Зміст
Введення
1. Значення термінів В«семантикаВ» іВ«СеміотикаВ» в науці
2. Основні тенденції у становленні семантики та семіотикив рамках зарубіжних концепцій
3. Основні етапи розвитку семантикиі семіотики в вітчизняній науковій традиції
Висновок
Література
Введення
З усього різноманіттямовних проблем однією з найактуальніших є проблема значення. Напитання, що таке значення, можна відразу дати приблизний відповідь, сказавши, щозначення - це те, про що повідомляє знак. Таке визначення значення прийнятноза умови, що нам відомо, що таке знак, тобто визначення значенняпередбачає наявність визначення мовного знака. Вивченням значення займаєтьсянаука семантика, з нею тісно пов'язане дослідження властивостей об'єктів виконуватифункцію знаків, створення загальної теорії знаків у всіх їх проявах, що єзавданням науки семіотики, що представляє собою синтез філософських,лінгвістичних і культурологічних ідей. Актуальність дослідженнясеміотичних концепцій обумовлена ​​особливим статусом мови в контекстігуманітарного знання.
Семантика і семіотикамають відносно юний вік в статусі окремої галузі наукового знання. Їїнародження можна датувати початком минулого століття, коли побачили світло роботиЧ. Пірса, Ч. Морріса і Ф. Соссюра. Одночасно із зростанням інтересу до мовизростає потреба в систематизації методологічних підходів та осмисленнятієї мозаїчності поглядів на мову, яка насилу піддається реконструкції таопису. Ледве оформившись як наукова дисципліна, семіотика дуже швидкорозпалася на безліч приватних семіотик, в яких її філософське наповненнявідійшло на другий план.
З одного боку, маєтьсячимало робіт, в яких досить пильно розглянуті проблеми семантики та семіотики(Р.Г. Авоян, Є.Р. Атаян, А.А. Брудний, І.С. Нарський, Г.Г. Почепцов, Ю.М.Лотман), існує і оригінальна вітчизняна традиція лінгвістичноїсеміотики (Н.Д. Арутюнова, Т.В. Булигіна, В.Г. Гак, Ю.С. Степанов). Окремослід згадати і московсько-Тартуський семіотичну школу, успішноЗастосовуючи принципи теоретичної семіотики до аналізу найрізноманітнішихзнакових систем, в тому числі, художніх текстів, ігнорованих західнійтрадицією.
Своєрідний образ мовивиникає в релігійно-філософської концепції школи всеєдності, представленоїіменами П.А. Флоренського, С.Н. Булгакова, А.Ф. Лосєва. Оригінальний ракурсаналізу мови заданий у роботах М.М. Бахтіна, де основний акцент зроблено навивчення розуміння мовного повідомлення як осягнення відношення В«ЯВ» до В«Не-ЯВ». Зіншого боку, звернення до вітчизняної літератури по гносеології тафілософської антропології свідчить, що мова в ній є, скоріше, темою,ніж предметом. Винятки становлять робота А.Н. Портнова В«Мова і свідомість:основні парадигми дослідження в філософії XIX-XX ст. (Іваново, 1984) тапредставляє інтерес в плані визначення місця мови в пізнанні монографіяЛ.А. Микешин В«Філософія пізнання. Полемічні глави В»(М., 2002), в якійє цілий розділ В«Мова в філософії пізнання: якВ« досвід світу В»іВ« горизонтонтології В». Специфіка вітчизняних власне семантичних і семіотичнихдосліджень визначена ще і тим, що ними займалися або логіки, аболінгвісти, розробляючи проблематику не загальною, а спеціальною семіотики, ніж тапояснюється нечисленність методологічних і філософських робіт по мовнійпроблематиці.
Що стосується панорамизахідноєвропейської лінгвістичної думки, то вона представлена ​​безліччюнапрямків і ще більшою кількістю імен. Можна стверджувати, що в рамкахфілософського дискурсу лінгвістики співіснує кілька концепцій мови: моваяк засіб аналізу кордонів осмисленого і безглуздого в аналітичнійфілософії (Л. Вітгенштейн, Карнапу), онтологізпрованний образ мови як В«будинкубуття В»у М. Хайдеггера, мову іВ« розуміюче свідомість В»у герменевтичноютрадиції, мову як основний фактор становлення інтерсуб'єктивності свідомості (К.-О.Апель, Ю. Хабермас).
