ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЛінгвокультурологічніОСНОВИ ВИВЧЕННЯ прислів'їв В англійській мові
1.1 Прислів'я та приказкияк об'єкт вивчення в лінгвістиці
1.2 Національна культурачерез призму прислів'їв
1.3 Типи і види деформаціїприслів'їв
2. ПРАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІВживання прислів'їв В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
2.1 Вираження модальності на матеріаліприслів'їв англійської мови
2.2 Труднощі перекладу англійськихприслів'їв на інші мови
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК
ВСТУП
Актуальність теми. Відмінною особливістю прислів'їв і приказок будь-якого народу є їїисконно національне походження, незважаючи на те, що її мотиваційна базабагато в чому універсальна, і в ній можна зустріти певну кількість фактівзапозичення. Спочатку вивчення прислів'їв і приказок вважалося винятковою прерогативою істориків іетнографів, при цьому мовні матеріали відігравали другорядну роль, служилидодатковими аргументами детермінації приналежності тих чи інших назввимірювань конкретному народу чи культури.
Необхідно визнати, що дослідження даного пласта лексики через призмумови і культури спочатку передбачає історичний підхід до процесу йогоутворення і функціонування не тільки в далеке та недавнє минуле, але й насучасному етапі розвитку мов.
Навіть при побіжному компаративномуаналізі прислів'їв та приказок різних народів можна констатувати, що чимале число висловіввиявляє повне лексико-семантичне тотожність, що дозволяє говорити про калькировании,хоча встановити першоджерело кальки далеко не завжди представляється можливим.
Переважна ж більшість прислів'їв і приказок будь-якого народу може бутикомпаративний зіставно з пареміями інших народів лише на основі семантикивиражаються відносин, не підтверджуєтьсяподібними образами.
-->> Прислів'яі приказки англійськоїмови, судячи за наявними в нашому розпорядженні матеріалами, спеціальномудослідженню не піддавалися, зате вони у великій кількості зафіксовані влексикографічної літературі. Крім того, категорія кількості вельмипослідовно досліджена в плані прояву граматичних особливостей.
Вищевикладене дає повну підставу стверджувати, що народна мудрість як джерело самобутностінаціональних культур і найдавніший пласт будь-якої мови, безсумнівно викликаєнауково-дослідницький інтерес. Як показують результати численнихробіт етнолінгвістичного та лінгвокультурологічного характеру, данулексико-семантичну спільність одиниць мови і культури доцільнорозглядати з цілком конкретних тематичних групах на основі їх зв'язків здійсністю і специфікою самих різних видів діяльності людини.
Актуальність теми дослідження обумовлена ​​необхідністю виявленнязагального і специфічного в прислів'ях і приказках на матеріалі казахського, російської та англійської мов ітеоретичного осмислення їх в аспекті проблеми взаємозв'язку мови і культури,що буде сприяти більш глибокому розумінню національногосвітосприйняття, відображеного в мовній картині світу. Актуальність даної темипояснюється також відсутністю порівняльного лінгвокультурологічногоаналізу прислів'їв іприказок казахськогомови з генетично і типологічно різними мовами у вітчизняномумовознавстві.
Метою дослідження є розгляд прислів'їв в англійській мові.
Для досягнення поставленої мети в дослідженні ставляться і вирішуютьсянаступні завдання:
- розглянути вживанняприслів'їв і приказок в лінгвістиці;
- визначити типиі види деформації прислів'їв;
- охарактеризувати практичні особливості вживання прислів'їв уанглійською мовою.
Об'єкт дослідження - прислів'я англійської мови.
Предметом даного дослідження є основні закономірностіформування і розвитку прислів'ївв англійській мові.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше здійснюєтьсяЛінгвокультурологічні, типологічне дослідження народної мудрості в англійській мові.
Робота складається звступу, двох розділів, вступу і висновку, списку використаної літератури тадодатка.
