ПЕНЗЕНСЬКИЙДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТПРИРОДНИЧИХ НАУК ТА РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
КАФЕДРАРомано-германської філології
КУРСОВАРОБОТА
Риторичнепортрет сучасного політика
Виконав - студентгрупи 08ЕЛ1
Р.В. Гуреу
Перевірив
Л.Н. Авдоніна
Пенза2009р.
Зміст
Введення
1. Теоретичнівивчення риторичного портрета сучасного політика
1.1 Особливостісучасної політичної комунікації
1.2 Політичнийдискурс, його стратегії і тактики
1.3 Відмінністьполітичної промови від звичайної
1.4 Про імідж
1.5 Жанр публічноїмови в діяльності політика
1.6 Виступперед натовпом
1.7 Теорія мовноїдіяльності та стратегії мовної поведінки
1.8 Правила мовногоспілкування
2. Аналіз мовиполітики
2.1 Аналіз мовипрезидента Дмитра Медведєва
Списоквикористаної літератури
Введення
Актуальністьтеми.
Задумку І. П. Сусова, « даний час в лінгвістиці спостерігається пожвавленняінтересу до проблем мовної комунікації. В центрі уваги знаходиться мовнеспілкування в конкретних соціальних і міжособистісних умовах, з конкретнимимотивами і цілями В»[11, с.23].
Впроцесі мовного спілкування розкривається особистість людини. У його промові завждиє В«відбитокВ» соціокультурного середовища, досвіду, потреб, ставлення до світу,системи цінностей і т.д. Мова людини є найбільш яскравою ідентифікуючоїхарактеристикою і безпосереднім чином пов'язана з відображенням особистіснихякостей.
Такимчином, вивчення мовної поведінки представників різних соціальних іпрофесійних груп людей відноситься до числа пріоритетних завдань сучасноїлінгвістики. Політичні діячі представляють собою велику соціальну групу,яка відіграє суттєву роль в житті всього суспільства. Багатьох людей в нашійкраїні хвилює мова представників політичної еліти. Від мовної поведінкиполітичних діячів в чому залежить її успіх або провал на виборах, аотже, і доля країни. Саме тому у всіх країнах, починаючи зішколи і закінчуючи роботою фахівців-іміджмейкерів, величезна увагаприділяється саме мови і ширше - мовному поведінці людини, яка претендує навлада.
Загальновідомийтой факт, що останнім часом збільшилася кількість соціально-політичнихзмін в житті нашої країни, і це спричинило за собою значні зміниу сфері політичної комунікації. Процеси демократизації суспільства висуваютьнові вимоги до мови політичного виступу. На сучасному етапірозвитку лінгвістики стає очевидним необхідність створення ефективноїмоделі публічного політичного виступу, яка дозволила б політикувраховувати не тільки екстралінгвістичні фактори, які відображають динамікусуспільного розвитку, але й прагматичні характеристики мовних засобів, їхнайбільш ефективне поєднання в рамках окремого виступу. Вивченняданого питання на сьогоднішній день має чимале значення.
Ми ж у своїйдослідницькій роботі будемо досліджувати усне мовна поведінка ПрезидентаРосії, Д.Медведєва. Тобто мета роботи полягає в пильному вивченніриторичного образу сучасного політіка.Устное мовна поведінкаполітичної еліти складає політичний дискурс (мова в умовах приватноїжиття людини в колі друзів і сім'ї, як правило, закрита від суспільства, невпливає на долі країни і недоступна досліднику).
Об'єктом дослідженняє усний політичний дискурс.
В якості предметадослідження розглядаються стратегії і тактики усного політичного впливу,тобто ріоріческій портрет політика.
Завданнякурсової роботи наведемо у вигляді схеми:
1)охарактеризувати жанрообразующие особливості публічної промови
В·Виділитикомунікативні особливості політика,
В·охарактеризуватикомунікативні особливості політика,
В·систематизуватикомунікативні особливості політика,
В·узагальнитикомунікативні особливості політика.