Метою нашої роботи єрозгляд історії становлення та розвитку семантики та семіотики як окремоїгалузі лінгвістичної науки.
Реалізація поставленоїмети вимагала вирішення наступних завдань:
- розглянути різнітрактування термінів В«семантикаВ» і В«семіотикаВ», зафіксованих у словниках інаукових працях;
- простежити основні етапирозвитку даної галузі лінгвістики в вітчизняній науковій традиції;
- виявити основнітенденції у становленні семантики та семіотики в рамках зарубіжних концепцій;
- узагальнити і зробитивисновки про історію розвитку та становлення даної області науковогознання.
Для методології проведеногонами дослідження істотним виявилися культурно-історичний і системнийпідхід, що передбачає розгляд семіотичних проблем в лінгвістичному,історичному і культурному контекстах.
Теоретичною основоюдослідження послужили ідеї та концептуальні положення вітчизнянихдослідників як по загальнофілософським проблемам: Н.С. Автономової, П.П.Гайденко, Л.А. Микешин; частнонаучние філологічні концепції А.А. Потебні,Ю.М. Лотмана, P.O. Якобсона, а також фундаментальні теоретико-методологічніконцепції таких зарубіжних дослідників, як К.-О. Апель, Р. Рорті, М. Фуко таін
Основні методидослідження: вивчення довідкової та наукової літератури, аналіз матеріалу,синтез на його основі висновків і узагальнень по темі роботи.
Наукова новизна роботивизначена тим, що в вона є одним з небагатьох досліджень, присвяченихвизначенню витоків і динаміки розвитку семантичної і семіотичної проблематики,створення цілісного образу семіотики як окремої галузі наукового лінгвістичногознання.
Практична значимість роботипов'язана з тим, що пропоновані в ній матеріали можуть знайти застосування впроцесі викладання курсів загального мовознавства, філософії мови, історіїфілософії та компаративної лінгвістики.
1. Значення термінівВ«СемантикаВ» і В«семіотикаВ» в науці
семіотикасемантика мовознавство синтаксис
Значення цих двохтермінів тісно взаємопов'язані.
У словнику культури XX століття Руднєва В.П. (1997, с. 176.)вони трактуються таким чином:
Семантика (франц. sГ©mantique, від грец. semantikГіs - позначає,sema - знак) в мовознавстві,
1) Один заспектів вивчення знаків в семіотиці.
2) В історіїмовознавства те ж, що семасіологія.
3) Значенняодиниць мови.
4) Розділмовознавства, що вивчає значення одиниць мови - мовознавча семантика
У книзі Н. Г.Комлева В«Компоненти змістовної структури словаВ» зазначається, що семантика -це наука про сенс (його позначенні та виявленні), а семасіологія - наука пророзумінні (від знаку до сенсу)
В роботіСтепанова Ю.С. В«У тривимірному просторі мови. Семіотичні проблемилінгвістики, філософії, мистецтва В»зазначається, що семіотика - наука про знаки,яка поділяється на три основні області: синтактика (або синтаксис),семантику і прагматику. Синтактика вивчає відносини між знаками і їхскладовими (йдеться в першу чергу про означають). Семантика вивчаєвідношення між означає і означуваним. Прагматика вивчає відношення міжзнаком і його користувачами
Отже,поняття семіотики ширше, ніж семантики.
Елементарнийоб'єкт вивчення мовознавчої семантики складає єдність трьох елементівмовного знака (насамперед слова): що означає, денотата, означуваного.Зовнішній елемент (послідовність звуків або графічних знаків) - що означає- Пов'язаний, по-перше, з позначається предметом, явищем дійсності -денотатом (а також референтом - предметом, явищем, позначуваним даноїмовною одиницею у складі висловлювання; предметом або ситуацією,позначається висловлюванням в цілому), і, по-друге, з відображенням цього предмета,явища у свідомості людини - означуваним. Означається є результатомсуспільного пізнання дійсності і звичайно тотожне поняттю, інодіподанням. Потрійна зв'язок - В«що означає - денотат - означаєтьсяВ» становитькатегорію значення, основну одиницю (осередок) ...
