Зарубіжний досвід мікрофінансування
В останні роки термін В«мікрофінансуванняВ» можна почути всічастіше. На Заході зростає кількість великих міжнародних банків, що беруть участь впрограмах мікрофінансування.
Даний напрямок банківської діяльності виникло в 1970-х рр.. іявляло собою форму надання фінансових послуг малозабезпеченим представникамробітничого класу, яких до того моменту ніхто на розглядав у якостіклієнтів банків у силу відсутності у них достатнього власного доходу/майна.
Отримавши невеликий кредит, позичальники не просто використали коштина власні потреби - вони збільшували свої доходи і повертали кредит.Незважаючи на високі процентні ставки частка повернення мікрокредитів склалабільше 95%! В даний час основними цілями мікрофінансування єзниження рівня бідності, надання можливості найменш захищеним членамсуспільства (жінки, незаможні і т.д.) брати участь у ринковій діяльності,створення нових робочих місць і напрямків бізнесу, стимулювання залученняпрацездатних громадян у певні сектори економіки.
Сенс мікрофінансування - надання незабезпечених кредитівпозичальникам, які не мають постійного доходу в якості заробітної плати(Дрібні фермери, приватні підприємці), тобто не можуть надатистандартне забезпечення (заставу). Більш того, при мікрофінансуваннязабезпечення може не мати великого значення для кредиторів, оскількивартість звернення стягнення на таке забезпечення і його продаж можутьперевищити вартість самого кредиту.
Відсутність забезпечення, однак, збільшує вартістьфінансування, тому кредитор несе ризик неоплати або ускладнень при отриманніплатежу. Дуже часто відсотки по мікрокредитах можуть у кілька разів перевищуватисплачуються при звичайному кредитуванні.
Пропорційно зменшенню обсягу кредитування скорочуються і його терміни:мікрофінансування надається на термін до одного року, часто - менш ніжна 90 днів. Відсоткові періоди також вкорочені (наприклад, один тиждень).
В рамках мік
рофінансування профільні організації пропонуютьклієнтам наступні послуги:
фЂЃ‘ розміщення грошових коштів у внески;
фЂЃ‘ страхування;
фЂЃ‘ надання можливості сформувати (іншими словами,накопичити за тривалий термін) фонд, кошти з якого підуть на оплатуосвіти дітей клієнта;
фЂЃ‘ надання кредитів.
Особливо велике значення мікрофінансування має вкраїнах, що розвиваються, де доступ населення до банків обмежений, а наявністьневеликої суми грошей допомагає відкрити власний бізнес.
мікрофінансування дуже розвинене в азіатських державах. Так,наприклад, діяльність бангладешського економіста Мухаммада Юн у са(Muhammad Yunus) і заснованого ним банку Grameen в області мікрофінансування в2006 була відзначена Нобелівською премією.
Участь банків в мікрофінансування
Безпосередньо міжнародні банки рідко беруть участь вмікрофінансування. Це ніяк не пов'язано з законодавчим регулюванням (вононе забороняє банкам надавати невеликі кредити). Дана ситуаціяобумовлена ​​наступними причинами практичного характеру.
фЂЃ‘ Банки хочуть бути впевненими, що позичальник зможе повернутигроші, і вимагають підтвердження його платоспроможності. У випадку змікрокредитуванням позичальник, як правило, не може задовольнити такувимога з описаних вище причин.
фЂЃ‘ Відсутність забезпечення обумовлює необхідність створюватиб про льшие, ніж при забезпечених угодах, резерви. Крім того, забезпеченняслужить для банків гарантією, що грошові кошти будуть повернені. Ввідсутність забезпечення банки навряд чи нададуть фінансування.
фЂЃ‘ Безліч дрібних кредитів створює серйозну організаційнунавантаження для банку. Не кожен банк може нести значні витрати наобслуговування великої кількості клієнтів, при тому що доходи від такого родудіяльності порівняно малі.