Методидослідження:
В·спостереженнянад лінгвістичним матеріалом;
В·аналізнаукової та довідкової літератури з теми;
Глава 1 Теоретичневивчення риторичного портрета сучасного політика
1.1Особливості сучасної політичної комунікації
Політичнакомунікація в сучасному суспільстві являє собою зовсім особливу сферу,яка тісно переплітається з соціальною і політичною структурою суспільства.Саме ця соціально-політична обстановка впливає на вибір і вживаннямовних засобів - для досягнення певних цілей, що лежать далеко замежами системи мови.
Сучасніканали комунікації (в першу чергу політика та реклама) знаходяться впостійній зміні. І саме їхня мова є основним засобом впливу наповедінку соціальних груп людей. В цьому важливість дослідження сучасногомови політики.
Політичнийдискурс одне з найважливіших ланок в рамках політичної і соціальноїдіяльності людей.
Всучасній лінгвістиці під політичним дискурсом розуміється зв'язний,вербально виражений текст (усний чи письмовий) у сукупності зпрагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими обставинамийого виробництва. У самому загальному плані він являє собою політичнеподія, в якому взаємодіють політичні діячі, які намагаютьсявпливати на думку партнера і аудиторію. У політичному дискурсівідбивається механізм формування політичної свідомості. Оцінність, поряд зтакими характеристиками як інтенція боротьби за владу, діалогічність,емоційність, інсценування, належить до специфічних характеристикахполітичного дискурсу.
1.2 Політичнийдискурс, його стратегії і тактики
За концепцією А. Н.Баранова і Є. Г. Казакевича політичний дискурс утворює В«сукупність всіхмовних актів, використовуваних у політичних дискусіях, а також правил публічноїполітики, освітлених традицією і перевірених досвідом В», підкреслюється йогоінституційних [13, с.6]. В інституціональному дискурсі спілкування відбуваєтьсяне між конкретними людьми, а між представниками однієї або різнихсоціальних інститутів (уряду, парламенту, громадської організації,муніципалітету) і представником іншого соціального інституту або громадянином(Виборцем).
При семіотичномупідході політичний дискурс визначається як своєрідна знакова система, вякій відбувається модифікація семантики і функцій різних типів мовних одиницьі стандартних мовних дій. Політичний дискурс також трактується якінституційне спілкування, яке, на відміну від особистісно-орієнтованого,використовує певну систему професійно-орієнтованих знаків, тобтоволодіє власним под'язик (лексикою, фразеологією і пареміології).
З урахуванням значущостіситуативно-культурного контексту, політичний дискурс являє собоюфеномен, суть якого може бути виражена формулою
В«дискурс = под'язик +текст + контекст В»
1.3 Відмінністьполітичної промови від звичайної
В.З. Дем'янковвважає, що політична мова відрізняється від звичайного тим, що в ньому:
- політичналексика термінологічность, а звичайні, не чисто В«політичніВ» мовні знакивживаються не завжди так само, як у звичайній мові;
- специфічна структурадискурсу - результат іноді дуже своєрідних мовних прийомів;
- специфічна іреалізація дискурсу - звукове або письмове його оформлення.
Виділяючи в рамкахполітичної філології політичну лінгвістику, В.З. Дем'янков вказує, щоїї предметом є:
а) синтактика,семантика і прагматика політичних дискурсів;
б) інсценування імоделі інтерпретації цих дискурсів, зокрема іменування політологічнозначущих концептів в політичному вживанні в зіставленні з буденномумовою.
Суспільнепризначення політичного дискурсу - вселити адресатам (громадянамспільноти) необхідність В«політично правильнихВ» дій і/або оцінок.
Деякі вчені піддаютьсумнів існування феномена політичного дискурсу, вважаючи, що мовніриси своєрідності політичного дискурсу нечисленні і не настільки простопіддаються ідентифікації, а звичайні лексичні та граматичні маркери, поякими можна виділити політичний дискурс як своєрідне явище, невиходять за рамки відповідних ідіоетніческіх мов....