РЕФЕРАТ
з дисципліниВ«РиторикаВ»
по темі: В«Виникнення і розвиток риторикиВ»
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ РИТОРИКИ
2. ВИНИКНЕННЯ РИТОРИКИ
3. РИТОРИКА У ДРЕВНЬОМУ РИМІ
4. Ораторське мистецтво в період середньовіччя
5. ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ
6. РОЗВИТОК РИТОРИКИ В ПЕРІОД З 17 ПО 19 ВЕК
7. РЕНЕСАНС РИТОРИКИ
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
У сучасномусуспільстві безліч людей причетні до рішень ключових проблем в областіекономіки, політики, науки, освіти і т.д. В умовах зростаючихможливостей самовизначення особистості усне мовлення набуває особливого значення.ХХI століття за всіма прогнозами повинен стати гуманітарним, тобто таким, де провіднуроль буде грати культура, духовність, які стверджують гідність і цінністьлюдської особистості. Ораторське мистецтво має глибоке коріння в гуманітарнійтрадиції людства. Сьогодні попит на риторичні ідеї, уміння величезний.Назріла необхідність в загальному риторичному освіті. Риторика вимагаєосмисленого ставлення до промови. Свідоме ставлення до слова допоможе зробитилюдини розсудливим, здатним ладити і домовлятися з іншими людьми.Як відзначав Б. Шоу, держава - спільнота розумних індивідів, наділенихВ«Божественним даром членороздільної мовиВ», і управлятися воно повинно за допомогоюрозумних методів, які засновані не на В«командіВ», наказі, а на переконаннісловом. Усяке керівництво на будь-якій ділянці значною мірою вершиться черезспілкування, через контакти з людьми. З найдавніших часів люди прагнули зрозуміти, вчому секрет впливу живого слова. Природжений чи це дар або результаттривалого, копіткого навчання і самоосвіти? Відповідь на багато питаньдає особлива наука - риторика.
Аристотельнаводив такий приклад: якщо в якому-небудь місті на посаду лікаря будутьпретендувати лікар і оратор, то лікар з усіма його медичними знаннями будевідкинутий і міське збори обере на цю посаду оратора, варто тоготільки побажати. З часів Аристотеля пройшло 2000 років, але міські зборинаполегливо продовжують обирати лікарями ораторів.
1. ПОНЯТТЯРИТОРИКИ
СловоВ«РиторикаВ» кожен з нас сприймає по-різному. Для одного воно асоціюєтьсяз бажанням оволодіти ораторським мистецтвом, для іншого - воно виступає яксинонім марнослів'я, краснобайства, третій - сприймає слова В«риторикаВ»,В«КрасномовствоВ», В«ораторське мистецтвоВ» як синоніми. Розглянемо співвідношенняміж цими поняттями.
Найдавніше зних - красномовство - В«червона (красива) моваВ». Коли ми буваємо особливо красномовні?Коли нас щось особливо В«зачіпаєВ», є інтерес у переконанні. Звідси можназробити висновок, що красномовність - це природний дар, яким в різнійступеня наділений будь-яка людина. Такий дар можна визначити як вродженуздатність до створення більш-менш В«заразливоюВ» мови, якасприймається як що йде до серця і ведена серцем. Істинно красномовнийлюдина завжди виражає те, що він відчуває сам, в істинність чого він,безумовно, вірить. Звертаючись прямо до сердець своїх слухачів, він не потребуєні в яких особливих прийомах, законах. Ефективність його промови визначаєтьсящирістю звернення до слухачів.
Щирість іпрагнення до спілкування - важливі умови успіху оратора, але вони не можуть замінитиуміння. Знаменитий американський актор Джефферсон одного разу точно помітив:В«Вимовити яскраву промову - одна справа, а вимовити її яскраво - іншеВ». Оратор вжене обов'язково повинен відчувати і відчувати сам те, що він вселяє іншим.Але він повинен точно уявляти собі, що можуть або повинні відчути,усвідомити або зробити слухачі при сприйнятті його промови. Він повинен міркуватинад тим, при яких обставинах, для якого типу слухачів і для досягненняяких цілей доречні ті чи інші прийоми, засоби переконливості промови. Цим вінвідрізняється від просто красномовного людини. Це вже мистецтво - В«ораторськемистецтво В», майстерність. Оратор повинен виділяти прийоми красномовства,аналізувати їх доречність і шляхом наслідування відтворювати їх у власніймови з урахуванням вікових, розумових, емоційно-вольових та інших якостей іможливостей своїх слухачів. Дієвість мови оратора визначається вжедосконалістю освоєних їм через наслідування мовних навичок і умінь,творчою здатністю включати їх в спілкування в будь-який момент, коли це зажадаєреальна обстановка виступу.
