Введення
Створення міцної кормової бази - це не тільки збільшеннявиробництва і підвищення якості кормів різних видів, але перш за всевпровадження високоефективних способів і засобів їх виробництва, приготування,сприяють високої засвоюваності тваринами поживних речовин, що містятьсяв кормах і забезпечують їх раціональне використання.
Годування впливає на розвиток, інтенсивність росту, масу тіла тавідтворювальні функції тваринного. Тільки при повному забезпеченні худоби іптиці високоякісними кормами можна успішно розвивати тваринництво. Звсіх факторів навколишнього середовища найбільший вплив на продуктивністьнадає годування. У структурі собівартості продукції тваринництва частка кормівстановить при виробництві молока 50-55%, яловичини - 65-70%, свинини - 70-75%.
У сучасному тваринництві велика увага приділяєтьсязабезпеченню збалансованого харчування тварин. Застосовуючи науково заснованісистеми годування, можна підвищити продуктивність тварин і ефективновикористовувати корми. У процесі харчування складові речовини впливають наорганізм тварини не ізольовано один від одного, а в комплексі.Збалансованість складових речовин корму у відповідності з потребамитварин - основний показник цього комплексу.
Для тваринництва важливо не тільки кількість, але, головнимчином, якість кормів, тобто їх цінність обумовлена ​​вмістом поживнихречовин. Повноцінними вважаються такі раціони і корми, які містять всінеобхідні для організму тварини речовини і здатні протягом тривалогочасу забезпечити нормальні відправлення всіх його фізіологічних функцій.
Під поживністю розуміють властивість корму задовольняти природніпотреби тварин в їжі. Визначити поживність корму можна тільки впроцесі його взаємодії з організмом по фізіологічного станутваринного і зміни його продуктивності. Поживність корму не можна виразитияким одним показником. Проведені вченими дослідження ролі окремихпоживних речовин у життєдіяльності організму тварини дозволили зробитивисновок про необхідність всебічної системи оцінки поживності кормів. Цяоцінка складається з наступних даних: хімічного складу корму і йогокалорійності; перетравлюваність поживних речовин; загальної (енергетичної)поживності; протеїнової, мінеральної та вітамінної поживності.
Для оцінки поживності кормів необхідно знати їх хімічнийсклад і основні процеси, що відбуваються при перетворенні поживних речовинкорму в продукти тваринництва.
Основну частину органічних речовин рослин (96 - 98%) і тілатварин (близько 95%) складають вуглець, водень, кислот, і азот. Причомукислота більше міститься в рослинах, а азот, вуглець і водень - у тілітварин.
Відмінності між рослинами і організмами тварин пов'язані знакопиченням білка, жиру, вуглеводів. Стінки рослинних клітин складаються восновному з целюлози, а стінки клітин тваринного - з білка і ліпідів; рослинивідкладають енергію у формі вуглеводів, у тварин з білка складаються м'язи, шкіра,волосся, пір'я, шерсть, роги і кігті; основу золи рослин становлять калій ікремній, в організмі тварини в найбільшій кількості знаходяться кальцій іфосфор; рослини самі синтезують необхідні вітаміни, а тварини їхсинтезують в обмеженій кількості.
Спосіб оцінки поживності кормів по перетравлюваним поживнимречовинам має свої недоліки, оскільки перетравлення корму - це засвоєннятільки частини живильних речовин корму тваринного і перший етап обміну речовинміж організмом і середовищем. Не всі перетравлювані поживні речовини однакововикористовуються організмом для життєдіяльності і освіти продукції. Наприкладпшеничні висівки і зерно ячменю мають практично однакові кількістьпоживних речовин (60-62%), але продуктивне дію висівок приблизно на 25%нижче, ніж ячменю. Крім того, одна частина, вважає перевариваемой, на самомусправі руйнується мікроорганізмами з утворенням вуглекислоти, метану таорганічних кислот, інша частина виводиться з організму з рідинами у виглядісечовини і теплоти. Таким чином, для більш повної оцінки поживності корміві раціонів необхідно знати кінцеві результати годівлі, тобто яка частинаперетравлюваних поживних речовин кожного корми засвоюється організмом іперетворюється на складові частини тіла тварини або в одержувану від тваринипродукцію. Тому поряд з оцінкою за перетравлюваним поживним речовинамвикористовують оцінку по загальній поживності (калорійності).
