Зміст
Введення. 2
1. Сучасний стан та еколого-економічнихпроблем у сільськогосподарському виробництві. 4
2. Утворення та розміщення відходів сільськогосподарськоговиробництва 4
3. Екологічна проблема, спричинена застосуваннямотрутохімікатів для боротьби з шкідниками і забруднення навколишнього середовища .. 4
4. Оцінка еколого-економічного збитку всільськогосподарському виробництві 4
Висновок. 4
Література. 4
Додатка. 4
Введення
Ніяка інша галузьсуспільного виробництва не пов'язана так з використанням природних ресурсів,як сільське господарство. Адже праця хлібороба і тваринника - его по сутівикористання природи, навколишнього нас природного середовища для задоволенняпотреб людини. Сільське господарство необхідно розглядати яквеличезний, постійно діючий механізм охорони, культивування живихприродних багатств, і підходити до нього слід ще під одним кутом зору - охоронинавколишнього середовища. Тому в умовах аграрного виробництва використанняприродних ресурсів і, перш за все, землі повинно поєднуватися з заходами щодо охоронинавколишнього середовища. Плоди праці людини на землі - це найнеобхіднішапередумова життя кожного суспільства, на якій би ступені розвитку воно незнаходилося. У сільському господарстві земля виступає не тільки місцем діяльностіі територіальної операційної базою, але і, перш за все, служить в якостізнаряддя і головного засобу виробництва.
Актуальність проблеми охоронинавколишнього середовища в сільському господарстві підсилюється в сучасних умовах взв'язку з процесами забруднення природних ресурсів, використовуваних в аграрномувиробництві, промисловими, будівельними та іншими несільськогосподарськимипідприємствами. Ці забруднення ведуть до зниження родючості грунтів і їхпродуктивності, погіршення якості вод, атмосфери, завдають шкоди рослинництвуі тваринництву, що тягне недоотримання сільськогосподарської продукції тапогіршення її якості. Екологічні проблеми сьогодні є одними знайбільш важливих і глобальних. Тому тема роботи важлива і актуальна.
У роботі зустрічається термін "адаптивно-ландшафтнісистеми землеробства "(АЛСЗ). Вони передбачають пристосовністьвиробництва продукції до різних елементів агроландшафту, формамгосподарювання і матеріальних ресурсів, на підставі досягнень науки ітехніки, з урахуванням вирішення екологічних проблем сільськогосподарськоговиробництва та ресурсозбереження.
1. Сучасний стан та еколого-економічнихпроблем у сільськогосподарському виробництві
Тисячоліттями вважалося, щосільське господарство є одним природи. Воно ближче до природи за своєюсутності, широко використовує сили природи безпосередньо у виробничомупроцесі і, здавалося б, більш інших галузей економіки зацікавлене в тому,щоб природа була чистою, живою, плідною. Але в минулому столітті закороткий термін становище змінилося докорінно. В результаті впровадження всільське господарство індустріальних методів виробництва змінилося співвідношеннясил між природою і сільськогосподарською галуззю економіки. Застосування складноїі важкої машинної техніки, хімізація і меліорація земель, концентраціявиробництва, особливо в тваринництві, зробили природ} вельми вразливою передособою сучасного сільськогосподарського виробника.
У сучасних умовах розвиткусільського господарства його негативний вплив на природу у багатьох випадкахстає більш серйозним, ніж вплив інших галузей суспільноговиробництва. Саме з розвитком сільського господарства пов'язані зростання дефіцитностіводних ресурсів на великих територіях нашої країни, зменшення видовогорізноманітності рослинного і тваринного світу, засолення, заболочування івиснаження грунтів, накопичення у грунтах і воді ряду особливо стійких і небезпечнихзабруднювачів природного середовища.