Навички,необхідні для підготовки та виголошення промови, прийоми і способи переконаннярізної аудиторії, вміння керувати собою і слухачами і ще безлічінших навичок і вмінь дає - риторика.
Сучаснатрактування риторики розширює її до теорії переконливою комунікації. Саметаке розуміння риторики дається у В.І. Аннушкін, А.К. Авелічева: В«Риторика -це наука про способи переконання, різноманітних формах переважно мовноговпливу на аудиторію, що чиниться з урахуванням особливостей останньої і вметою отримання бажаного ефекту В»;В« наука про умови і формах ефективноїкомунікації В». А.К. Михальська в книзі В«Основи риторикиВ» зазначає: В«Сучаснариторика - це теорія та майстерність ефективного (доцільною, що впливає,гармонизирующей) мови В». Предметом сучасної риторики служать загальнізакономірності мовної поведінки, що діють у різних ситуаціях спілкування,сферах діяльності, та практичні можливості використання їх для того,щоб зробити мова ефективною.
Риторика -це наука про способи створення мовного вчинку. Щоб досягти результату вмовленнєвої діяльності, треба володіти мистецтвом переконання. А це ціла наука, уякої є свої закони. Не знає ці закони добре розуміє те, про що вінговорить, але не усвідомлює, що ж він своєю промовою робить. Тому створюється ціласистема практичної тренування необхідних умінь і навичок, що забезпечують насправі високий рівень майстерності взаємодії оратора й аудиторії. ПоняттяВ«РиторикаВ» значно ширше поняття В«ораторське мистецтвоВ». Воно охоплюєширокий спектр знань, умінь і навичок від виникнення ідеї до безпосередньогомовного процесу.
2. ВИНИКНЕННЯРИТОРИКИ
Риторика -одна з найдавніших наук. У різні часи вона займала більшу або меншумісце в розвитку суспільства, цінувалася вище або нижче, але ніколи не зникала. Врозвитку риторики виразно видно спадкоємність традицій, взаємовпливкультур, облік національних особливостей, і в той же час - яскраво вираженийобщегуманістіческой характер.
Об'єктивноюосновою зародження ораторського мистецтва як соціального явища стала нагальнанеобхідність публічного обговорення і вирішення питань, що мали суспільнузначимість. Історія свідчить, що найважливішою умовою прояву ірозвитку ораторського мистецтва, вільного обміну думками з життєво важливихпроблемам, рушійною силою критичної думки є демократичні формиправління, активну участь вільних громадян у політичному житті країни.
Риторика яксистематична дисципліна склалася в Стародавній Греції в епоху Афінськоїдемократії. У цей період вміння виступати публічно вважалося необхіднимякістю кожного повноправного громадянина. Внаслідок цього, афінськудемократію можна назвати першою риторичної республікою. Окремі елементириторики (наприклад, фрагменти вчення про фігури, про форми аргументації) виниклище раніше в Стародавній Індії і в Давньому Китаї, але вони не були зведені в єдинусистему і не грали настільки важливої вЂ‹вЂ‹ролі в суспільстві.
Отже,красномовство стало мистецтвом в умовах рабовласницького ладу, якийстворив певні можливості для безпосереднього впливу на розум і волюспівгромадян за допомогою живого слова оратора. Розквіт риторики збігся з розквітом стародавньоїдемократії, коли провідну роль в державі стали грати три установи:народне зібрання, народний суд, Рада п'ятисот. Публічно вирішувалися політичніпитання, чинився суд. Щоб залучити на свій бік народ (демос), треба булопредставити свої ідеї найбільш привабливим чином. У цих умовахкрасномовство стає необхідним кожній людині.
Початокриторики прийнято зводити до 460-х років до н.е. і пов'язувати з діяльністюстарших софістів Коракс, Тісія, Протагор...
