армією і загибель від земних хвороб, з якими вони невміли боротися. Олексій Толстой створює роман "Аеліта", де,навпаки, земляни прилітають на Марс і ледве було не влаштовують там соціальнуреволюцію. Про марсіан писали Р.Бредбері, А.Азімов, брати Стругацькі та іншіфантасти.
З початком космічної ерирозпочався якісно новий етап вивчення червоної планети. Спектрографічнідослідження, а згодом і пряма посадка на Марс з усією очевидністюпідтвердили, що в даний час вищої форми життя (тим більше розумної) наньому не може бути. Причина проста: відсутність кисню в атмосфері,мікроскопічні частки водяної пари і озону, космічний холод. З іншогобоку, виявлені сухі русла древніх річок, ерозія грунту, характерна длявеликих потоків води, тому все більше число вчених схиляється до версії, щобагато мільйонів років тому на планеті була більш щільна атмосфера і, можливо,вода, а, отже, цілком могли існувати ті чи інші формиорганічного життя. Відповісти на це питання і покликані космічні експедиції дочервоній планеті. Але не дивлячись на це досі ведуться суперечки про існуванняжиття на Марсі. Існує багато міфів і гіпотез з цього приводу, але точноговідповіді дати не можна, недостатньо даних. Але останні дослідження, знімки івідкриття лише підливають масла у вогонь. Мета мого реферату - з'ясувати, чи єжиття на Марсі і чи була вона в минулому. Я взяв для дослідження червону планетутому, що вона більше інших планет нагадує Землю. Зібравши всі дані прочервоній планеті і проаналізувавши їх, я збираюся дати відповідь на самийзагадковий і суперечливе питання - В«Чи є життя на Марсі?В», бо відповідь нанього дасть багато зрозуміти про історії нашої планети і про можливе майбутнє .. Адже Землябуде максимально схожа на Марс, якщо у нас зникне життя, наприклад, врезультаті ядерної війни. На Землі також як на Марсі будуть вирувати пиловібурі, настане жахлива мерзлота і багато іншого. Тому вивчення Марса маєдуже велике значення, його історія допоможе багато в чому зрозуміти історію нашоївласної планети. Бо хто знає, може бути колись пустельний Марс бувдуже схожий на Землю
МАРС:НЕРОЗГАДАНА ЗАГАДКА СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ
1 Початокдослідження Марса
З початком нової,космічної ери дослідження Марса придбали якісно нового значення.З'явилася можливість "подивитися" планету поблизу, не будуючи гіпотезпро її природі на підставі астрономічних спостережень із земних обсерваторій.
1 листопада 1962 зкосмодрому "Байконур" стартувала ракета-носій (РН)"Восток" з автоматичної міжпланетної станцією (АМС)"Марс-1" Завданнями цього польоту були: дослідження космічногопростору, перевірка радіозв'язку на міжпланетних відстанях, фотографуванняМарса. Остання ступінь РН з АМС була виведена на проміжну орбітуштучного супутника Землі (ШСЗ), забезпечивши старт і необхідне прирощенняшвидкості для польоту до Марса.
т та ін Останній сеансзв'язку з АМС відбувся 21 березня 1963 року при видаленні станції від Землі навідстань 106000000 кілометрів. На жаль, несправність системиорієнтації порушила спрямованість антен на Землю і не дозволила далі здійснюватирадіозв'язок. 19 червня 1963 АМС пройшла на мінімальній відстані від планети(Близько 197 тис.км), після чого вийшла на геліоцентричну орбіту.
Наступними булиамериканці. 5 листопада 1964 з космодрому на мисі Канаверал (Canaveral Cape) стартувала РН "Атлас-Центавр" (Atlas-Centaur) з АМС "Маринер-3" (Mariner-3) масою 260,8 кг. Але через 10годин після старту зв'язок з ракетою перервався.
Через 3 тижні, 28листопада, спроба була повторена. Аналогічний апарат "Марінер-4" бувуспішно виведений на орбіту і 15 липня 1965 пройшов близько Марса на відстані9850 кілометрів, після чого вийшов на геліоцентричну орбіту, ставшиштучним супутником Сонця. Зв'язок з ним продовжувалася до 20 грудня 1967року.
АМС "Маринер-4"вперше передала на Землю 22 знімки поверхні Марса. На отриманих знімках небуло виявлено нічого, що могло б хоч віддалено нагадати прямолінійніосвіти, які із Землі можна прийняти за канали. Ясно видно кратери. На 14знімках удалося виявити 600 кратерів діаметрами від 3 до 180 км. Поверхняпланети виглядає в загальних рисах як зворотний бік Місяця. Крім кратерів, наМарсі були виявлені й інші види рельєфу - невеликі гірські гряди, окремівисочини, борозни. Але велика частина планети рівна.
Вчені виявили, що всильно розрідженій атмосфері Марса є вуглекислий газ (95%), азот (2-3%),аргон (1.02%), водяні пари і кисень а кількостях (0.1-0.4%). Отже,зробили висновок вчені, "життя там може існувати лише у формі бактерійта інших нижчих організмів, та й то під поверхнею планети, тому у Марсавкрай слабке магнітне поле (в 500 разів слабкіше ніж у Землі), тому йогоповерхня практично не захищена від сонячної і космічної радіації ".
Пізніше до червоної планетибули запущені "Марінер-6" і "Маринер-7", які передали наЗемлю 75 і 126 знімків відповідно.
1971 рік став рокомрішучого штурму Марса, і його завершення вписало принципово новусторінку в історію дослідження червоної планети. Звичайно, над науковою цінністюдосліджень часом превалювали політичні амбіції двох наддержав, Росіїі США.
Американці запустили дочервоній планеті ще два космічні апарати: "Марінер-8" і"Маринер-9". Перший незадовго після запуску впав в океан, а другий,благополучно діставшись до Марса передав на Землю 7329 фотознімків поверхніМарса, а також його супутників - Фобоса і Деймоса.
Радянські досягнення буликуди скромніші: після декількох невдалих польотів деяких станцій інесформованих планів, СРСР все ж вивело до червоної планети два аналогічнихапарату "Марс-2" і "Марс-3"
АМС "Марс-2" 27листопаді перейшли на орбіту супутника Марса (через 2 тижні після"Маринер-9") і зробила в загальній складності 362 обороту навколо червоноїпланети. З "Марса-2" на планету була скинута капсула, що доставила наповерхню вимпел із зображенням герба СРСР.
Від АМС "Марс-3"2 грудня відокремився спусковий апарат масою 635 кг, який перейшов нарозрахункову траєкторію, увійшов в атмосферу зі швидкістю 5800 м/с, зменшившвидкість за рахунок аеродинамічного гальмування, відкрив парашут - і в 16 годин 48хвилин московського часу вперше в історії людства здійснив м'якупосадку на поверхню Марса. Через 2 хвилини він почав передавати на Землювідеосигнал, але, на жаль, через найсильнішу пилової бурі практично нічого розглянутине вдалося, а через 14.5 сек сигнал і зовсім про...