МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Пермська державна сільськогосподарська
АКАДЕМІЯ ім. Д.Н. Прянишникова
Курсова робота з агрохімії
В«Розробка системи удобрення в господарствіВ»
Виконав: студент III курсу
групи А - 32
Кучукбаев Е.Г.
Перевірила: старший викладач
П'янкова Н.М.
Перм, 2009
Зміст
Введення
1. Загальні відомості про господарство
1.1 Площа сільськогосподарських угідь
1.2 Поголів'я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь
1.3 Чергування культур у сівозміні
1.4 Агрохімічна характеристика грунтів
2. Заходи щодо підвищення родючості грунтів
2.1 Вапнування кислих грунтів
2.2 Фосфоритування
2.3 Забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в грунтах
3. Система застосування добрив у сівозміні
3.1 Визначення доз елементів живлення
3.2 Баланс елементів живлення в сівозміні
3.3 Розміщення органічних і мінеральних добрив за строкамиі способам внесення
3.4 Розрахунок загальної потреби сівозміни в органічних імінеральних добрив
Висновок
Список літератури
Введення
Переважна частина грунтівнечорноземної зони характеризується низьким природною родючістю, біднаорганічною речовиною і зольними елементами живлення рослин, має високукислотність. Основою високих врожаїв на таких грунтах є добрива.Сьогодні, як і півстоліття тому, справедлива думка К.А.Тимирязева про те, що всімистецтво землеробства, в кінцевому рахунку, зводиться до того, щоб створити в грунтінеобхідний запас поживних речовин, нестача яких тягне за собою голодрослин, низькі врожаї.
Мінеральними добривамизаповнюється велика частина виносяться з урожаєм поживних речовин (ПоповаС.І., 1981). Також за рахунок них підвищується врожайність в рази, сприяютьпідвищенню стійкості культур до різних хвороб і шкідників. Внесеннямінеральних добрив підвищує якість продукції, термін зберігання, товарний вигляді вміст в ній білків, жирів, вуглеводів і вітамінів. Хімізація вже даєвисокий економічний ефект. Розрахунки, засновані на досвідчених даних,свідчать, що в перспективі економічно доцільно, щонайменше,потроїти сучасний рівень застосування мінеральних добрив з тим, щобвносити на кожний гектар землі біля тонни туків.
Зростання виробництва інадходження в сільське господарство мінеральних добрив не применшує значенняорганічних добрив. Агротехнічна і економічна ефективністьмінеральних добрив багато в чому залежить від того, наскільки добре поставлено вгосподарстві накопичення, зберігання та застосування гною.
Для дерново-підзолистихгрунтів (Панніков В.Д., 1987) органічні добрива є не тільки джереломпоживних речовин, але і засобом поліпшення фізичних властивостей грунту, їїввідно-повітряного режиму, мікробіологічної активності, що має великезначення і особливо для грунтів легкого ГМС. Органічні добрива - важливийджерело поповнення дерново-підзолистих грунтів гумусом. У більшості господарствпроблема органічних добрив вирішується за рахунок торфу, застосовуваного напідстилку худобі, для приготування компостів, а іноді і чистому вигляді. Там деторфу недостатньо, важлива роль належить зеленим добривам.
Все зростаюченадходження мінеральних добрив в сільське господарство, розширення їхасортименту вимагають від фахівців більш грамотного їх застосування з урахуваннямгрунтово-кліматичних умов, особливостей окремих культур. Безсистемневнесення добрив може не тільки не підвищити врожайність, але навіть знизити її.Завдання полягає не тільки в отриманні високих і сталих врожаїв з хорошимиякостями, але і в постійному підвищенні родючості грунтів. Тому важливо нетільки мати багато добрив, але й уміло їх застосовувати.
