Зміст
Введення
1. Структура АПК
2. Розвиток АПК
3. Державне регулювання агробізнесу
4. Шляхи виходу АПК на світовий рівень
Висновок
Список використаної літератури
Введення
У 50-60-ті, і німого та в70-ті роки, якщо головним завданням сільського господарства було збільшення обсягіввиробництва, в західних країнах широко практикували цільові державнісубсидії на будівництво, купівлю техніки, здешевлення кредиту і т.п. Тим неПроте, в міру насичення ринку і перевиробництва сільськогосподарськоїпродукції прямі державні субсидії виробничого призначення почализменшувати.
Виняток становитьлише система пільгового сільськогосподарського кредитування та деякізаходи з укрупнення господарств, надання допомоги молодим фермерам.
Сьогодні мета прямихдержавних виплат - не стимулювання виробництва, а вирішення соціальнихзавдань - підтримка рівня доходів фермерів, розвиток сільської інфраструктури таприродоохоронні заходи. Це є головним змістом сучасної загальноїсільськогосподарської політики Європейського Союзу. Оскільки підтримуваннявисоких цін всередині Союзу - один з найбільш дорогих шляхів субсидуваннядоходів, то ухвалені рішення про деяке зниження цін. Разом з тим введеніпрямі доплати фермерам у разі дотримання попереднього розміру їхвиробництва. Державні виплати роблять з розрахунку на гектар землі чи наголову худоби в несприятливих умовах виробництва.
Диференціація коштів зрозрахунку на 1 га. сільгоспугідь обумовлена ​​інтенсивністю сільськогогосподарства, площею використовуваних сільгоспугідь і абсолютним розміром виділенихсум. Як бачимо, високим є рівень державної підтримки аграрної сферив Японії, країнах Європейського Союзу та США. Мінімальні суми для підтримкисільського господарства виділяють в Австралії та Новій Зеландії.
На захист вітчизнянихринків і товаровиробників у західних країнах також спрямований механізмзовнішньоторговельних відносин. Головною його складовою частиною є ціноверегулювання. Світові ціни формують на підставі витрат у кращих умовахвиробництва, під якими розуміють сукупність природних,техніко-технологічних і соціально-економічних умов. Такі умови длявиробництва багатьох сільськогосподарських товарів є в США, де на біржах івідбувається початкове формування світових цін.
Однак у більшостікраїн умови виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції гірші,ніж в головних країнах-експортерах. Якби функціонував абсолютно вільнийсвітовий ринок, то внутрішнє виробництво сільськогосподарської продукції вбагатьох державах було б витіснене імпортом. Тому потрібні системи захиснихмеханізмів, які стимулюють розвиток власного аграрного сектора.Розроблені механізми захищають від дешевого імпорту окремих продуктів, іразом з тим регулюють надходження продуктів, які не виробляють всерединікраїни.
Як базові інструментиполітики захисту вітчизняних виробників використовують митні збори ікомпенсаційні платежі, які покривають різницю між внутрішніми таімпортними цінами, а також компенсаційні платежі експортерам сільськогосподарськоїпродукції, які дають можливість вивозити продукти з Європи на світовійринок, де склалися нижчі ціни.
1. Структура АПК
Структуру АПКхарактеризують за сферами діяльності, інтеграції спеціалізованих їх ланокі територіальне. В АПК розрізняють три сфери діяльності:
перша - виробництвозасобів виробництва для всіх один областей, пов'язаних із сільським господарством(Тракторне машинобудування, виробництво сільгоспмашин, устаткування длятваринництва, легкої і харчової промисловості і т.п.);
друга - сільськегосподарство: рослинництво і тваринництво;
третя - переробкасільськогосподарської сировини.
Щоб забезпечитивзаємозв'язок, наприклад, між другою і третьою сферами, тобто передачусільськогосподарської сировини переробної промисловості, потрібно матитранспорт, систему зв'язку. Тому виділяють четверту сферу - виробничуінфраструктуру (транспорт, зв'язок). Крім того, є ще соціальнаінфраструктура, яку вважають п'яте сферою.
