1. ПРОБЛЕМИ ОПИСУ ПРОЦЕСУПЕРЕКЛАДУ
1.1 ПРОБЛЕМАМОДЕЛЮВАННЯ ПЕРЕКЛАДУ
Однією зосновних завдань сучасної лінгвістичної теорії перекладу є описсамого процесу перекладу, тобто тих дій, які перекладач здійснюєв процесі аналізу тексту оригіналу і створення результуючого тексту. При цьомуінтерес представляє і етап переходу від мови оригіналу до мови перекладу іподальше використання ПЯ для побудови тексту перекладу.
Результатомподібних досліджень є так звані моделі перекладу. Модель перекладуможна визначити як В«умовне зображення процедури здійснення процесуперекладу В», якесь гіпотетичне побудова, що відображає основні етапиперекладацького процесу і дії, здійснювані перекладачем на кожному етапі.Проблема опису подібних дій ускладнюється тим, що всі вони здійснюютьсяу свідомості перекладача, тобто безпосередньо не спостерігаються. Саме це ідодає моделі гіпотетичний характер. Разом з тим, як відзначаєВ.Н.Коміссаров, це не означає, що моделі перекладу - це чисто умоглядніпобудови. Як і в інших випадках, коли дослідник має справу зненаблюдаемой системою (В«чорним ящикомВ»), реальність моделі (її пояснювальнасила) перевіряється шляхом зіставлення стану системи В«на входіВ» і В«навиході В». Для перекладу це означає зіставлення текстів оригіналу і перекладу.Якщо результат перекладу виявляється таким, яким він повинен був вийтизгідно даної моделі, отже, модель В«працюєВ», хоча це, зрозуміло,не доводить, що перекладач усвідомлено використовував таку модель.
В данийчас в теорії перекладу найбільшого поширення набули наступні моделі:ситуативно-денотативная, трансформаційна і семантична.
1.1.1Ситуативно-денотативная модель
Ситуативно-денотативнаямодель перекладу виходить з того, що зі тримання всіх мовних знаків відображаєякісь предмети, явища, відносини реальної дійсності. Предметиреальної дійсності, відбивані в мовних знаках, називаються денотатами.Ситуація в реальній дійсності є сукупність денотатів і відносинміж ними. Отже, відрізки мовлення містять інформацію про якусь ситуаціюв реальній дійсності.
Наступнапосилка, що лежить в основі ситуативно-денотативної моделі: будь-яка ситуація можебути в принципі описана засобами будь-якої мови, чому сприяє спільністьоточуючій нас дійсності незалежно від мовної приналежності людей.Одні і ті ж явища можуть по-різному описуватися різними мовами, але в будь-якомувипадку такий опис можливо, навіть якщо в даній мові відсутнявідповідне найменування.
Виходячи зцього дана модель описує процес перекладу наступним чином. На етапісприйняття тексту оригіналу (або його сегмента) перекладач, аналізуючи значеннямовних знаків і їх зв'язку, з'ясовує, які саме денотати позначаються цимизнаками і яку ситуацію в дійсності становить сукупність данихденотатів. Після того, як у свідомості перекладача склалося уявлення проописуваної в оригіналі ситуації (свого роду картинка, що зображає певнийфрагмент дійсності), він описує цю ситуацію засобами іншої мови.
У викладіІ.І.Ревзіна і В.Ю.Розенцвейга, що розробили дану модель, цей процес,названий ними інтерпретацією, виглядає гак. Є відправник А, адресат В іперекладач П. А, користуючись мовою ІЄ, передає повідомлення С | про деякуситуації в дійсності Д. Перекладач, користуючись системою ІЄ, встановлюєвідповідність між С | і Д, а потім, користуючись системою ПЯ, будує нове повідомленняЗ 2 про ту ж саму ситуації; повідомлення З 2 приймаєтьсяадресатом В, який, користуючись системою ПЯ, встановлює відповідність між С 2 і дійсністю.
Інакше кажучи:перекладач сприйняв деяку мовну послідовність, від цієїпослідовності він переходить до ситуації, розглядає цю ситуацію, потім,повністю абстрагуючись від повідомлення, яке йому було передано, а тільки маючина увазі дану ситуацію, перекладач повідомляє про цю ситуацію іншій особі.
