ЗМІСТ
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ буряківництва .. 2
ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОІ3ВОДСТВА СОНЯШНИКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇПІДВИЩЕННЯ 5
БІБЛІОГРАФІЯ .. 7
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ буряківництва
Необхідноюумовою збільшення обсягів виробництва цукрових буряків є зростанняпродуктивності праці. Ця проблема в буряківництві має велике значення взв'язку з трудомісткістю виробництва. Рівень продуктивності праці в галузізалежить головним чином від урожайності та затрат праці на 1 га. Зниження витратпраці можливе за рахунок подальшої інтенсифікації галузі і залежить, в своючергу, від рівня механізації, організації виробництва, своєчасностівиконання робіт по догляду за буряком, ефективності використання внесенихмінеральних добрив, гербіцидів, від природних та інших факторів.
Підвищенняпродуктивності праці у буряківництві у вирішальній мірі залежить відскорочення затрат праці на формування густоти насаджень. У структурі витратпраці вони складають 51-55%. Прогресивним способом формування густотинасаджень рослин є точний висів ранжируваних високовсхожіх насіння накінцеву густоту посіву. Однак якість насіння цукрових буряків, система їхпридбання в останні роки різко погіршилися, що також сприялозниження продуктивності праці та врожайності коренеплодів.
Вихідниммоментом при розробці заходів щодо збільшення виробництва цукрових буряківі підвищенню його ефективності є аналіз собівартості виробництва. Вумовах економічної реформи посилив вісь дію факторів, що роблятьприродне вплив на підвищення витрат у буряківництві. Багаторазовезбільшення вартості основних засобів, палива, добрив призвело до різкогозростання собівартості продукції.
Основнимнапрямком зниження собівартості є підвищення врожайності в розмірах,випереджальних зростання витрат. Зниження собівартості виробництва цукрових буряківстає особливо актуальним в умовах формування ринку цукру.
В останніроки виробництво і реалізація коренеплодів цукрових буряків стали збитковими. Зниженнярентабельності виробництва обумовлено тим, що темпи зростання собівартостіпродукції випереджали темпи зростання цін її реалізації.
Сьогодні лишене значна частина коренів цукрових буряків поставляються у федеральний ірегіональний фонди, основна її частка (понад 90%) переробляється цукровимизаводами на давальницьких умовах. Розрахунок рентабельності буряківництва в такихумовах можливий лише після реалізації цукру. Але виручка від реалізаціїцукру, виробленого з урожаю даного року, може бути отримана в різнізвітні періоди (у перший рік реалізації цукор, у другій, а може бути, і втретій рік).
Тому длявизначення рентабельності виробництва буряка необхідно розраховувати умовнувиручку від реалізації цукру. Основними показниками економічноїефективності в буряківництві є: урожайність цукрових буряків,трудомісткість, собівартість, рентабельність виробництва. Економічнаефективність виробництва цукрових буряків в останні роки знижується
Найбільшважливим показником економічної ефективності в буряківництві єврожайність. Низька врожайність - наслідок не тільки несприятливі погодніумов в окремі роки, але і поганої організації, недостатньою спеціалізаціїконцентрації виробництва. У сформованих умовах не дотримується технологіяобробітку цукрових буряків, не забезпечується оптимальна густота насаджень,затягуються роботи по боротьбі з бур'янами, не приділяється належної уваги застосуваннюдобрив. Через порушення паритету цін на сільськогосподарську і промисловупродукцію бурякосійні господарства практично не в змозі при набуватидорогостоящую спеціалізовану техніку, мінеральні добрива, гербіциди.
Умовнавиручка від реалізації цукру розраховується як добуток кількості цукру,отриманого від даного врожаю, і середньої ціни реалізації цукру, що склалася посировинній зоні. Матеріально-грошові витрати на виробництво, транспортування тапереробку цукрових буряків для розрахунку прибутку вважають за фактичносформованим витратам.
Можливий іінший варіант визначення рентабельності буряківництва прибуток від реалізаціїцукру визначається виходячи з виручки від реалізації та матеріально-грошовихвитрат за звітний період.
Прибуток відбуряківництва на сільськогосподарських підприємствах складається із прибутку,одержуваної від реалізації коренів цукрових буряків, і прибутку від продажу цукру,отриманого від переробки буряка на давальницьких умовах.
