Курсова робота
на тему: "Еквівалентністьфразеологічних одиниць при перекладах з української на російську мову "
Введення
Середактуальних проблем сучасного перекладознавства особливу увагу привертаютьпитання відтворення фразеологічних одиниць (ФЕ) засобами мови перекладу(ЯП). Це увага зумовлена ​​специфікою та структурно-семантичної складністюфразеологічних засобів, відтворення яких пов'язане з певнимитруднощами лінгвістичного, общефілологіческого, культурологічного,соціального та історичного характеру.
Фразеологізм, з властивими йому відтворюваністю в мові,семантичної комплікатівностью і цілісністю, полікомпонентних,формально-граматичної неоднорідністю, національної унікальністюявляє собою надзвичайно важливий об'єкт транслятологіі. Порівняльневивчення фразеології стало предметом дослідження відносно недавно.Незважаючи на велику літературу з цього питання, все ще немає єдиної думкипри визначенні складу фразеології і її місця у системі мови, чітко невироблені методи та прийоми встановлення меж фразеологічних одиниць (ФЕ) іїх стрижневих слів. Не визначені також єдині принципи лексикографічноїобробки фразеологічного матеріалу - навіть в однотипних словниках ФЕхарактеризуються по-різному.
Між тим, порівняльний аналіз фразеологічних одиницьросійської та української мов має велике як теоретичне, так іпрактичне значення. Цим пояснюється зростаючу увагу до питанькультури усній і письмовій мові не тільки в середовищі філологів, а й у широкихколах громадськості, до того ж, новими програмами з російської та українськоїмовам передбачається вивчення питань фразеології в школі.
Теоретичне осмислення російсько-українських фразеологічнихпаралелей необхідно ще й тому, що носії цих близькоспоріднених мовна території України переважно двомовні і легко допускають в промовірізного роду порушення у структурній і семантичній організації ФЕ.
Різні аспекти перекладу ФЕ стали предметом аналізу вфразеологічних розвідках російських та українських мовознавців. В останнідесятиліття вивчення фразеологічного складу різних мов (і в першучергу російського) стало особливо інтенсивним і різноспрямованим. Крімчисленних робіт з окремих проблем, почали з'являтися також ідослідження загального характеру. Тут в першу чергу необхідно назвати книги А.С. Аксамітова(В«Білоруська фразеологіяВ», 1978), В.Л. Архангельського (В«Стійкі фразив сучасній російській мові В», 1964), А.М. Бабкіна (. Лексикографічнарозробка російської фразеології В», 1964), С.Г. Гаврина (В« Вивченняфразеології російської мови в школі В», 1963), А.Д. Григор'євої та М.М. Іванової(В«Поетична фразеологія ПушкінаВ», 1969), В.П. Жукова (В«Семантикафразеологічних зворотів В», 1978), В.М. Мокієнко (В« Слов'янська фразеологія В»,1980), А.І. Молоткова (В«Основи фразеології російської мовиВ», 1977), А.П. Мордвілко(В«Нариси з російської фразеології. Іменні та дієслівні фразеологічні зворотиВ»,1964), Р.Н. Попова (В«Фразеологізми сучасної російської мови зархаїчними значеннями і формами слів В», 1976), М.Т. Тагієва (В« Дієслівнафразеологія сучасної російської мови В», 1966), В.Н. Телія (В« Що такефразеологія В», 1966), М.І. Фоміної (В« ​​Сучасна російська мова.Лексикологія В», 1983, розд. 2) та ін
Крім того,не можна не відзначити внесок у розвиток фразеології як науки таких російських іукраїнських вчених, як: Ф. Буслаєв, Л. Булаховський, Ф. Медведєв,Г. Удовиченко, Ф. Янковський (дослідження спільнослов'янськоїфразеології); І. Білодід, М. Жовтобрюх, І. Чередниченко, А. Коваль,В. Коптілов, Л. Скрипник, В. Ужченко (розробка проблемфразеології сучасної української літературної мови), Л. Ройзензон, Л. Авксентьєв,Н. Алефіренко, Н. Бабич (аналіз різних аспектів системнихвідносин компонентів фразеологічних одиниць російської та української мов), Ю. Аваліані,Н. Алексєєнко, А. Архангельська, Б. Ажнюк, В. Гак, Н. Копиленко,Ж. Куліш, А. Кунін, В. Мілехін, С. муниц, Ю. Солодуб,Е. Солодуха (дослідження різних аспектів міжмовних відносинфразеологічних одиниць), але рішення багатьох проблем перекладу ФЕ якперекладознавча категорії залишається однаково актуальним як наматеріалі близькоспоріднених, так і неспоріднених мов. Необхідністюподальшого вивчення питання про ФЕ як об'єкта транслятологіі і викликановироблене мною дослідження.
