Зміст
1. Введення
2. Сутність і значення кожногопринципу землеустрою
3. Землевпорядні роботи,проводилися в 80-90-ті роки
4. Головні засобивиробництва, безпосередньо пов'язані з сільським, водним та лісовим господарством
5. Основні напрямки перспективногоплану соціального розвитку і його зв'язок з землеустроєм
6. Висновок
Список літератури
сільськеводне лісове господарство землеустрій
1. Введення
Серед найважливіших умов,необхідних для існування людства, особливе місце займає земля.Невичерпні продуктивні сили землі є не тільки засобом підтримкижиття, але і гарантією майбутнього людського суспільства. Тому на вивченняземлі і дослідження її продуктивних сил спрямовані провідні галузі світовоїнауки.
Землеустрій, якінженерно-економічний комплекс, являє собою багатогранну системузаходів соціально-економічного, правового, екологічного та технічногохарактеру. Ці заходи здійснюються землевпорядними органами якчастина державної політики і підпорядковуються певним закономірностям.Загальні закономірності функціонування землі і організації території вивчаютьсяземлевпорядної наукою, яка розглядає землю як засібвиробництва і природного ресурсу, необхідного для функціонування всіхгалузей як виробничої, так і невиробничої сфери народногогосподарства. Землевпорядна наука і практика формують системудержавного землеустрою, спрямовану на регулювання земельних відносинв якості механізму організації раціонального, повного і ефективноговикористання земельних ресурсів Російської Федерації.
2. Сутність і значеннякожного принципу землеустрою
При проведенніземлеустрою необхідний облік законів природи і суспільства, що діютьнезалежно від свідомості і волі людей. Ця обставина вимагає формулюванняпринципів землеустрою - вихідних положень, що відображають його самісуттєві риси, спрямованість, зміст і методи. Принципи складаютьсяв процесі практичної та наукової діяльності, виходячи зсоціально-економічних потреб суспільства і природних умов.
Загальновизнаними вважаютьсянаступні принципи землеустрою.
1. Першочергове вирішеннянаступних завдань. В даний час відбувається швидкий розвиток продуктивнихсил при жорсткій обмеженості природних ресурсів і багато в чому за їх рахунок.Тому при землеустрої необхідно домагатися гармонійних взаєминлюдини з природним середовищем, направляти господарську діяльність на досягненняекологічної рівноваги в створюваних антропогенних ландшафтах,забезпечують життєві потреби людини. Це вимагає організації такихземлеволодінь і землекористувань, в яких територіальніприродно-господарські комплекси були б збалансованими по лінії споживання- Відновлення ресурсів, а також дотримувався пріоритет природоохоронних іекологічних критеріїв, що визначають межі використання земель, надвиробничими.
Цей принцип вимагаєвиключення будь-якого варіанту перерозподілу земель та організації території,завдає шкоди природному середовищу.
2. Максимальне врахуванняприродних, еколого-господарських, агроекологічних, ландшафтних властивостейтериторії та екологічної стійкості її окремих частин, а такожекономічних умов при організації землеволодінь, землекористувань ітериторіальному розміщенні виробництва та його галузей, що обумовлюєадаптивний характер землеустрою і його ефективність.
Кожен район, кожнеконкретне господарство і навіть кожен окремо оброблювану ділянкухарактеризуються певними природними та екологічними властивостями.Неоднакові клімат, мікроклімат, рельєф місцевості, ступінь зволоженості,потенційна небезпека розвитку ерозії, культуртехнічні стан земель(Ступінь закамененності, залісненій, закустареннимі, солонцюватості) та інГосподарства розрізняються по спеціалізації, рівню фондоозброєності, кваліфікаціїкадрів. Природно, це накладає відбиток на характер використанняземель.
Отже, приземлеустрій необхідний обов'язковий облік природних, економічних тасоціальних умов регіону, зони, території господарств та окремих масивівземель.
3. Пріоритетприродоохоронного і сільськогосподарського землеволодіння та землекористування приперерозподілі земель за категоріями земельного фонду, між земельнимивласниками, користувачами та орендарями, а також окремими видамиугідь. Цей принцип викликає необхідність обгрунтування при землеустрійрівня інтенсивності використання земель, вимагає їх обмеженого вилучення длянесільськогосподарських цілей, консервації і рекультивації порушених земель.
Одне з найважливіших завданьземлеустрою - запобігання і припинення процесів вітрової та водноїерозії. У науково обгрунтованих проектах землеустрою передбачаютьсявідповідна організація території і протиерозійні заходи.Плануються також раціональне використання та охорона ріллі, сіножатей, пасовищземель під плодовими та ягідними насадженнями, природної рослинності,водойм.
Якщо земельна ділянканадається під новий об'єкт, це необхідно обгрунтовувати розрахунками, недопускаючи надмірностей, необгрунтованого витрачання продуктивних земель. Крімтого, при утворенні несільськогосподарських землекористувань, їх розміщенні натериторії потрібно враховувати не тільки організаційно-територіальні аспективиробництва, але і властивості об'єкта (наприклад, промислового підприємства),який функціонуватиме на даній ділянці. Зокрема, повинна бутизабезпечена охорона навколишнього середовища (землі, води, атмосфери) від забруднення таінших шкідливих впливів.
Удосконаленняпродуктивних сил суспільства викликає необхідність постійних відводів земельдля потреб промисловості, транспорту, міст, сіл та іншихнесільськогосподарських цілей. Площа сільськогосподарських угідь в розрахунку наодного жителя постійно скорочується. Тому в процесі землеустрою длянесільськогосподарських потреб слід відводити мінімально необхідну площу,вибираючи в першу чергу непридатні та малопридатні для сільського господарстваземлі, знаходити вільні площі в межах існуючих населених пунктів, вкордонах промислових, транспортних та інших підприємств, відновлюватипорушені землі.
4. Суворе дотриманнявимог правового регулювання землеволодіння та землекористування. Місцевіоргани влади всіх рівнів у межах їх компетенції від імені державирозпоряджаються землею і надають її у власність, користування та орендудопомогою землеустрою. Встановлювані при цьому межі господарств господарськихділянок на місцевості повинні бути чіткими, щоб забезпечити необхідний порядоквикористання землі, уникнути земельних спорів.
5. Комплексний характерорганізації території та виробництва. Цей принцип визначає необхідністьзбалансованості виділеної землі, її кількісних і якісниххарактеристик і фондоозброєнності, трудообеспеченності, технічноїоснащеності, інших параметрів підприємств, а також виробничої тасоціальної інфраструктури.
Практика показує, щонайкращих економічних результатів досягають ті підприємства, в яких землязнаходиться в оптимальному співвідношенні з трудовими ресурсами і виробничимифондами. Будь-яке підприємство являє собою складнуорганізаційно-господарську структуру, в якій вирішуються технологічні,економічні, соціальні та інші питання. Проблеми вдосконаленняпереплітаються з територіальним розміщенням виробництва, об'єктів соціальної тавиробничої інфраструктури, агробіологічні питання - з технічними тафізико-хімічними і т.д. Тому і землеустрій повинно мати комплекснийхарактер, вирішуючи у взаємозв'язку задачі організації виробництва, території ідосконалості розселення. Наприклад, сільськогосподарське освоєння земель повинносупроводжуватися додатковим вкладенням коштів у виробниче та житловебудівництво, створенням дорожньої мережі, а введення в дію тваринницькихкомплексів - організацією кормової бази, закладкою зрошуваних культурних пасовищі т.д. Питання меліорації, раціональної системи землеробства, планування сільськихнаселен...