фЂЃ‘ Встановлення пільгових умов для осіб, які отримуютьмікрофінансування (відсутність забезпечення і т.п.), може бути розцінено якдискримінація інших клієнтів банку.
Таким чином, здійснювати мікрофінансування безпосередньо банкамневигідно, проте вони часто беруть участь у таких програмах через якусьмісцеву організацію.
Форми організації суб'єктів мікрофінансування
Організаційно-правова форма установи (товариства, об'єднання),надає мікрофінансування, варіюється в залежності від країни, вякій воно знаходиться. Перелічимо найбільш поширені варіанти:
фЂЃ‘ кредитна спілка;
фЂЃ‘ комерційний банк;
фЂЃ‘ неурядова організація;
фЂЃ‘ лізингова компанія;
фЂЃ‘ державний банк;
фЂЃ‘ асоціація;
фЂЃ‘ самоорганізуемая група;
фЂЃ‘ постачальник, трейдер і т.д.
Враховуючи зростаючу роль організацій, що займаютьсямікрокредитуванням, необхідно відзначити, що у разі виникнення у такоїорганізації яких-небудь серйозних проблем вони можуть автоматичнопоширитися на весь регіон, в якому вона працює, і спровокуватизначні соціальні потрясіння.
Регулювання діяльності суб'єктів мікрофінансування такожвідрізняється в залежності від страновой приналежності. У деяких країнахіснує саморегулювання.
Це не означає, що організація існує сама по собі. Зазвичайвона встановлює правила внутрішнього контролю, правила корпоративногоуправління та розкриття інформації. Однак держава не втручається вуправління, оскільки мікроагентства не є джерелами потенційногосистемного ризику, і спроби регулювати й контролювати даний ринок невиправдовують себе з фінансової точки зору. Вимога надати держорганамзвітність зберігається, проте вона необхідна не для здійсненняпруденційного нагляду, а для цілей формування статистичних даних.
Є країни, в яких державні органи регулюютьдіяльність великих організацій, які надають послуги з мікрофінансування іпредставляють певну потенційну загрозу стабільності ринку. Вибірковерегулювання покликане задіяти якомога меншу кількість чиновників.Передбачається, що це знизить витрати коштів платників податків.
Нарешті, існують країни, де має місце тотальнедержавне регулювання всіх організацій, що займаютьсямікрофінансуванням.
Схеми надання мікрофінансування
Забезпечення виконання зобов'язання може покладатися як наодного позичальника, так і на кількох.
Організація, що надає мікрофінансування, може вивчитипопередню кредитну історію потенційного позичальника або те, як він ранішеуправляв своїми грошовими коштами, які заощадження міг зробити, і виходячи зцього прийняти рішення про видачу кредиту.
Спеціальні схеми мікрофінансування передбачаютьвідповідальність одних осіб за інших.
Наприклад, кредити можуть надавати групам від п'яти до восьмичоловік. Якщо позичальник не виконує свої зобов'язання по кредиту, штрафинакладаються на всю групу, члени якої згодом не можуть отримуватидодаткові кредити. Іноді в групу включають родичів, для того щобстимулювати повернення кредиту, однак наявність родичів в групі можепризвести до конфлікту інтересів.
В силу специфічності даного напрямку фінансової діяльності(Безліч дрібних кредитів без забезпечення) існують певні вимоги,виконанню яких необхідно приділяти особливу увагу:
фЂЃ‘ наявність в організації професійного менеджменту;
фЂЃ‘ чітко позначені цілі і принципи розподілувідповідальності за виконання поставлених завдань;
фЂЃ‘ наявність ефективної та прозорої бухгалтерської системи;
фЂЃ‘ ефективний внутрішній контроль;
фЂЃ‘ наявність ефективного механізму захисту вкладників;
фЂЃ‘ розробка інформаційної системи, фінансових та операційнихстандартів;
фЂЃ‘ правильний вибір організаційно-правової форми.
Якщо говорити про завдання, що стоять перед державою, то воно...
