Реферат
Люпин -найдавніше культурна рослина
Зміст
1.Народногосподарське значення
2.Вимоги до факторів зовнішнього середовища
3.Біологічні особливості культури
4.Місце культури в сівозміні
5.Потреба культури в добривах
6.Технологія обробітку культури
7.Підготовка насіння до посіву, терміни і способи посіву
8.Обробка грунту
9.Догляд за посівами
10.Сорти культури
Список літератури
1. Народногосподарське значення
Люпин -найдавніше культурна рослина. Ще 4000 років тому в середземноморських країнах,в Єгипті, стародавній Греції та античному Римі існувала розвинена культура люпину,і обробляється вже тоді форми мало відрізнялися від сучасних культурнихсортів. У літературних пам'ятках люпин вперше згадується у грецького лікаряГіппократа (460-364 років до н. Е..), Який, у своїх книгах В«Про харчуванні людиниВ»дає фізіологічну оцінку люпину, розцінюючи його у порівнянні з іншимибобовими як найбільш живильна за своїм складом засіб. Більш докладнийопис люпину, і притому, в якості сільськогосподарської культури, є уТеофраста (375-289 років до н. Е..) У працях В«Історія рослин" і "Фізіологіярослин В». З давніх часів люпин обробляли як зернову культуру,обезгорченние насіння якого широко використовувалися в якості харчовогопродукту і в корм сільськогосподарським тваринам. Відомо було також застосуваннялюпину в якості зеленого добрива, відновлюючого родючість грунту.
У середністоліття люпин обробляється повсюдно в країнах Середземномор'я: Італії, Франції,Іспанії, Португалії та ін, де він сіявся на парових полях і заорюють восенив якості добрива. Відомості про люпині, перш за все як про лікарську, апотім як про харчове і сидеральних рослин, починають проникати в країниЦентральної Європи. Неодноразові спроби введення цього виду люпину в Німеччинів культуру не увінчалися успіхом, так як білий люпин зустрічав тут дваперешкоди. Одне з них полягало в пізньостиглих культури і внеобхідності постійного завезення насіння з інших країн.
Іншаутруднення було пов'язано з ураженням білого люпину фузаріозом. Виникланеобхідність пошуку інших, більш підходящих для Німеччини видів люпину. Такимивидами виявилися жовтий люпин і вузьколистий люпин, які в дикому виглядівиростали майже у всіх країнах Середземноморського узбережжя. З часупочатку окультурення цих видів в історії культури люпину настав новий етап(Алексєєв Є.К., 1940). Нарешті, в Німеччині було забезпечено нормальне інадійне визрівання насіння, що сприяло швидкому розширенню площпосіву люпину. До кінця XIX століття вони досягали 400 тис. гектарів. Однаквведені в культуру види люпину не були ще досить окультурені і збереглибагато ознак дикорослих рослин. Обидва види характеризувалися високимвмістом алкалоїдів і були придатні тільки для використання на зеленедобриво і для годівлі овець. Тварини, в тому числі нерідко і вівці, припоїданні люпину захворювали так званим Люпин-зом, часто закінчується їхзагибеллю. Різні способи штучного обезгорчіванія насіння не отрималинебудь широкого поширення зважаючи на їх дорожнечу, а також зважаючи насильного зниження при цьому вмісту в них поживних речовин. Поява впочатку XX століття більш дешевих мінеральних добрив також послужило причиноюзниження посівних площ люпину.
