РосійськаФедерація
Міністерствоосвіти і науки
Федеральнеагентство з освіти
ГОУ ВПО Тюменськийдержавний університет
Лекції
германськаФІЛОЛОГІЯ
Н.В. Тремтячих
Видавництво Тюменськогодержавного університету
2009
УДК: 811.11 (075.8)
ББК Ш 143-293
Д 753
тремтіли Н.В. Германська філологія. Лекції за курсом:Навчальний посібник. Тюмень: Видавництво Тюменського державного університету,2009. 120 з.
У навчальному посібнику в 14 лекціях розглядаються основнітеоретичні поняття і категорії германістики, базові принципи аналізустародавнього тексту.
Для студентів вищих навчальних закладів,спеціалізуються в області германських мов.
Рецензент:
С.А. Пітіна, проф., Д. ф. н., зав.кафедрою теорії мовиЧелябінського державного університету
В© ГОУ ВПО Тюменський державний університет, 2009.
В© Н.В. Тремтячих, 2009.
Пояснювальна записка
Курс В«Давні мови та культуриВ» має великезагальноосвітній значення і закладає основи теоретичної підготовкилінгвістів і філологів-германістів. Курс готує студентів до більшдетальному і поглибленому вивченню історії окремих германських мов, вЗокрема, він покликаний закласти теоретичну базу для успішного засвоєннястудентами матеріалу В«Історії англійської мови та введення в спецфілологіюВ» іподальшого написання курсових і дипломних робіт з історичної лінгвістиці.
При вивченні курсу особлива увага приділяється поняттямтериторіальних і хронологічних меж стародавніх культур, основним етапамрозвитку історії та культури германців, видатним діячам, які представляють цікультури; релігії, освіти і різним сторонам повсякденному життігерманців. Вивчається місце древніх германських мов у класифікації мовсвіту, їх роль у подальшому мовному розвитку народів світу; закладаються основивідомостей про граматичну систему древніх германських мов у зіставленні зсистемами російської та досліджуваних сучасних іноземних мов; розкривається рольгерманських мов у формуванні лексичного тезауруса сучасних мов -споріднених древньому або мають з ним історичні і культурні зв'язки.
Мета курсу - дати студентам загальні відомості про специфікугерманських мов і про особливості історичного розвитку окремих мовцієї групи, показати еволюцію фонетичної, лексичної, граматичної тасинтаксичної підсистем германських мов у зв'язку з історією германців ісформувати у студентів уявлення про еволюцію форм германських мов.Завдання курсу - показати родинні риси, які об'єднують германські мовиі виділяють їх із загальної індоєвропейської мовної сім'ї, простежити основніетапи розвитку германських мов, виявити загальні закономірності та певніспецифічні риси, властиві різним германським мовам, ознайомити студентів зфактичним матеріалом з історії розвитку фонетики, граматики і словниковогоскладу германських мов і з причинами історичних змін, виявитиспецифіку історичного розвитку стародавніх германських мов, зокрема,готської мови як одного з найстародавніших германських мов, дати цілісне уявленняпро культуру германців. При вивченні теоретичного курсу студенти оволодіваютьпрактичними навичками системного - фонетичного/фонологічного,граматичного, лексичного, етимологічного аналізу давніх текстів,здобувають уміння дати історичне пояснення основних особливостей стародавніхгерманських мов.
Посібник побудовано як курс лекцій, забезпечено завданнями досемінарам, глосарієм, додатком.
Лекція 1. Курс В«Давні мови та культуриВ»
1. Мета і завдання курсу В«Давні мови та культуриВ»
Мета курсу В«Давні мови та культуриВ» - дати загальнівідомості про:
- стародавніх індоєвропейських мовах і культурііндоєвропейців,
- історії та культурі германських народів (космогонія ітеогонія),
- германських мовах (фонетика, лексика, граматика),
- класифікації німецьких мов,
- особливості історичного розвитку окремихгерманських мов, зокрема, самого древнього німецького мови - готськогомови.
