Зміст
Введення
Глава 1. Історія розвитку французької літературної казки
1.1 Основні ознаки казки як літературного жанру
1.2 Літературна казка у творчості французьких письменників 19-20століть
Глава 2. Граматичні особливості французької літературної казки
2.1 Граматика та літературна мова
2.2 Типи речень, використані в літературній казці
2.3 Порядок слів у реченні та синтаксичні засобивираження
2.4 Морфолого-синтаксичні особливості текстів авторськихказок
2.4.1 Значення часових форм французького дієслова вавторської казки
2.4.2 Вживання займенників у мові французької казки
Глава 3. Лексичні та стилістичні особливості французькоїавторської казки
3.1 Поняття про структурності словникового складу мови
3.2 Тематичні ряди слів у літературних казках
Висновок
Список використання літератури
казка французький дієслово граматичний
Введення
Казка як жанрфольклорної літератури існує в будь-якій країні і, як правило, має глибокіісторичні корені і усталені традиції. Фольклорну казку прийнято вважатичимось на зразок продовження античної міфології. Очевидно, що казкові сюжетиінтернаціональні, тобто це свідчить про те, що казки всіх народівсходять до одного джерела.
Крім фольклорної,народної, казки, яка спочатку існувала тільки в усній формі, тоє розповідалася оповідачами казок і співалася баянами, існувала й існуєказка авторська. На відміну від народної казки, ця казка - письмовий текст;у літературної казки є автор - конкретний письменник, а фольклорна казкамає як би колективного автора - народ.
Метою нашого дослідженнявибрано вивчення основних характерних особливостей мови французькоїлітературної казки. Для досягнення мети, зазначеної вище, необхідно вирішитиряд завдань:
1)позначитиосновні ознаки літературної казки як літературного жанру;
2)простежитиісторію розвитку цього літературного жанру у Франції;
3)визначити такласифікувати граматичні особливості текстів авторської казки 19-20століть;
4)розглянутилексичні та стилістичні особливості текстів літературних казок.
Для аналізу фактичногоматеріалу стало необхідним звернутися до теорії лексико-семантичних полів ілексико-тематичних груп, а також до робіт зарубіжних і вітчизнянихлінгвістів, які займаються дослідженням граматики (практичної ітеоретичної) французької мови (див. докладніше список використаноїлітератури).
Джерелами фактичногоматеріалу дослідження стали "Фантастичні і сатиричні повісті"Шарля Нодье, книга "Французька літературна казка (XII-XX ст.)", Де зібрані казки авторів від старофранцузькоїперіоду до сучасності, і "Співаюче дерево" Бернар Клавель, дезібрано казки письменника, нашого сучасника.
Дипломна робота складаєтьсяз вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури тадодатка. У додатку до дипломної роботи даються тематичні ряди слів,отримані в ході дослідження казок Ш.Нодье, М.Еме, А.Франса, А.деСент-Екзюпері і Б. Клавель. В основному, це - це тематичні групи слів, об'єднанихзначенням "домашні тварини і птахи", "дикі тварини і птахи","Риби та інші водні істоти". Виявлення саме цих тематичнихгруп слів обумовлено, напевно, тим, що в казці, як у народній, так і вавторської, головні персонажі і дійові особи - не люди, а "олюднені"звірі й птахи. Ці персонажі мають у світовій літературі традиційнухарактеристику, наприклад, Лис - уособлення хитрості, Віслюк - дурості івпертості і т.д.
У цій роботі миобмежилися лише вичленовування та визначенням меж лексико-тематичних групслів, що позначають "наших братів менших". Алегоричніхарактеристики звірів і птахів і стилістиці-емоційне переосмислення сутностіосновних персонажів казок не було предметом нашого дослідження.
Глава 1. Історія розвитку французької літературної казки
1.1 Основні ознаки казки яклітературного жанру
Зрозуміло, що історіяказки йде в глиб століть. Чому ж нерідко письменники, навіть нашісучасники, знову і знову звертаються до цього жанру?