Врезультаті загальна площа посівів люпину в Німеччині до тридцятих роківскоротилася вдвічі. Вперше ідея про виведення люпину, позбавленого гірких іотруйних алкалоїдів і повністю придатного для кормового використання булависловлена ​​Т. Ремер (1916) і декілька пізніше Д.Н. Прянішніковим (1924)(Хотилева Л.В., Савченко О.П., 1988). До відшукання безалкалоідних абомалоалкалоідних люпин робилися численні, але безуспішні спроби.Основною перешкодою в цьому відношенні була відсутність методів швидкого ідешевого визначення вмісту алкалоїдів, придатного для масового аналізубагатьох тисяч окремих рослин. Така методика була вперше розроблена вЦентральному інституті генетики (м. Мюнхеберг під Берліном) селекціонеромЗенгбушем, який в 1927-1930 рр.. виділив практично безалкалоідние формижовтого (3 рослини) і вузьколистого люпину (2 рослини). Ознакабезалкалоідності виявився стійким, і новий - солодкий люпин, і попродуктивності не поступався гіркого люпину. На цій основі почалася інтенсивнаселекційна робота з виведення кормових люпин. Спочатку розробленіЗенгбушем методи аналізу на вміст алкалоїдів і результати селекції булисуворо засекречені і опубліковані лише в 1942 р. На вивезення насіння нових сортівбув також накладено найсуворішу заборону. Великий і безперервно возраставший інтересдо люпину мав місце у Польщі, де велика кількість піщаних земель викликало турботу про їхполіпшенні. Обробіток люпину в Польщі почалося з 1850 р. з люпинувузьколистого, насіння якого були завезені з Німеччини.
За сорокроків культура стала повсюдно відомою, і обробітком його на зеленедобриво займалися не тільки великі, а й дрібні господарства. Серйозна іпланомірна селекційна робота з люпином розпочата в Польщі з 1890 р. У розвиткунаукової роботи з люпином велику роль зіграв Познанський центр під керівництвомпрофесора С.Барбацкого, де проводилася не тільки селекційна робота, але йрозробка прийомів його агротехніки.
У Росіюперші відомості про люпині проникають ще до введення його в культуру в Німеччині.Найбільш ранні вказівки на люпин як декоративна рослина маються наПрацях Вільно-Економічного Суспільства 1811 р. і тільки в шістдесятих роках XIXсторіччя в журналах і газетах починає з'являтися ряд статей, присвяченихкультурі люпину та її значенню як зеле-ного добрива. Велика заслуга впоширенні в Росії люпину як си-деральним культури належитьпрофесору С. М. Богданову та академіку Д. М. Прянишникова, наполегливопропагандировавших люпин у своїх численних статтях і виступах.Колективні досліди 1910-1914 рр.. в ряді губерній (Чернігівської, Волинської,Київської, Мінської, Могилевської) з посівом люпину на зелене добриво в паровихполях селянських земель під-кріпили пропаганду люпину і зіграли видну рольу справі поширення його культури. Вони показали можливість значногопідвищення врожаїв жита без застосування гнойового добрива (Майсурян Н.А.,Атабекова А.І., 1974).
У ці жроки для широкого вивчення люпину та проведення селекційної роботи з ниморганізовується низка дослідних станцій в зоні супіщаних і піщаних грунтів. У 1913 роцібула створена Беняковская, в 1914 році Поліська і в 1916 році Новозибківськогосільськогосподарські дослідні станції. Спочатку дослідження на цихстанціях були спрямовані на вивчення люпин в якості сидератів.Систематичне вивчення агротехніки люпину, розробка нових методів йогообробітку і прийомів насінництва було розпочато першим директоромНовозибківського дослідної станції Е. К. Алексєєвим ще в 1917 р. Тут жепочиналася в 1923 р. планомірна селекційна робота з люпином, в результатіякої був виведений ряд продуктивних сортів вузьколистого люпину на зеленедобриво.
Селекційнаробота по виведенню кормових сортів жовтого і вузьколистого люпину сталаможливою після того, як в біохімічній лабораторії Всесоюзного інститутурослинництва у 1931 р. під керівництвом Н. Н. Іванова був встановленийекспрес-метод аналізу рослин люпину на алка-лоідность як в лабораторних,так і в польових умовах. Цей метод відрізнявся простотою в порівнянні з методомЗенгбуша, і з його допомогою були виділені практично безалкалоідние рослини(Іванов М.М., Смирнова М.І., 1932; Смирнова-Іконникова М.І., 1938). На думкуМ. І. Вавилова (1932) виявлення безалкалоідного люпину - це відкриття,представляє винятковий інтерес для агрономічної практики. Саме зцього часу і почався відлік становлення люпину як кормової культури.Першими сортами вітчизняної селекції кормового жовтого люпину були сортиЮвілейний (Пушкінська дослідна станція), Білоруський кормової, Білоруський 6,Швидкорослий 3 (Білоруський інститут ...