1. ЛінгвокультурологічніОСНОВИ ВИВЧЕННЯ прислів'їв В англійській мові
1.1Прислів'я та приказки як об'єкт вивчення в лінгвістиці
Людина здатна розуміти світ і самого себе завдяки мові, в якомузакріплюється суспільно - історичний досвід - як загальнолюдський, так і національний.Інтерес сучасної людини до свого минулого, витоків своєї культуризмушує його уважно вдивитися в мову. Відлуння давно минулих роківзберігаються сьогодні у прислів'ях, приказках, фразеологізмах. Це -своєрідні мікросвіти, що містять в собі В«і моральний закон і здоровийсенс, виражені в короткому вислові, які заповідали предки в керівництвонащадкам В»(Ф. Буслаєв) [1, 41]. Саме тому прислів'я та приказки займаютьособливе положення в мові, а їх вивчення як об'єкта лінгвістичного дослідженняє актуальним.
Вивченню прислів'їв і приказок присвячена велика кількість дослідженьтаких вчених як А.Н. Афанасьєв, А.А. Потебня, Ф.І. Буслаєв, К.І. Грігас, Г.Л.Пермяков, О. Дандіс, X. Касарес, В.В. Гвоздьов, Ю.І. Левін, В.П. Жуков і мн. ін
Як відомо, прислів'я і приказка є одиницями пареміології (відгреч. паремія В«повчальне вислівВ»). Незважаючи на достатню вивченістьодиниць пареміології в лінгвістиці, їх опис залишається актуальним, так як насучасному етапі розвитку науки спостерігаються спроби розгляду прислів'їв таприказок з лінгвокультурологічною позицій як стереотипів народногосвідомості. Таке вивчення паремії дозволяє глибше і точніше відобразити їїзмістовний аспект, простежити джерела, розкрити мотивування, розглянутипитання про фонових знаннях. Лінгвокультурологічний аналіз прислів'їв і приказокспрямований на виявлення національно - культурної специфіки. Як мовні знакиприслів'я та приказки розглядаються в лінгвокультурології в якості однієї зформ фіксації культурно значимих явищ.
Так В.А. Маслова пише В«Традиційно прислів'я та приказки вивчалися вфольклористиці як жанрові тексти. Їх вивчення в лінгвістиці тількипочинається В», при цьому, однак, вона підкреслює, щоВ« Тут (мається на увазі влінгвокультурології) повинні вивчатися лише ті мостини і приказки,походження і функціонування яких нерозривно пов'язане з історієюконкретного народу чи етносу, його культурою, побутом, мораллю і т.д. В»[2, 43].
Прислів'я та приказки вивчаються також з позицій когнітивної лінгвістикияк відображення менталітету народу, про що пише Мезенцева Е.С.: В«пословичноементалітет - це не менталітет прислів'я (як і мовної менталітет нементалітет мови), але відбитий в пословичное фонді менталітет народу, точніше,певних соціальних груп народу. Пословичное менталітет-це один зваріантів мовного менталітету, ширше - один з варіантів народногоменталітету В»[3, 25]. Першим дослідженням російських прислів'їв з позицій когнітивноїлінгвістики можна вважати книгу І.М. Снєгірьова В«Росіяни в своїх прислів'яхВ»,написану в середині 19 ст., в якій на основі прислів'їв і приказок точно іпослідовно реконструюється уявлення російської людини про світ і прособі [4].
З прислів'їв і приказок в чому складається мовна картина світу,визначальна сприйняття світу носіями мови. У лінгвістиці існують різнівизначення мовної картини світу. У даній статті ми приймаємо такевизначення: В«Мовна картина світу - це вироблене багатовіковим досвідомнароду, здійснюване засобами мовних номінацій зображення всьогоіснуючого як цілісного й багатоступінчастого світу у своїй будові і восмислюється мовою зв'язках своїх частин, що представляє, по-перше людину, йогоматеріальну і духовну життєдіяльності і, по - друге, все те, що йогооточує: простір і час, живу і неживу природу, область створенихлюдиною міфів і соціум В»[5, 31]. Аналізуючи картину світу створювануприслів'ями та приказками, в якості основного ознаки можна назватиантропоцентричность.
Конденсируя народний досвід, прислів'я орієнтовані своїм змістоммайже виключно на людину-рис його характеру, вчинки, стосунки всім'ї, коле...
