генеалогічногоКЛАСИФІКАЦІЯ МОВ СВІТУ
Зміст
ВСТУП
3
1. Прамова
6
2. ГенеалогічнеКЛАСИФІКАЦІЯ МОВ
8
3. ПРАБАТЬКІВЩИНАІндоєвропейців ЗА ДАНИМИ МОВИ
12
4. ПРАБАТЬКІВЩИНАСЛОВ'ЯН ЗА ДАНИМИ МОВИ
16
5. Праслов'янськіМОВА
19
6. Балто-слов'янськоїСПІЛЬНІСТЬ
22
7. Августа Шлейхера(1821-1868)
26
ВИСНОВОК
28
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
31
ВСТУП
Генеалогічнакласифікація мов тісно пов'язана з поняттям мовного споріднення. Спорідненістьмов проявляється в їх систематичному матеріальному схожості, тобто всхожості того матеріалу, з якого побудовані в цих мовах експоненти морфемі слів, тотожних або близьких за значенням.
Потрібнорозмежовувати два види історичного зв'язку мов: з одного боку - контакт ,викликаний географічним, територіальним сусідством, контактом цивілізацій,двосторонніми або однобічними культурними впливами і т. д., з іншогобоку - споконвічне споріднення мов, які розвинулися в процесідивергенції з одного більш-менш єдиного мови, що існував раніше.Контакти мов ведуть до запозичення слів, окремих виразів, а такожкореневих і деяких афіксальних (зазвичай словотворчих) морфем. Однакдеякі розряди мовних елементів, як правило, не запозичуються. Це першвсього афікси формоутворення - показники відповідних граматичнихкатегорій, зазвичай також службові слова. Є й розряди знаменних слів,для яких запозичення є менш типовим, наприклад: терміни найближчогоспорідненості, назви частин тіла, числівники - позначення порівняноневеликої кількості (особливо в рамках від 1 до 10), дієслова - назвинайбільш елементарних дій, слова-заступники різного роду і деякіінші. Якщо в будь-яких мовах спостерігається більш-менш систематичнематеріальне схожість в області формообразовательних афіксів і вперерахованих зараз розрядах слів, така схожість свідчить не провпливах і запозиченнях, а про споконвічному спорідненість цих мов, про те, що цімови є різними історичними продовженнями одного і того ж мови,існував раніше.
Французькийлінгвіст Антуан Мейе так сформулював визначення мовного споріднення: "Двамови називаються спорідненими, коли вони обидва є результатом двохрізних еволюції одного і того ж мови, що був у використанні раніше В». [1]
Ця мова -загальний В«предокВ» споріднених мов, тобто мову, поступово перетворився наході В«двох різних еволюціїВ» в кожен із споріднених мов пли розпавсяна споріднені мови, називається їх прамови , абомовою-основою, а всю сукупність споріднених між собою мов називаютьмовною сім'єю.
Так, російська,литовський, латинь, французька, іспанська, грецька, давньоіндійський,англійська, німецька, вимерлий хітіті і ряд інших живих і мертвих мовразом складають індоєвропейську сім'ю мов. Вона виникла в результатірозпаду загальноіндоєвропейський мови-основи (праіндоєвропейської) ітривалого самостійного розвитку його відокремилися територіальнихвідгалужень - діалектів, поступово перетворювалися в окремі, хоча йспоріднені між собою мови.
Індоєвропейськамова-основа не зафіксований пам'ятками писемності: він припинив своєіснування в якості відносно єдиного (хоча, мабуть, мавдіалекти) мови задовго до перших писемних пам'яток, у всякому разі, непізніше кінця III тисячоліття до н. е..; слова і форми цієї мови лише імовірнореконструюються вченими на підставі порівняння фактів виникли з ньогоспоріднених мов.
Зазвичаймовна сім'я являє собою якесь безліч мов, усередині якоговиділяються групи, об'єднані більш тісним спорідненням, так звані гілки.Так, в індоєвропейській сім'ї виділяються слов'янська, германська, романська,індійська та інші гілки. Мови кожної гілки сходять до своєї мови-основі -праслов'янському, прагерманскому (інакше - загальнослов'янської, загальногерманського) іт. д., в свою чергу що є відгалуженням від прамови всієї родини, вданому випадку загальноіндоєвропейський. Праслов'янська, прагерманскій і т. д.існували в якості щодо єдиних мов в епоху більш пізню, ніжзагальноіндоєвропейський, але також попередню письмовим пам'яткам(Праслов'янська, наприклад, ймовірно, до VI-VII ст. Н. Е..).
Усередині гілоквиділяються підмножини, об'єднані ще більш близьким спорідненням. Приклад такогопідмножини - східнослов'янська група, що охоплює російську, українську ібілоруський язи-ки. Мовою-основою цих трьох мов був давньоруський(Древневосточнославянскій) мову, що існував як більш-менш єдиний(Хоча і підрозділяється на племінні діалекти) мову в епоху Київської Русі.
Співвідношеннягілок і груп усередині однієї мовної сім'ї схематично зображують у виглядіВ«Родовідного древаВ». Однак справжні відносини між спорідненимимовами набагато складніше: розпад мови-основи відбувається не в один прийом(Якісь відгалуження відокремлюються раніше, інші пізніше), окремі інновації,виникаючи в різних місцях і в різний час, нерівномірно охоплюють гілки ігрупи. У підсумку, наприклад, слов'янська гілка одними рисами тісніше пов'язана збалтійської (тобто литовським, латиською та давньо-прусським мовами), іншимирисами - з іранською гілкою, деякими рисами - з німецької гілкою і т. д.
Східномучином йде справа також в інших мовних сім'ях.
1. Прамова
Порівняльно-історичневивчення індоєвропейських мов виявило регулярні відповідності між їхзвуками, словами і формами. Це можна пояснити тим, що всі вони нащадки одногозниклого стародавньої мови, з якого вони походять. Така мова-джерелоприйнято називати прамови (порівняємо: пра-дід, пра-батько).
Реалістичністьтеорії прамови була ще в минулому сторіччі підтверджена порівняльно-історичнимвивченням групи романських мов (італійської, французької, іспанської,португальської, румунської): відновлені для них вихідні слова і форми(Праформи, або архетипи) збіглися з письмово засвідчити факттак званої народної (або вульгарною) латині - побутово-розмовної мовистародавніх римлян, з якого ці мови відбулися.
В серединіXIX в. на базі теорії прамови оформилася схема В«родовідного древаВ», ввідповідно до якої вважалося, що всі мови індоєвропейської сім'ї відбулисяв результаті послідовного двучлененного розпаду індоєвропейської прамови;творець цієї схеми німецький учений А. Шлейхер написав навіть байку наіндоєвропейському прамові, який він вважав безсумнівною історичноїреальністю. Однак у багатьох мовознавців виникли сумніви: відновлюваніфакти прамови в дійсності могли належати до різних його історичнимстанам, а не співіснувати. Зміни, відображені сучасними мовамиоднієї сім'ї, могли належати до різних древнім епох.
До початку XXв. теорія прамови була поставлена ​​під сумнів, а В«спорідненістьВ» мов булозведене до системи мовних відповідностей. Наслідком цього скепсису сталоподальше переосмислення поняття прамови: наукової реальністю володіє рядвідносин, встановлених з допом...
