Історія виникнення і розвитку банку
Банки є основою економіки, своєрідною кровоносноюсистемою економічного суспільства. Без них не може існувати сучаснесуспільство, так як саме банки, будучи центром, через які здійснюютьсяплатежі, формують нормальне функціонування підприємств, проведення платежіві розрахунків здійснення товарно-грошових відносин. У той же час самезавдяки банкам здійснюється перерозподіл коштів від тих, у когоє вільні грошові кошти, тим, кому вони в даний момент необхідні,завдяки мобілізації вільних грошових коштів і видачі кредитів.
Слово В«банкВ» походить від італ. В«BarikoВ» - стіл. Спочаткубанки були виключно конторами, що виробляють різні грошові операції,і переважно міняльних контор (лавками). Поступово міняльні справурозширюється, за рахунок видачі різноманітних позичок та залучення грошових коштів,і з'являються банки, які видають кредити, приймають вклади і проводятьрозрахункові операції.
Виділяють чотири основних етапи розвитку банківськоїдіяльності:
I етап - від античності до виникнення Венеціанського банку;
II етап - з 1156 р. до установи Англійського банку - 1694 р.;
III етап - з 1694 р. до кінця XVIII-B.;
IV етап - з початку XIX ст. до теперішнього часу.
1 етап. Раніше не існувало банків в сучасному значенніцього слова. Важко встановити, в якій саме країні вперше; з'явилисязачатки банківської діяльності. Доведено, що за 2300 років до н.е. у халдеяніснували торгові товариства, що займаються видачею позик і перекладнимигрошовими операціями. За словами Капеллі, у китайців за 2000 років до н.е. . існувалонавіть чековий обіг. Немає сумніву: у Вавилоні, де, мабуть, потрібношукати початок появи грошей і грошового господарства в світовій історії, в VI в. дон.е. вже існували банкіри, які брали процентні грошові вклади івидавали позики під письмові зобов'язання і під заставу різних цінностей. </p>
Особливою славою користувалася банкірська фірма В«ЕгідаВ»,діяльність якої, як видно із знайденого щоденника і клієнтських рахунків цієїфірми, була дуже різноманітна.
Дуже розвинена банківська діяльність існувала також уЕлладі, де веденням банківської справи займалися жерці. Храми звичайноотримували великі прибутки від їх земельної власності, грошові штрафи, подарункиі т.д. Завдання жерців полягала в тому, щоб шляхом умілого завідуваннямайном, видачі позичок і участі в вигідних підприємствах збільшити доходи ізібрати такі скарби, які давали б можливість гідно підтримуватипишність святині. Гроші використовувалися у вигляді видачі лихварських кредитів,які за рахунок великого відсотка приносили дохід. З'явилися нові видикредитів, наприклад, під заставу майна, якщо вони не поверталися, майнопереходило у власність церкви.
Храми, особливо Делосский, Дельфійський, Ефеський таСамоський, брали на зберігання гроші за певну процентну плату ізберігали їх у спеціальних підвалах-сховищах. Поступово з ослабленням ізникненням цих святинь слабшала і зовсім припинилася роль храмів якбанків. Так, наприклад, в Фоційскую війну в 1355-1356 рр.. відбулося розграбуваннявеличезних скарбів храмів і їхнє існування як банків припинилося.
У IV в. до н.е. в Афінах конкурентами храмів виступаютьВ«ТрапецітиВ» (трапезіти), назва яких пішла від грец. трапеза, що означаєстіл, на якому міняйла проводили свої операції. Вони займалися зберіганнямгрошей, видачею кредитів. Різноманітність банківських операцій привело доспеціалізації трапецітов - з'явилися спеціалізовані банки. Так, наприклад,існували аргіраймоси, які займалися міняльних справою, і довейстаі,які видавали не тільки лихварські позики, а й промислові,здійснювали довгострокові інвестиції в промислові підприємства, за щоотримували певні відсотки.
