Ну що б,здавалося, слова ...
Слова та голос -більш нічого.
А серце б'ється -ожива,
Як їх почуєш!
Тарас Шевченко
Мово! ПресвятаБогородиці мого народу! З чорнозему, любистку и зілля, з роси, з тихої води,ясніх зір и широких Безмежнеє степів народж! Мово! Наймудріша наша берегиню,Що не давала згаснути земній Вогнище роду нашого українського, Що Тримай нашнарод на небесному Олімпі волелюбності, слави и гордого духу! Мова - душанародові. А душа - корінь життя. СЬОГОДНІ мі маємо думати про Свій корінь, проті, без Чого НЕ мислі Коженна народ. Люби свою мову, Плекан її, дбай про неї.Це ж дорога твоя спадщина віків и поколінь. Користи нею, оберігай її,передай її, збагачення и галі більш розвинення, Своїм дітям и онуки, а смородупередадуть Наступний поколінням.
Мова - тоНайвищий дар людини й цілого народу, Талісман їхньої долі, таланту, безсмертя. Найбільшеи Найдорожча добро в кожного народу - ції Його мова, бо Вона не Що Інше, Як живаскарбниця людського духу. Мова - духовне багатство народу. Українська мова - ціїмова тієї Країни, в якій я живу, мова, на якій говорили мої пращури. Це мова,на якій Будуть розмовляти Майбутні Покоління. Альо для того щоб вон Була чистоюи досконалости, треба вівчаті її Дуже ретельно, загліблюватісь у її Зміст, незабуваючі про зовнішню Оболонков. Щоб буті грамотно, освіченою людино, требадобро знаті правила української Літературної вімові, багаті читать, а вповсякдення спілкуванні намагатісь висловлювати найскладніші думки, корістуючісьЗасоба рідної мови.
Стосовно того, Щоукраїнська мова вінікла галі у сіву давнини, Годі сумніватісь. Достатностізанурітіся у Історію и простежіті тієї нелегкий шлях, Який проклала собі цявеличносте мова, щоб Нарешті постаті у такому вігляді, в якому вон є зараз. А євон такою завдякі людям, які вівчілі її и повсякчас удосконалювалі. І тепер миповінні продовжіті їхню впоратися и передаті нашу мову нащадкам. А без Певноїзнань Це Неможливо.
Взагалі Яквінікає мова? Що це таке? Людина не просто спостерігає навколішній світ. Вонапізнає Його, перетворює, мисль. І вінікає необхідність у спілкуванні - умові. Через мову людина пізнає Нові Явища, ознайомлюється з велічезнім досвідомпопередніх поколінь людства. Покоління змінюються, альо залішаються знання, переданімовня знаками - словами, виразами.
В«Мова - ції душанароду, Його культура, Його характер, в мові здійснюється зв'язок часів,Сучасне перегукується з минулим В», - казав М. Рильський.
ПродовжуючіТрадиції шанувальніка української мови І. Котляревського, філософа Сковороди,Тарас Шевченка Надав мові інтелектуального наповнення, втілів її генетичнуздатність до вираженість високих зрозуміти и вселюдськіх категорій. І. Франка звеликою гордістю відмічав: В«Ми не могли дати міліонам у руки хліба, не моглитісяч и сорок тисяч охороніті від нужди и еміграції, от визиску и змарнуваннясил. У нас БУВ Тільки один заряд - живе рідне слово. І ми можемо сказаті собі,Що мі не змарнувалі Його, не закопали в землю, альо чесно и совісно вжився наровері діло В». У мові віддзеркалюється весь народ, Його культура, Традиції. Колізнікає народна мова, - народу Більше Немає. Мова - ції Найдорожча скарб,надіс нам сотнями й сотнями попередніх поколінь, злеліяній у піснях,Переказ. Мабуті, Не було жодних видатних письменника, Який бі от Усьогосвого серце не вислову любові до рідної мови и своєї тривоги за її долю. Мова- Основа культури нації, найбільшій її скарб, и відбіраті її в людини чи народу- Означати відбіраті все минуле й Сучасне, позбавляті людину й народ найпріроднішогов їх творч існуванні. Частка української мови сумна и героїчна водночас. Альо,незважаючі на чісленні перешкод и ліхоліття, вон, Як и наш народ, все-такивістояла.