Збільшеннявиробництва цукрових буряків і підвищення прибутковості галузі можливе призначному приросту врожайності коренеплодів. У сучасних умовах з усіхфакторів, що впливають на підвищення врожайності цукрових буряків, найбільшузначення має забезпеченість сільськогосподарських підприємств засобамивиробництва.
Рівеньзабезпечення більшості господарств матеріальними ресурсами не дозволяє виконуватиагротехнічні вимоги навіть традиційної технології, при якійврожайність 180 ц з 1 га цілком реальна.
Дляотримання високої врожайності необхідно вкладення додаткових ресурсів, впершу чергу мінеральних добрив та засобів захисту рослин. За науковимиданими, від кожної внесеної тонни органічних добрив врожайність бурякаповишaeтcя на 1-2 Ц, а від кожного центнера повного мінерального добрива - на8-12 ц.
Значнийутрату буряківництва наносять бур'яни, порушення чергування культур усівозмінах, відсутність гербіцидів, несвоєчасна прополка. В результатінавіть при середній засміченості ефективність внесення добрив знижується більшніж на 60%.
Особливезначення для підвищення врожайності цукрових буряків має поліпшення агротехніки,що не вимагає великих додаткових витрат, але забезпечує значнийекономічний ефект. Так, наприклад, зменшення густоти насаджень до прибирання до60 ТИС. рослин на 1 га (при оптимальній 85-95 тис. рослин) призводить дозниження врожайності на 20-30% і цукристості на 0,5-1%. Крім того, за рахунокнерівномірного розподілу рослин в рядку недобирають 30-40 ц буряків та0,2-0,3% цукру.
Важливийрезерв збільшення виробництва буряків і цукру - вибір оптимальних строківприбирання. За рекомендаціями вчених, заснованим на дослідженні даних про динамікузростання кореня і накопичення цукру, необхідно змістити терміни збирання цукровогобуряка до третьої декади вересня.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОІ3ВОДСТВА СОНЯШНИКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇПІДВИЩЕННЯ
мКжаль, концентрації посівів соняшнику в багатьох випадках ще неприділяється належної уваги. В одних господарствах він займає незначніплощі, в інших - обробляється на надмірно великих площах, що недозволяє дотримуватися термінів повернення культури на колишнє місце і розміщуватипосіви по кращих попередниках.
Істотнезначення у збільшенні виробництва соняшнику, зростанні його врожайності маєшироке застосування інтенсивних технологій обробітку. Сучасна інтенсивнатехнологія - одночасно грунтозахисна, волого - і енергозберігаюча. У кожномуконкретному випадку та чи інша функція технології може при набувати більшого абоменше значення, але в цілому вони спрямовані на головне - отримання високихврожаїв соняшнику при оптимальних витратах праці, засобів і енергії.
Освоєннюінтенсивних технологій поки перешкоджають багато чинників. Наприклад, не налагодженоналежним чином насінництво. Значні площі засівають некондиційниминасінням. Не у всіх господарствах для посіву використовують добре відкаліброваніпротравлене (інкрустовані) насіння. Нерідко порушуються й інші технологічнівимоги: неякісно готують грунт, не дотримуються потрібну густоту стояннярослин, недостатньо ефективно ведуть боротьбу з бур'янами, шкідниками тахворобами.
Великачастину врожаю втрачається при збиранні, підробці та зберіганні насіння. У ряді областейсоняшник прибирають протягом місяця замість покладених 7-10 днів. Така прибиранняведе не тільки до недобору врожаю насіння, але і до різкого зниження їх якостіяк олійної сировини. В результаті зменшується вироблення високоякісногомасла.
Підвищенняекономічної ефективності галузі багато в чому залежить також від поліпшенняорганізації виробництва, розвитку малої переробки безпосередньо вгосподарствах, вдосконалення виробничо-економічних зв'язків між сільськогосподарськимиі переробними підприємствами, орієнтації виробництва на задоволенняпотреб суспільства з урахуванням сформованого попиту і пропозиції на ринку,державної підтримки вітчизняного товаровиробника.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Економікасільського господарства/І.А. Мінаков, Л.А. Сабетова, Н.І. Куликов та ін - М.: Колос,2000. - 328 с.