Варіантомцього процесу є інший, більш короткий процес, названий І.І.Ревзіним іВ.Ю.Розенцвейгом власне перекладом. А передає деяке повідомлення З 1 про ситуацію в дійсності Д, але П, отримавши повідомлення З 1 ,переходить від нього не до ситуації в дійсності, а до мови-посередника, тобтодо системи відповідностей між ВМ і ПМ, а потім переходить від мови-посередника досистемі ПЯ. За допомогою ПЯ він формує повідомлення З 2 , яке іінформує адресата про ситуацію в дійсності. Як ми бачимо, цей процесздійснюється без безпосереднього звернення до ситуації, що має місце вдійсності. Перехід від однієї системи мови до іншої
здійснюєтьсябезпосередньо за заздалегідь встановленою схемою відповідностей. Однак важливо те,що коли ця схема відповідностей встановлювалася, то враховувалася тадійсність, ті ситуації, які відображають існуючі категорії в тому ііншою мовою. Просто все це було в минулому.
Ситуативно-денотативнаямодель в деяких випадках добре пояснює спостережувані факти. Одним з такихвипадків є відсутність в ПЯ мовної одиниці, що позначає даний денотат.У подібній ситуації перекладач спочатку усвідомлює, яке саме явищеописується за допомогою знака ІЄ, а потім вирішує, який прийом перекладу обрати,щоб найбільш адекватно описати дану ситуацію в перекладі. Він може створитиновий знак (beatnik - бітник), використовувати вже наявний в ПЯ знак з розширенням йогосмисловий функції (American-firster - ура-патріот) або використовувати описовий переклад (Asia-firster - прихильник активноїполітики в Азії).
Дана модельадекватно описує процес перекладу і тоді, коли описувана ситуація граєвизначальну роль при виборі варіанту перекладу, незалежно від того, якимизасобами ця ситуація передана в оригіналі. З'ясувавши ситуацію, описану воригіналі, перекладач може виявити, що в ПЯ існує лише один спосібопису даної ситуації (Fragile - В«Обережно, склоВ», instant coffee - В«розчинна каваВ»),або серед декількох способів є загальноприйнятий, найбільш поширений (Keep off the grass - В«По газонах неходити В»). Можливо, єдиною метою перекладу є точний описситуації, яка в оригіналі описана неточно чи неповно. Тоді перекладач,добре розбирається в суті питання, вносить якісь доповнення та виправлення,домагаючись точного опису ситуації засобами ПЯ.
Звернення дореальної дійсності буває необхідно для визначення доречності чинедоречності використання в тексті перекладу звичайного відповідності. Цікавийу цьому відношенні приклад наводить В.Н.Коміссаров. При перекладі англійськогопропозиції В«Х was baited by the rightВ» перекладач будесхилятися до використання статистично переважаючого відповідності дієслова to bait - В«травитиВ» і,відповідно, можливий переклад В«Х піддавався цькування з боку правихВ» абоВ«Праві труїли ХВ». Однак якщо на місці Х стоїть ім'я В«РузвельтВ», то даневідповідність виявиться недоречним (навряд чи, пише В.Н.Коміссаров, можнаВ«ТравитиВ» людини, що користувався величезною популярністю в країні і чотирирази поспіль обирався її президентом). Завдяки зверненню до реальності ми прийдемодо більш В«м'якомуВ» переводу - В«піддавався різким нападкамВ».
Гідністюситуативно-денотативної моделі перекладу є те, що вона дає можливістьпояснити ті особливості перекладацького процесу, які пов'язані з обігом перекладачадо реальної дійсності [1. С. 160]. Однак її пояснювальна силаобмежена. На думку В.Н.Коміссарова, вона В«не працюєВ» в тих випадках, коли маємісце відмова від опису в перекладі тієї ж самої ситуації, що і в оригіналі,оскільки це не забезпечить можливості міжмовної комунікації: одержувачперекладу, в силу приналежності до іншої культури, не зможе зробити з цьогоопису необхідні висновки. Не пояснює ситуативно-денотативная модель і тихвипадків, коли в перекладі зберігається не тільки ситуація, описана воригіналі, але і спосіб її опису, а також основна частина значень мовнихзасобів [1.С.160].
Навряд чи можнапогодитися з останнім зауваженням. Видається, що на практиці перекладач підвсіх випадках звертається до реальної дійсності, б...