Подальший розвиток банківської справи призвело до появи і поширеннябанків в Єгипті, де А. Македонським були організовані
В«Королівські банкиВ», якими керували греки. Банківськесправа в Римі було організовано за образом і подобою грецьких банків в III в. до н.е.Банки отримали назву аргентарії або мензаріі, що виробляли свої операції нафорумі. Вони брали гроші на зберігання, здійснювали перекладну операцію івидавали позики - лихварські, промислові, під заставу нерухомості - іпотечні.Вони також займалися організацією аукціонів і проведенням їх. G аукціонівпродавалося закладене майно свого та інших банків з отриманнямкомісійних.
Починаючи з епохи великого переселення до Хрестових походів,банківська практика обмежувалася міняльних справою. З огляду на те що перевезеннягрошей була пов'язана з величезним ризиком, міняйли займалися також видачею грошовихпереказів на міста, де відбувалися ярмарки чи де у них були діловівідносини з місцевими міняйлами. Це було пов'язано з появою паперових грошей: золотостиралася і втрачало свою цінність, тому пішли дрібні золоті монети, їхзамінили міддю і сріблом. Гроші, що використовуються в кожній країні, мали своєгрошове утримання чи назву, тому купцям доводилося не тількиперевозити, але і міняти гроші. У цьому їм допомагали міняйли або банкіри. Один документцієї операції свідчить: змінювала Симон Розе свідчить, що він отримав 34генуезьких заходи і 32 динара, за які брат його Вільгельм в Палермо повиненсплатити пред'явнику цього паперу 48 марок хорошим сріблом. Записка,відображає. таку обмінну операцію, називалася В«вексельВ» {від нім. - Обмінгрошей по записці). В подальшому такі перевідні (конверсійні) операціїнабули досить широкого поширення.
II етап. Банки поступово поширилися по всій Італії,багато їх з'явилося в великих торгових центрах, ганзейських містах Генуї,Венеції, у Флоренції, а потім і у Франції, Нідерландах, Гамбурзі та Англії. Ненормальнеположення міжнародних та грошових оборотів, внаслідок знецінення тарізнорідності мінової одиниці і зловживань міняв, змусили деякіміські управління і торгові класи відкрити громадські банки. До цього вособливості призвело ту обставину, що у банкірів поступово зосереджувалисявсі готівкові кошти торгового класу, які внаслідок цього виробляли міжсобою грошові розрахунки не готівкою, а безготівковими розрахунками, тобто шляхомписьмового перенесення грошей з рахунку боржника на рахунок кредитора в книгахбанкірів. Ця операція отримала назву В«жірооборотВ» (у перекладі з грец. - Коло).
Перші громадські банки з'явилися в Італії. Там, уВенеції, в 1156 р., утворився жиробанк В«МонтеньеваВ» - громадськеустанова, куди вносилися податки і які виробляли деякі банківськіоперації і поділялися на світські гори і гори, засновані для боротьби злихварством, які знаходилися під заступництвом духовенства. В 1407банк В«Святого ГеоргіяВ» був організований шляхом злиття багатьох дрібних громадськихбанків і знаходився під заступництвом м. Генуї. В якості кредиторареспубліки банк мав колосальні привілеї. Генуезький дож (мер) при своємувступ В«а посада повинен був присягати, що він зобов'язується захищатисамостійність банку. У 1463 р. банку Папою Римським було дано право відлучативід церкви всіх боржників, яким він користувався 42 роки. Тому у банкуборжників не було. У жиробанк цей банк був перетворений тільки в 1675 р. У1587 у Венеції після краху відомого великого приватного банку Піза буввідкритий державний жиробанк під назвою Banco di Rialto.
У 1609 р. Голландський уряд внаслідокзловживань місцевих банкірів заснувало Амстердамський громадський банк підгарантією міста.
У 1619 р. Гамбург за прикладом Амстердама з тих же причинзаснував під гарантією міста жиробанк, що існував до 1812 р. Функції цихбанків полягали в наступному:
1. Брали гроші на зберігання, що вже було важливо для тогочасу, різнився відсутністю безпеки.
2. Торговий клас, залишаючи гроші на своїх рахунках у банках,розпоряджався ними шляхом переказів або за допомогою переносів зі своїх рахунків нарахунок одержувача, якщо клієнт мав рахунок у тому ж банку. Для торгового класу цеслужило економією часу. В основу операцій банку була покладена міноваодиниця (банківські...
