Введення
Проблема контексту неодноразово ставилася і вирішувалася в працях багатьох лінгвістів. Під контекстом розуміється безпосереднє лексичне оточення даного слова або виразу в мові, оточення, яке робить ясним значення цього слова або надає йому якісь нові відтінки.
У дипломній роботі мова піде про переведення художньому, який, як і будь-який інший, покликаний відтворити засобами мови, що перекладає все те, що сказано на вихідному мові. Особливості ж його і специфіка виникаючих проблем визначаються, насамперед, специфікою самого художнього тексту, його вельми серйозними відмінностями від інших типів текстів. У художній літературі використовуються образи в широкому сенсі слова, бо мистецтво є мислення образами. Образність створюється письменником найрізноманітнішими мовними засобами, і для цього він користується всім багатством мови. Тому перекладач повинен особливо ретельно зважувати всі деталі, з яких складається художнє враження, щоб в перекладі не позбавити твір його яскравості, барвистості та індивідуальних особливостей стилю автора. Слід пам'ятати, що художній переклад не є арифметичною задачею, яка дозволяє лише одне рішення.
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що незважаючи на освітленість поняття контексту в навчальній літературі, питання його практичного використання на прикладах художніх текстів залишають широке поле для дослідження.
Метою даної дипломної роботи є показати значення контексту і його деталей на прикладі перекладу твору А.П. Чехова В«Вишневий садВ». Для досягнення мети передбачається вирішити наступні завдання :
- Проаналізувати стан проблеми в науковій літературі з теорії перекладу;
- Визначити особливості художнього перекладу;
- Вивчити поняття контексту і його роль в роботі перекладача;
- Виявити перекладацькі модифікації, використані в перекладі твори В«Вишневий садВ»;
- Провести порівняльний аналіз фразеологізмів, які використовуються в творі.
Об'єкт дослідження: контекст твору і його переклад.
Предмет - способи передачі контексту твору.
Методи дослідження : аналіз теоретико-методологічної літератури з проблеми дослідження, описово-логічний, метод порівняльного аналізу перекладу - порівняння оригінального тексту, його структури, різних притаманних йому особливостей з тим, що зробив з цього тексту перекладач при перекладенні його на іншу мову.
Наукова новизна полягає в тому, що роль контексту в перекладі художньої літератури недостатньо вивчена на сьогоднішній день.
Основні положення , що виносяться автором на захист:
- Матеріалом дослідження послужили роботи відомих теоретиків перекладознавства - В.Н. Коммісарова, Я.І. Рецкер, Л.С. Бархударова, Т.А. Казакової, М.М. Морозова, Р. Левицької, А. М. Фітерман;
- Художній переклад виділяється в окремий вид перекладу;
- Контекст, в якому спожита мовна одиниця, впливає на вибір відповідності при перекладі
- Мовні одиниці можуть виражати різні значення в залежності від контексту і вимагають особливих прийомів при перекладі.
Практична цінність роботи полягає у можливості застосування її положень в курсах стилістики, викладанні теорії та практики перекладу з російської мови на англійську, інтерпретації художнього тексту.
Поставлені завдання визначили структуру роботи . Вона складається з вступу, трьох глав і висновку з основними висновками.
1. Контекстуальность як основа передачі мовної діяльності
1.1 Лінгвокультурологічний аспект перекладознавства
Переклад - одне з найдавніших занять людини. Відмінність мов спонукало людей до цієї нелегкої, але вкрай необхідного праці, який служив і служить цілям спілкування та обміну духовними цінностями між народами.
Саме загальне розуміння суті перекладу зводиться до його трактуванні як засобу міжмовної комунікації. Переклад розглядається як вид мовного посередництва, при якому зміст іншомовного тексту (оригіналу) передається на іншу мову шляхом створення на цій мові інформаційно і комунікативно рівноцінного тексту.
Переклад як вид людської діяльності має довгу історію. Своїм корінням він сходить до тих часів в історії людства, коли прамова почав розпадатися на свої окремі різновиди і виникла необхідність в людях, здатних виступати в ролі посередників при спілкуванні представників різних мовних громад, так поязвілісь В«білінгвиВ», допомагали спілкуванню між В«різномовнимиВ» колективами . З виникненням писемності до таких усним перекладачам - В«товмачамВ» приєдналися і перекладачі письмові, перекладали різні тексти офіційного, релігійного й ділового характеру. З самого початку переклад виконував найважливішу соціальну функцію, роблячи можливим міжмовного спілкування людей. Поширення письмових перекладів відкрило людям широкий доступ до культурних досягнень інших народів, зробило можливим взаємодія і взаємозбагачення літератур та культур.
У наступні періоди переклад займав важливе місце в житті багатонаціональних імперій і держав. Відомо, що укази володарів стародавнього Вавилона і Ассирії переводилися на головні мови народів, що входили до складу цих імперій.
Пізніше широке розповсюдження отримав переклад релігійних текстів, а потім літературних творів. У перекладачів є свої святі і мученики. Святий Ієронім був канонізований за переклад Біблії з давньогрецької на латинську мову в IV в. н.е. У 1545 р. за вироком Святої Інквізиції був страчений Етьєн Доле: йому ставили в провину переклад на латинську мову Діалогів Платона, в яких висловлювалася думка про можливість перевтілення душі.
Незважаючи на довгу історію перекладу як виду людської діяльності, наука про закономірності процесу перекладу виникла лише в середині XX в. Настільки запізніле її становлення пояснюється, мабуть, самим характером перекладу, який співвідноситься з багатьма дисциплінами. Переклад на відміну, скажімо, від дослідження фізичних чи хімічних властивостей речовин виникає не в окремій, самостійній галузі, а на стику ряду областей. У ньому зіставляються не тільки різні мови, а й відповідні культури з їх світоглядними, соціальними та поведінковими особливостями. Розуміння перекладу тому залежить не тільки від прогресу в галузі мовознавства, але й від ступеня усвідомлення його комплексної природи, а також рівня розвитку цілого ряду суміжних наук. У середині XX в. всі ці умови починають поступово виконуватися.
До XX в. масштаби перекладацької діяльності були порівняно обмеженими, перекладачів було мало. Першими теоретиками перекладу були самі перекладачі, які прагнули узагальнити свій власний досвід, а іноді й досвід своїх колег по професії. Зрозуміло, що з викладенням свого В«перекладацького кредо" виступали найвидатніші перекладачі всіх часів і, хоча висловлювані ними міркування не відповідали сучасним вимогам науковості і доказовості і не складалися в послідовні теоретичні концепції, все ж цілий ряд таких міркувань і сьогодні становить безсумнівний інтерес. У свій час видатний радянський лінгвіст А.А. Реформатський дав негативну відповідь на запитання про можливість створення В«науки про переведенняВ», аргументуючи це тим, то оскільки практика перекладу користується даними різних галузей науки про мову, вона не може мати власної теорії.
Але на початку XX ст. відбувається явище, що отримало назву інформаційного вибуху. Створення Ліги Націй, а потім і Організації Об'єднаних Націй спричинило за собою безпрецедентне збільшення особистих контактів і обсягу друкованих матеріалів. Одночасно відбувалися багаторазове розширення міжнародних контактів серед вчених і працівників культури, зростання туризму і збільшення міжнародного листування. Все це добре відомо. Менш відомий той фак...