Основною ознакою казкиє те, що в дійсність розповідаємо ні автор, ні читач,звичайно, не вірять (Пропп, 47). Цей висновок відноситься як у фольклорній казці,так і до авторської, літературної. Мова йде про присутність незвичайного, фантастичного,чарівного, не існуючого в реальній дійсності, але, мабуть,необхідного для усвідомлення багатьох життєвих істин (Разумовська, 6). Століттямискладалися канони, традиційні мотиви, образний лад народної казки,які служили не просто її ознаками, але дозволяли слухачеві чи читачевімиттєво розпізнавати її суть. Відомо, що французька фольклорна казка відрізняєтьсярядом специфічних національних рис (Лопарева, 3-27). У французькомуфольклорі, з одного боку, виявляється тенденція до артистизму, до гри, зіншого боку - фантастичне підпорядковано реально-побутового і поетизуєзмальовувану повсякденність.
До відміннихособливостям літературної казки, якщо її порівнювати з народною, слідвіднести велику розкутість і свободу в інтерпретації традиційних казковихмотивів, друк авторської індивідуальності. Природно, казка тісно пов'язана зсвітоглядом письменника, що пише казку, і несе, безсумнівно, прикметиісторичної епохи, в яку жив і творив кожен конкретний письменник. Історіялітературної казки у Франції свідчить про те, що цей жанр постійноприсутній на літературному французькому небосхилі.
Дослідники-літературознавцівважають, що не так просто визначити, з кого починається французька літературнаказка. М.В.Разумовская вважає, що французька літературна казка маладовгу традицію, коріння якої сягають у часи Середньовіччя і Відродження.Ймовірно, одним з перших авторських казкових творів слід вважати, подумку В.Ф. Шишмарева, Ле Марії Французької (Шишмарев, 141). У цих ле багатоспільного з народною казкою: мотиви, сюжети, герої, чарівні атрибути,перевтілення, вторгнення надприродного в людське життя (Смирнов,267-272). Напевно, близькість до народних основам і є та причина поетичності тачарівності, якими просякнуті всі ле Марії Французької. Однак, казковатрадиція, яскраво проявилася у Марії Французької, не отримала за спостереженнямидослідників протягом кількох наступних століть розвитку у французькійлітературі. Тільки в лицарських романах XIV століття зустрічаються деякі елементи, бо, за словамиВ.Я. Проппа, "... лицарський роман часто сам є похідне казки"(Пропп, 166). З XVI століття нафранцузьку літературну казку починає впливати італійська традиція, яка,безсумнівно, пов'язана з ім'ям Боккаччо.
У XVII столітті феї, різноманітні чарівніелементи часто зустрічаються в романах і в поезії. Про казки згадується вкомедіях П.Корнеля і в сатирах Буало. Золотий ж століття французької літературної казкинаступив на рубежі XVII-XVIII століть, коли з'являються казкиШарля Перро. В той же час вплив на розвиток казки як літературного жанрунадав так званий "Суперечка Древніх і Нових" (Разумовська, 15),розгорівся у Франції. "Нові", тобто Ш.Перро і Б.Фонтенель,прихильники прогресу в науці і культурі, виступали проти деякихдогматичних канонів класицизму - не визнавали ідеали античності в якостіабсолютних зразків для наслідування; стверджуючи перевагу сучаснійлітератури перед античної "нові" прагнули до оновлення тематики талітературної форми; наполягали на національному розумінні прекрасного вмистецтві. Звідси - їх звернення до фольклору, до народної казки. Ш.Перро всвоєму новаторському теоретичному творі "Паралелі між Древніми іНовими "називає фольклорні оповіді" новими "у порівнянні зантичною міфологією [33]. Казкам Ш.Перро і його послідовників притаманнанаціональна фольклорна забарвлення. Однак, ні він, ні його послідовники незаймалися збиранням фольклору: спираючись на усну фольклорну традицію, вонистворювали оригінальні літературні твори. "Народна канва" іпояснює, як правило, схожість багатьох сюжетів і образів казок XVII століття. І в цей час традиціїлицарського роману...