Територіальний поділпередбачає виділення великих, середніх і дрібних складових частин, вЗокрема обласні, районні (регіональні) АПК.
З розвитком багатоукладноїекономіки великим переробним підприємствам більш важке організовуватизаготівлю сільськогосподарської сировини, оскільки вони орієнтовані нависококонцентроване виробництво, а кількість постачальників сировиниістотно зростає у зв'язку зі зниженням рівня обсягів виробництва вколективних господарствах і створенням фермерських господарств. Тому потрібно, щобпереробні підприємства пристосувалися до умов дрібнотоварноговиробництва. Одним з можливих шляхів формування нових типів зв'язків міжвеликими переробними підприємствами і дрібними сільськогосподарськими (у томучислі фермерськими і підсобними господарствами населення) може бути виникненнянових проміжних ланок, які будуть виконувати функції заготовкисільськогосподарської сировини. З розвиткомринкового відносини серед інфраструктурних підрозділів виникають підрозділи,які обслуговують сферу обігу матеріальних і фінансових ресурсів. Серед ниходне з провідних місць належить кредитно-фінансовим установам.
Враховуючи сучаснийстановище в сільському господарстві, більшість учених виділяють три головні етапиаграрної політики.
Перший етап - стабілізаційний.Його призначення - призупинити спад виробництва в області. Орієнтовнатривалість - найближчі два - три роки. Для цього доведеться мобілізувативнутрішні та зовнішні інвестиції, задіяти стимули високопродуктивноїроботи, розвивати підприємництво в АПК.
Другий етап -відновний. Його мета - доведення обсягів сільськогосподарськоговиробництва до рівня кінця 80-х - початку 90-х років, з поступовим надходженнямпродукції на світовий ринок. Передбачають, що тривалість цього етапубуде охоплювати перше десятиліття XXІ ст.
Третій етап -стратегічний. Він передбачає виведення сільського господарства України на рівеньнайбільш розвинених сільськогосподарських країн, надійне закріплення її місця всвітовому розподілі виробництва аграрної продукції і його широкогоасортименту.
Результати господарюванняпідприємницьких сільськогосподарських структур, поки що є доситьнизькими. Головні причини такого стану на підсобних та фермерських господарствах- Відсутність прогресивних агротехнологій та засобів роботи, передбачених дляумов їх використання на маленьких земельних угіддях в різних кліматичнихзонах, недолік фінансового засоби. Тому для АПК потрібні як внутрішні,так і зовнішні інвестиції.
2. Розвиток АПК
Результатом розвиткуагропромислової Інтеграції - синтезу сільського господарства і промисловості - єагропромисловий комплекс.
Агропромисловаінтеграція - це органічне поєднання сільського господарства і областейпромисловості, транспорту, торгівлі тощо, які обслуговують сільськегосподарство, постачають ресурси і доставляють його продукцію до споживача.
Агропромисловаінтеграція розвивається вертикально і горизонтально. Вертикальна інтеграціяозначає міжгалузеве кооперування підприємств і виробництв різнихгалузей, технологічно і організаційно пов'язаних між собою. Воназабезпечує єдність і безперервність виробничого і технологічногопроцесів, тобто оптимальне проходження товарної маси від виробництва сировинидо випуску і доставки споживачеві готової продукції, а також зумовлюєзниження витрат, підвищення ефективності виробництва і якості продукції.Головними організаційно-господарськими формами повної вертикальної інтеграції,в яких відбувається технологічне, економічне та організаційне злиттяпромисловості та сільського господарства, є агропромислові підприємства,об'єднання, комбінати, агрофірми, агроторгові підприємства і т.п.
Горизонтальна інтеграція- Це система взаємозв'язків між підприємствами однієї галузі. Вона забезпечуєпоглиблення спеціалізації окремих ланок єдиного технологічного процесу...
