РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ
Федеральне агентство з освіти
Державна освітня установа вищої професійноїосвіти
Факультет іноземних мов
РЕФЕРАТ
на тему:
Загальні і приватні закони лінгвістики
Зміст
Введення
Поняття прозаконах лінгвістики
Загальні законилінгвістики
Приватнізакони лінгвістики
Висновок
Списоклітератури
Введення
Лінгвістика (мовознавство) - наука пролюдській мові і про всіх мовах світу як конкретних його представників, прозагальні закони будови і функціонування людської мови. Почаларозвиватися на Стародавньому Сході - в Сирії, Єгипті та Стародавній Індії. Науковемовознавство зародилося на початку XIX ст.Основні напрямки в історії мовознавства: логічне, психологічне,соціологічне та структурна лінгвістика. З точки зору аспектів вивченнямови умовно виділяються внутрішня і зовнішня лінгвістика. До внутрішньоїлінгвістиці відносяться: загальне мовознавство, вивчає загальномовного категорії,порівняльно-історичне і порівняльне мовознавство (досліджуєгенетичні та типологічні відносини між різними мовами), областімовознавства, які вивчають різні рівні мовної системи: фонетика,фонологія, граматика (морфологія, словотвір, синтаксис), лексикологія,фразеологія. Зовнішня лінгвістика (етнолінгвістика, психолінгвістика,соціолінгвістика і т. д.) вивчає аспекти мови, безпосередньо пов'язані зфункціонуванням говорить людини в суспільстві. До неї відносяться діалектологіяі лінгвістична географія, вивчають територіальне варіювання мови.
Лінгвістика буває загальна і приватна.Приватна лінгвістика вивчає окрема мова, групу родинних мов або жконтактуючі мови. Приватні мовознавчі дисципліни виділяються за своїмпредмету - або окремому мові, наприклад, русистика, або по групіспоріднених мов, наприклад, славістика, романістика, тюркологія. Загальна жлінгвістика вивчає загальні (статистично переважні) риси всіх мов.Виходячи з цього, в лінгвістиці виділяються загальні і приватні закони,відповідно.
Поняття про закони лінгвістики
Лінгвістика (мовознавство, мовознавство) - це наука, що вивчає мови, існуючі,існували і можливі в майбутньому, а тим самим і людську мову взагалі.Лінгвістика - одночасно одна з найскладніших і одна із самихфундаментальних наук, яка сьогодні виступає як система, що об'єднує всобі безліч лінгвістичних наук, в сукупності дають досить повнезнання про всі сторони людської мови взагалі і про всіх окремихмовах. Як всяка фундаментальна наука, лінгвістика має свої закони.Становлення лінгвістики як самостійної науки нерозривно пов'язане з пошукомзакономірностей в існуванні і розвитку конкретних природних мов, людськогомови і прагненням виразити кожну закономірність у вигляді певнихлінгвістичних законів.
Визначення лінгвістичного закону, безсумнівно, було підготовленопередувала діяльністю представників натуралізму в мовознавстві - А.Шлейхера і М. Мюллера, які розглядали мову як природний організм іпрагнули підвести окремі періоди розвитку мови під стадії росту живогоорганізму. Надихає успіхами природничих наук XIX в. і прагнучизмагатися з ними в методичній точності, порівняльна граматика намагаєтьсяспертися на закони, стає наукою законополагающей.
На жаль, радянські мовознавці на перших порах при визначенні сутностіпоняття внутрішнього закону розвитку мови, тобто по суті справи лінгвістичногозакону у власному розумінні, виходили не з спостереження над процесами розвиткумови, а з догматичного тлумачення робіт Сталіна, хоча разом з тим у рядіробіт це питання розглядалося і у власне лінгвістичному плані.
Сучасне розуміння завдань радянського мовознавства абсолютно не знімаєз порядку денного проблему внутрішніх законів мови, якщо під ними розумітиспецифічні для мови формули закономірних процесів. При такому розумінніцього питання цілком виправданим представляється і визначення лінгвістичнихзаконів як В«внутрішніхВ», але це визначення не повинно давати приводу довиділенню лінгвістичних законів в особливу групу, ставити їх поза обов'язковиххарактеристик закону взагалі.