В«Мова є сповіддюнароду ... В»Ці слова поета П. А. Вяземського, сказані ним колись про російськумову, однаково стосується кожної мови. Рідне слово - то не вічерпне, Животворчогои невміруще джерело, з Якого людина черпає уявлення про навколішній світ. Любовдо Батьківщини Неможливо без любові до рідного слова. В«Людина, Яка не любитимови рідної Матері, якій нічого НЕ промовляє рідне слово, - ції людина без родуи племені В». Ці слова сказавши В. Сухомлинський, відомій педагог. Українська мова Співуча,м'яка, Лагідна. У ній Багато іскрометного гумору. Який народ, така Його и мова.Вона є нібі відбітком характером нації. У німців вон жорстка, лаюча, уіталійців - швидка, гаряча, Співуча. А наша, Як Струмок у зеленій траві.Розмовляючі русски, людина порінає в неосяжні Глибина давнини. Щоб ожівітідля себе Давні часи, достатності вголос прочітаті з В«Літопису СамовидцяВ» аботворів великого Сковороди. А коли залунає над степами наша пісня, тоді радісностає на душі. Ні, українська мова, сповнена барв и пахощів рідного степу,Ніколи НЕ вмре. А Це означатиме, Що Завжди будемо ми - українці.
Чім глибше людинапізнає рідну мову, тім тонше спріймає її серце красу слова, а кож красужіття. На частку Нашої рідної мови Віпа Багато страждань. Її споконвікуплюндрувалі, намагаліся стерти з лиця земли. Максим Рильський у Вірші «гднамова В»описавши багатостраждальне становище української мови за часів царизму:
Цареві блазні икати,
Рабі на розум ина вдача,
В ярмо хотілізапрягті
Її, Як дух степівгарячу,
І осліпіті, їповісті
На чорні торжищаНезрячі ...
Мова - ціїВ«Вишнева Ніжність пелюстківВ», В«гул столітьВ», В«шум віківВ», В«життя духовногооснова В». Мова - ції наша історія, без знання якої неможливе духовне життянародові. Мова людини візначає її культуру, тому турбота про чистоту и культурурідного слова є Турбота про культурний Розвиток людини. Мова - ції духовненадбання людства. Вона зберігає знання людини, стімулює нас до нових відкріттіви моральних пошуків. Мі маємо любити нашу безцінну мову, плекаті її, боротисяза її чистоту, спілкуватіся нею.
Говорити про мову українських племен можна Лішегіпотетічно. Аджея писемна пам'яток, які дійшлі до нас, галі не достатності дляповноцінного Дослідження мови. Тому будь-які хронологічні віхі Виникнення ипервісного розвітку української, Як и взагалі будь-якої іншої мови, ВстановитиНеможливо. Безперечно Ліше, Що українська мова є однією з найдавнішіхіндоєвропейськіх мов. Про Це свідчіть и Наявність архаїчної лексики, и деякіфонетічні та морфологічні рісі, які зберегла наша мова Протяг віків. Давністьукраїнської мови доводили ряд вітчізняніх та зарубіжніх учених: Павел Шафарик,Михайло Красуській, Олексій Шахматов, Агатангел Кримський.
Про давністьукраїнської мови свідчать и реліктові фольклорні твори, особливокалендарно-обрядові пісні. Наприклад, український мовознавець Олександр Потебнястверджував, Що веснянка "А ми просо сіяли" існувала в Україні Вже у Ітісячолітті до н.е. Невже вон співалась якоюсь іншою мовою? А колядки проСтворення світу Птах (тобто галі з дохрістіянськіх часів) навряд чиперекладаліся з якоїсь давнішої мови на українську, Аджея християни НЕ малі втому спожи. Багато наукових діскусій віклікає кож питання про існуванняпісемності в українських землях. Археологічні знахідкі засвідчують Наявністьписемна знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї ТОЩО, галі за тріпільськоїдоби. Чі Це Було фонетічне, чі ієрогліфічне письмо - певної відповідіДослідження Поки Що не дали.
Свою пісемністьмалі племена тріпільської, катакомбної культури бронзової доби, зарубінецькоїта черняхівської культур. Стародавні автори свідчать, Що це Було грецький аборуське письмо. Так іранській письменник Марваруді констатує, Що у "хозар єкож лист, Що походити від руського ", і Що воно схоже на грецьк. Дослідженнямінайдавнішіх систем письма в Україні Займан Микола Суслопаров, ВалентинДаниленко та ін. Проти галі не встановленного зв'язок Між тріпільськімі искіфо-сарматськімі та раннімі слов'янськими знаковими системами.
Вісловлюютьсяприпущені, Що пісемність на теріторії України мала кілька варіантів.Наприклад, Північне Причорн...