Метароботи -розробити типологію транслятологіческіх відповідностей ФЕ і класифікаціюспособів перекладу ФЕ засобами іншої мови; визначити кількісні таякісні параметри зіставлення, достатні для того, щоб виявитиступінь еквівалентності перекладеної і вихідної одиниць, тобто їх співвіднесеністьу мовній ситуації обох мов. Зіставлення дає можливість більш точно ірельєфно охарактеризувати ФЕ обох мов, встановити їх співвідношення вміжмовних плані і виділити основні тенденції розвитку фразеологічнихсистем російської та української мов.
Дана метавизначає такі основні теоретичні та практичні завдання:
1)вивченняспецифіки різних типів ФЕ;
2)опискожного типу ФЕ як об'єкта перекладу на близькоспоріднений мову;
3)розробкакласифікації способів перевдена ФЕ;
4)аналізфразеологізмів кожної з мов;
5)визначеннякількісного і якісного обсягу безеквівалентної російської та українськоїфразеології;
6)описособливостей (смислових, символічних, культурних) безеквівалентних ФЕ;
7)аналізфразеологізмів кожної з мов і створення списку атрибутів ФЕ;
8)виділеннявласне росіян, власне українських та спільних для обох мов ФЕ.
Об'єктомдослідження в даній роботі є фразеологічні фонди українського таросійської мов. ФЕ в цих мовах дуже численні і різноманітні. Вониє важливим засобом створення колоритності, образності мови.
Предметомдослідження є фразеологізми російської та української мов яктранслятологіческая категорія.
Методидослідження. Комплексне дослідження фразеологічних фондів близькоспорідненихмов стало можливим завдяки використанню в роботі методу компонентногоаналізу (використовувався для вивчення структури значення фразеологізму),контрастивного, описового, зіставно-типологічного методів, методуфразеологічної аплікації (використовувалися для виявлення подібності та відмінностіміж фразеологічними системами російської та української мов).
Методологічноюосновою є відомий принцип діалектики - принцип системності, якийвизначає вивчення фразеології як динамічної системи семантично,формально і функціонально неоднорідних одиниць.
Теоретичнеі практичне значення роботи полягає в тому, що запропонованакласифікація способів перекладу ФЕ дозволяє поглибити вже існуючийтранслятологіческій підхід у вивченні фразеологічного матеріалу.Використання даної класифікації дозволить здійснити переклад ФЕ з мінімальнимивтратами семантичного, стилістичного, функціонального і формальногохарактеру, або без таких.
Практичнацінність роботи пояснюється її прикладним характером. Класифікація може бутивикористана в практиці складання двомовних російсько-українських таукраїнсько-російських фразеологічних словників та довідкових посібників.
1.Теоретична частина
Середчисленних слів-синонімів, антонімів, метафор і т.д., які роблять мовукрасивим і образним, гнучким і експресивним, виділяються стійкі поєднанняслів - фразеологізми, які виражають думки і почуття людей, їх побут, історію,культуру, об'єднують різні покоління, а то й переходять від народу до народу.
Фразеологія в даний час привертає до себе увагу багатьохдослідників. Пояснюється це, мабуть, тим, що з її вивченням пов'язанібагато проблем, що стосуються значущих одиниць мови, лексико-семантичноїсполучуваності слів і інших складних явищ мови. Чимало зроблено для виявлення,вивчення і опису фразеологічного складу мови, однак багато питаньфразеології залишаються до досі невирішеними, спірними, які вимагаютьподальшого вивчення.