При визначенні внутрішнього закону розвитку мови як лінгвістичногослід виходити з того загального розуміння закону, яке дано в філософіїдіалектичного матеріалізму.
Основними характеристиками, які повинні бути представлені влінгвістичних законах, є наступні:
1.Закони природи ісуспільства мають об'єктивний характер. Це можна стверджувати виходячи з того, щомова являє собою суспільне явище особливого порядку, що володіє своєїспецифікою, остільки властиві йому особливі, внутрішні закономірностірозвитку слід вивчати як об'єктивні закони, в яких і розкриваєтьсяспецифіка даного явища.
2.Закон беренайбільш суттєве з внутрішніх відносин явищ. Так як у формулі законупредставлена ​​в узагальненому вигляді властива явищам закономірність, то самазакономірність виявляється ширше закону, вона не покривається цілком йогоформулою. Але, з іншого боку, закон поглиблює пізнання закономірності,узагальнюючи окремі явища і виявляючи в них елементи загального. Тому ілінгвістичний закон завжди ширше окремого приватного явища. Це можнапроілюструвати наступним прикладом. У давньоруській мові починаючи з XI ст.можна виявити явище зникнення слабкого глухого ь в початковомупредударном положенні (наприклад, к'незь> князь). Цей фонетичний процесздійснювався з постійною регулярністю, і його, таким чином, цілком можнавіднести до числа класичних фонетичних законів.
3.Закон визначаєповторюваність явищ при наявності відносно постійних умов. Наприклад,якщо взяти один приватний процес звуження довгого гласного про: в голосний u : , який відбувався в англійській мові в період міжXV і XVII ст., То він здійснювався з великою регулярністю і відбувавсявсюди, де були наявні одні й ті ж умови. Наприклад, у слові moon -В«ЛунаВ» (mо: n> ти: п), в слові food - В«їжаВ» (fo: d> fu: d). Однак сам пособі цей процес, незважаючи на те, що він виявляє повторюваність явищпри наявності постійних умов, не є ще лінгвістичним законом ввласному розумінні цього слова.
Зазначена характеристика законів розвитку мови може дати привід дозауваженню, що всі визначені вище регулярні явища зміни системи мовиявляють собою щось більш складне, ніж закони: це швидше загальнітенденції розвитку мови, ніж окремі закони.
Під лінгвістичним законом звичайно розуміється деяке загальне правило,загальна закономірність, характерні для даної мови, різних мов або мовивзагалі; регулярне та послідовне відтворення того чи іншогоспіввідношення одиниць даної мови, мислиме у вигляді формули закономірних відповідників.
Від взаємин закону і конкретних випадків його прояви слідвідрізняти можливість взаімоподчіненность різних закономірностей розвитку мови.Поряд з закономірностями зазначеного характеру у розвитку мов можна розкритизакономірності щодо вузького обхвату, які служать підставою длязакономірностей більш загального порядку. У цьому випадку зміни більш загальногопорядку здійснюються на основі низки змін більш обмеженого охоплення,будучи деколи їх наслідком. Наприклад, такий важливий і зіграв велику роль врозвитку граматичного ладу закон, як закон відкритих складів, усталенийще в спільнослов'янської мовою-основі і продовжував діяти в ранні періодирозвитку окремих слов'янських мов, склався на основі ряду різночаснихфонетичних змін. До них відносяться процеси монофтонгізація дифтонгів,таких як дифтонг oi і дифтонги з плавними сонантов, спрощення різних груп приголосних і такдалі. В даному випадку ми маємо справу вже з взаємовідносинами окремих закономірностей,координуючих процеси в різних сторонах мови.
Вчений В. А. Звегинцев відзначає, що поняття закону в мовознавстві неоднозначно, під нього підводяться різні процеси і явища, які в своємупрояві часто не мають нічого закономірного. Саме в силу цьогообстав...