Традиційно вважалося, щоосновними порушниками природної рівноваги є промисловість ітранспорт, а можливе шкідливий вплив сільського господарства на навколишнє середовищенедооцінювалася. Однак ще в 60-х роках на перше місце по забрудненнювисунулося сільське господарство. Це пов'язано з двома обставинами. Перше - цебудівництво тваринницьких ферм і комплексів, відсутності будь-якої очисткиутворюються навозосодержащих відходів та їх утилізації; та друге - порушеннянорм і правил застосування мінеральних добрив і отрутохімікатів, які разом здощовими потоками і підземними водами потрапляють у річки та озера, наносячисерйозний збиток басейнам великих річок, їх рибним запасам і рослинності. Томуу сфері суспільного виробництва серйозним джерелом забруднення навколишньогосередовища, поряд з промисловістю і транспортом, стає і сільське господарство.
Ефективністьсільськогосподарського виробництва, темпи його зростання залежать від стану грунтів,а також від правильної організації заходів щодо їх охорони. Проте в данийчас стан земель Російської Федерації, що знаходяться у сферісільськогосподарської діяльності, залишається незадовільним. Проведені вкраїні перетворення земельних відносин, відбившись на динаміці структуриземельного фонду, не привели до поліпшення використання земель, зниженнянесприятливих антропогенних впливів на грунтовий покрив, викликаютьпроцеси деградації грунтів сільськогосподарських та інших угідь або сприяютьїх розвитку.
У складі сільськогосподарськихугідь Росії більше 116 млн. га займають ерозійно-небезпечні і підданіводної та вітрової ерозії землі, в тому числі еродовані (53,6 млн. га). Кожентретій гектар ріллі та пасовищ є еродованих і потребуєздійсненні заходів зашиті від деградаційних процесів [1].
В останні роки площа земельсільськогосподарського призначення скоротилася на 7,9 млн. га. У структурісільськогосподарських угідь зберігається стійка тенденція до скороченняплощі ріллі та зростанню за рахунок цього площі перелогових земель. Втратазначних площ продуктивних сільськогосподарських угідь обумовлена ​​восновному недоліками їх господарського використання, складною економічною ситуацією,не дозволяє повною мірою здійснювати роботи щодо збереження та підвищенняродючості грунтів і поліпшенню культуртехнічні стану земель, а такожтриваючим їх вилученням для несільськогосподарських потреб.
Зі сфери сільськогосподарськоговиробництва в результаті деградації, переведення під інші види використаннявиключалися площі найбільш цінних земель, а замість вибулих усільськогосподарський оборот включались переважно землі низькогопродуктивного потенціалу. Оцінити в будь-яких натуральних або вартіснихпоказниках масштаби втрат для сільськогосподарського виробництва найбільшцінних в природно-господарському відношенні земель не представляється можливим,оскільки в офіційну статистичну звітність не включаються відомості про грунтовомупокриві цих земель. Особливу тривогу викликає стан меліорованих земель. Зберігаєтьсятенденція зростання земель з несприятливою меліоративною обстановкою і зниженняїх продуктивності.
Однак потенційні можливостізбільшення сільськогосподарського виробництва за рахунок освоєння придатних длясільського господарства земель значно зменшуються. У сучасних умовах, яксвідчить статистика, відбувається постійне скороченнясільськогосподарських земель і особливо ріллі на душу населення. Загостренняданої проблеми пов'язано з тим, що розвиток науково-технічного прогресусупроводжується надмірним використанням сільськогосподарських земель, у томучислі грунтів, під будівництво промислових та інших об'єктів, для потребтранспорту та інших несільськогосподарських цілей. Тенденція скорочення площісільськогосподарських угідь має глобальний характер.
Погіршення якісногостану землі - явище тривожне та трудноустранімимі. Руйнування родючогогрунтового шару, виснаження, заболочування, забруднення, засолення земель,заростання їх бур'янами, неправильна розораність в умовах вітрової та водноїерозії можуть не тільки надовго вивести землю з - сільськогосподарськогообороту, але й порушити тр...