1. Огляд літератури
1.1 Наукові основи годівлі тварин
Вперіод кочового господарства єдиним кормом для худоби служила трава пасовищ.З переходом до осілого скотарства і розвитком землеробства поступово сталивводити стійлове утримання тварин, заготовлювати корм на зимовий період, згодовуватихудобі відходи землеробства. З розвитком промисловості і виникненнямпромислових центрів різко збільшилася потреба в продуктах тваринництва.У зв'язку з цим все більша увага приділялася організації годівлі таутримання худоби. Для годівлі стали використовувати відходи промисловості,переробної продукти сільського господарства. Під впливом запитів практикипочало формуватися вчення про К. С.Ж. Розвивалося воно на основі досягненьбіології, фізіології, хімії, фізики та ін наук і узагальнення практичного досвідутваринників. На початку 19 ст. стало розвиватися вчення про поживність корму.Німецький учений А. Теер вперше намагався виразити в єдиних нормахпотреба с.-г. тварин в кормах. Норми годівлі складали на основіемпіричних даних. З середини 19 ст. оцінку поживності кормів інормування годівлі засновували на відомостях про хімічний склад кормів. В60-х рр.. 19 в. німецький учений Е. Вольф запропонував систему оцінки кормів інормування годівлі по перетравним речовинам. Проводилися роботи, що показалироль і значення різних поживних речовин для тварин. Роль білка впершепочав вивчати французький вчений Ф. Мажанді (1816). У Росії дослідженняпотреб тварин в мінеральних речовинах провів (1872) А. Рубець. Н.І. Лунінвстановив (1880) присутність в продуктах речовин, які згодом (1912)були названі вітамінами. Якісні перетворення речовин в організмі тваринвивчав Н.П. Чірвінскій, що довів (1881) можливість утворення жиру ворганізмі тварин з вуглеводів. Е.А. Богданов (1909) показав можливістьутворення жиру з білка корму. Дослідження В.В. Пашутіна та йогоучнів (кінець 19 - початок 20 ст.) з'явилися теоретичною основою для вивченняобміну речовин у тварин. Була розроблена методика врахування балансу речовин іенергії тварин, вдосконалено методику науково-господарських дослідів зтваринами. Всі ці досягнення дозволили розробити способи оцінкипоживності кормів і нормування годівлі тварин з продуктивногодії. В якості одиниці поживності кормів німецький учений О. Кельнерзапропонував крохмальний еквівалент, американський вчений Г. Армебі - терми, Н. Фьорд(Данія) і Н. Хансон (Швеція) розробили скандинавську кормову одиницю. ВСРСР за пропозицією Є.О. Богданова була прийнята радянська кормоваодиниця. Вивчалися кормові ресурси СРСР М.Ф. Івановим, М.І. Дьяковим,Е.Ф. Лискун, І.С. Поповим. У 1933 складена перша зведена таблицяхімічного складу та поживності кормів різних зон. Розроблено науковіоснови годівлі тварин різних видів, порід, статі, віку, фізіологічногостану (вагітність, лактація, відгодівля тощо), напрями використання тарівня продуктивності. На основі узагальнення даних про потреби тварин впоживних речовинах, отриманих в інститутах і дослідних станціях (1930-35),визначені кормові норми для с.-х. тварин. Згодом ці норми уточнювали івдосконалювали, збільшуючи число нормованих показників. Нормуваннягодування, що дозволяє контролювати витрату кормів і найбільш ефективно їхвикористовувати, стало основою при плануванні тваринництва.
Досередині 20 в. завдяки роботам вчених багатьох країн сформувалося поняття прозбалансованому К. с. ж. Встановлені вимоги до раціонального складу кормовихраціонів для тварин різних видів, вікових, стану і господарськоговикористання. З'ясовано вплив умов утримання і режиму дня на апетиттварин і по...