Завдання курсу - простежити історію стародавніх германців, їхрозселення на території Європи, визначити основні племінні угрупуваннягерманців, простежити основні етапи розвитку германських мов і виявити загальніі специфічні особливості фонетики, лексики, граматики і синтаксисугерманських мов.
Германці - це група древніх індоєвропейських племен. Археологічнідослідження показують їх присутність у Північній Європі з VII в. до н.е.
Походження індоєвропейців - носіїв індоєвропейськихплемен суперечливо, існує кілька теорій.
2. Індоєвропейська сім'я мов та індоєвропейці
Згідно з дослідженнями М. Іліаді, індоєвропейці, по всійвидимості, походять з одного регіону, який археологи частоідентифікували з нижнім басейном Волги, звідки ці войовничі,напівкочові, патріархальні племена поширювалися кількома хвилями.
Перша хвиля поширення відноситься до середини 5000тис. до н.е. - 4500 р. Близько 3000 р. до н.е. сформувалася друга хвиля. До 2500 р. до н.е. індоєвропейці зайняли територію від степової зони північніше Чорного моря через Волгу іУрал до Луари і від Північного моря до Балкан.
Можна припустити, що праіндоєвропейської мови, зякого розвинулися численні і.-е. мови, належав промовляв на ньомународам курганної культури найдавнішої пори, тобто 6000-5000 р. до н.е. Курганнінароди пізнішої епохи - IV-III тис. до н.е., ймовірно, говориливже на диференційованих індоєвропейських діалектах, які й дали початокіндоєвропейським мовам.
На думку Б. Вайна, культурна інформація вказує нате, що індоєвропейці походять з причорноморсько-каспійських степів і лісовихрайонів між Дніпром і Доном і мають відношення до наступних культурам:
- культура Середній Стіг 4500-3500 р. до н.е.,
- ямна культура 3500-2200 р. до н.е. (Позднеіндоевропейскійперіод),
- Андронівська культура 2200 р. до н.е. (ПівнічнийКазахстан, ранні індоарійцев).
М. Іліаді вважає, що для індоєвропейців характернакультура пагорбів або курганів, і тому їх називають людьми курганної культури,хоча приналежність індоєвропейців до курганної культурі часто оскаржується.
За деякими джерелами, словник індоєвропейської мови -опис ландшафту і клімату - дозволив лінгвістам віднести прабатьківщинуіндоєвропейців у Європу - між Альпами і Балтійським і Північним морем.
Гіпотеза проти Європи і північного узбережжя Чорного моря
Слово В«березаВ» є аргументом за європейськугіпотезу походження індоєвропейців, але аргументом проти нижньої Волги.Береза ​​не росте схід лінії, прокреслені від Гданська на Балтійському морі дообласті на північному заході від Чорного моря. Два види берези, тим не менше, ростутьв сучасній Туреччині. Найменування дуба також є аргументом протиєвропейської гіпотези. Дуб, назва якого є в протоіндоевропейском мовою,не ріс у північній Європі післяльодовикового періоду, але почав поширюватисятам з півдня в кінці IV-початку III тис. до н.е.
За свідченням Т. В. Гамкрелідзе та В. В. Іванова,останні дані вказують на інше походження індоєвропейців - на ЗахіднуАзію. Ландшафт описуваних прамови дозволяє вважати прабатьківщиною індоєвропейцівобласть між півднем Чорного моря, Малою Азією (стародавньої Анатолією або сучасноїТуреччиною), Балканським півостровом і Кавказькими горами. Більш ніж 6000 роківназад в східній Анатолії виникає індоєвропейський прамову і в результатіміграцій його носіїв по Євразійському континенту розділяється на діалекти ігілки. Перше поділ здійснюється не пізніше IV тис. до н.е. (Хети іанатолійцев). Потім виникає співтовариство носіїв грецького, вірменського, індо-іранськихмов (IV тис. років тому), до середини III тис.-2500 р. до н.е. співтоваристворозділилося на 2 групи - індо-іранських та греко-вірменських мов і до серединиII тис.-1500 р. до н.е. виділяється грецький діалект. В кінці III тис.-2900 р. дон.е. відділяється тохарська мову. Його носіями є перші індоєвропейці,що...
