Дослідження Сатурна
Першим космічним апаратом, який відвідав околиці Сатурна, був"Піонер-11", який 1 вересня 1979 пройшов на відстані 21 400км від хмарного шару планети. Магнітне поле Сатурна виявилося сильніше зем-ного,але слабкіше, ніж у Юпітера. Була уточнена маса Сатурна. За характером полятяжіння зроблено висновок, що внутрішня будова Сатурна схоже на будовуЮпітера. За даними вимірів інфрачервоного випромінювання вчені визначилитемпературу видимої поверхні Сатурна. Вона виявилася рав-ної 100 К, і цейфакт свідчив про те, що планета випромінює прибли-зітельно в два разибільше тепла, ніж одержує від Сонця. У високих широ-тах Сатурна передбачалосянаявність полярних сяйв.
Вперше були отримані зображення Титана, найбільшого з сімей-ствасупутників Сатурна, але, на жаль, дозвіл було дуже низьким. Незвичновиглядали фотографії кілець. До апарату була звернена не освітлена Сонцемсторона кілець, тому прилади фіксували світло, не відбитий від кілець, ащо пройшов крізь них. В«Піонер-II" покинув Сонячну систему, але слабкісигнали з нього ще уловлюються земними антенами.
Більш якісні зображення були отримані під час прольоту двох"Вояджер", які під дією тяжіння Юпітера змінили своїтраєкторії і попрямували до Сатурна. На знімках хмарного покриву плані-ти виднізавіхряется смуги, вихори, ореоли і плями різних кольорів від жовтого докоричневого, що нагадують освіти на Юпітері. Виявлено і червону плямупоперечником близько 1250 км, а також швидко зникаючі темні овальніосвіти. "Вояджер-1" вперше показав, що система кілець Сатурнаскладається з тисяч окремих вузьких колечок, виявив шість нових супутників і,пройшовши на відстані 4030 км від Титана, встановив, що основним компонентом йогоатмосфери є азот, а не метан, як передбачалося раніше. Отриманіцікаві дані і про деякі інші супутниках Сатурна: Тефії, Мімасі, Діоні,Реї і Енцела-де. "Вояджер-1" виконав основні завдання і відправився замежі Сонячної системи.
На найближчу відстань до Сатурна підійшов "Вояджер-2". Всистемі його кілець виявилося ще більше окремих колечок, що складаються знезліченної безлічі часток льоду, великих і дрібних уламків. На супутникуТефія "Вояджер-2" виявив найбільший кратер у всій системі
Сатурна діаметром 400 км і глибиною 16 км. Після зустрічі з Сатурном траєкторіяпольоту "Вояджера-2" була змінена таким чином, щоб він в січні1986 пройшов близько Урана.
Нові дослідження Сатурна, його кілець і супутників заплановані в проекті,названому "Кассіні". Запуск апарату здійснений у жовтні 1997 р. Заскладній траєкторії апарат досягне околиць Сатурна в червні 2004 р. ібуде проводити дослідження протягом чотирьох років. Найцікавішим у проектіє спуск спеціального зонду в атмосферу Титана.
Космічний корабель "Кассіні" стрімконаближається до Сатурна. У липні цього року він загальмує, заходячи на орбіту"Окільцьованих" світу. В рамках цієї місії зонд "Гюйгенс"в січні 2005 року вирушить до найбільшого супутника Сатурну - Титану.
Поки вчені спостерігають за супутником з усамітненого поста на вершинісплячого вулкану Мауна Кеа - саме там розташована обсерваторія Кек.Проект моніторингу Титана - спільна робота персоналу обсерваторії іприїжджають сюди астрономів - має допомогти людям краще вивчити цейсупутник, його поверхню і атмосферу, за допомогою частих знімків мінливогохмарного покриву супутника. У проекту три основних мети - дізнатися типовірозміри, частоту і тривалість життя метанових хмар над Південним полюсом,пошукати ознаки метанових бур на більш низьких широтах і скласти самудокладну карту поверхні супутника (наскільки це можливо), щобспланувати спостереження, які буде проводити місія"Кассіні"/"Гюйгенс". Ці зонди передадуть на Землю дані простані поверхні, склад атмосфери та хімічних процесах, що відбуваютьсяна Титані.
Тим часом NASA звернулася до вчених із закликомвносити проекти експедицій, які можутьбути здійснені після 2012 року. Одне з цих пропозицій називається"Дослідник Титану". Місія може включати мобільну платформу,здатну збирати зразки і проводити різноманітні експерименти вдекількох місцях цього супутника. Вчені припускають, що поверхня Титануможе бути багата органічним матеріалом, а тому буде хорошим місцем длявивчення органічних реакцій, які неможливо відтворити в земнихлабораторіях. Вивчення органічного синтезу на Титані здатне дозволитикраще зрозуміти еволюцію пробіотичної хімії, яка привела до зародженняжиття на Землі.