Система добрива - цезасноване на знаннях властивостей і взаємин рослин, грунту і добрив,агрономічно і економічно найбільш ефективне та екологічно безпечнезастосування добрив при будь забезпеченості ними господарства в кожномусівозміні і внесевооборотном ділянці (агроландшафту) з урахуванням конкретнихкліматичних та економічних умов. Більш докладне визначення системидобрива можна сформулювати так: система удобрення в сівозміні (агроценозах)- Всебічно обгрунтовані види, дози, співвідношення і способи застосуваннядобрив (і меліорантів), визначені з урахуванням біологічних потребкультур в поживних елементах при прийнятому чергуванні їх і фактичномуродючості грунту, для отримання максимально можливих врожаїв культур хорошогоякості при наявних ресурсах з одночасним регулюванням окультуреностігрунтів у конкретних природно-кліматичних умовах (Анспок П.І., 1981).
Загальну схему системидобрива кожного сівозміни розробляють (і використовують), як мінімум, наповну ротацію сівозміни (або більш тривалий період) на підставіСередньобагаторічний (5 -10 років) забезпеченості господарств добривами тасередньозваженого родючості грунтів всіх полів сівозміни з зазначенням видів,доз, співвідношень і загальної забезпеченості (потреби) ними в кг/га діючихречовин, а також можливого балансу поживних елементів при її реалізації.
Дози і співвідношеннядобрив (і меліорантів) загальної схеми системи удобрення щорічно корегуютьсяв річних планах застосування добрива (Кореньков Д.А., 1982) з урахуванням розміщеннякультур по полях і родючості грунтів цих полів, погодних умов і фактичноїзабезпеченості добривами кожного сівозміни (господарства) за рік із зазначеннямстроків і способів внесення конкретних форм їх у кг/га або т/га фізичноїмаси. На підставі річного плану складають календарний план придбання(Накопичення) та застосування добрив (і меліорантів) із зазначенням загальних кількостейконкретних видів їх на всю удобрювати площа кожного сівозміни та всьогогосподарства. Це дозволяє правильно визначити обсяги складів і сховищ дляагрохімічних засобів, черговість придбання кількостей і видів їх і кращеуправляти всіма матеріально-технічними ресурсами підприємства.
При реалізації річнихпланів застосування добрив перед внесенням скоригованих раніше доз азотнихдобрив перед посівом (за результатами грунтової) і в підживлення культур (порезультатами рослинної діагностики) їх ще раз корегують.
Мета системи удобрення -щорічно забезпечувати максимально можливу агрономічну і економічнуефективність та екологічну безпеку наявних природно-економічнихресурсів (добрив, меліорантів, грунтів, культур, техніки і т.д.) кожногогосподарства при будь забезпеченості ними.
Завдання системи удобренняв кожному господарстві (Дудіна Н.Х., 1991) вирішуються при успішній розробці іреалізації її і полягають у наступному:
Г? Підвищення продуктивності всіхоброблюваних культур і поліпшення якості одержуваної продукції з ростом добривпосівів до оптимальних рівнів;
Г? Усунення відмінностей (вирівнювання) вродючість окремих полів кожного сівозміни при будь забезпеченостідобривами та (або) підвищення родючості грунтів всіх полів до оптимального рівняпри відповідному зростанні забезпеченості посівів добривами;
Г? Підвищення оплати одиниці добривзбільшеннями врожаїв всіх оброблюваних культур, тобто зростання економічноїефективності застосовуваних добрив при будь забезпеченості ними аж домаксимальної;
Г? Отримання сертифікуєтьсявсіх культур при постійному контролі за зміною агрохімічних показниківродючості грунтів;
Г? Підвищення продуктивності працівсіх працівників, організаційно-господарської та управлінської діяльностіфахівців і керівників;
Г? Постійне виконання всезростаючихвимог щодо охорони навколишнього середовища від забруднення засобами хімізаціїземлеробства.
Ступінь досягненнязазначених мети і завдань системи удобрення істотно змінюється не тільки відбіологічних особливостей (природи) оброблюваних культур, але і відгрунтово-кліматичних і...
