Балансові теорії
Сутність теоріїстатичного балансу
Під балансовимитеоріями розуміються теорії, що трактують форму і зміст бухгалтерськихбалансів як складових частин бухгалтерської звітності, незалежно відзаконодавчих норм, відповідно, з чим визначаються мета і концепціїбухгалтерських балансів виходячи з їх економічної природи і економічногозмісту. Класичними балансовими теоріями є: теорія статичногобалансу, звана також статичної балансової теорією; теорія динамічногобалансу (динамічна балансова теорія); теорія органічного балансу(Органічна балансова теорія). Розглянемо більш детально статистичнутеорію балансу.
Під нею розуміють точку зору,з позицій якої явища економічної дійсності досліджуються позапроцесу їх змін, як би в незмінному, застиглому стані рівновагиелементів. Основу статичної балансової концепції становлять періодичнаоцінка майна та перевірка достатності, або недостатності отриманихгрошових коштів від умовного продажу активів організації для погашеннязаборгованості перед кредиторами. Таким чином, мета статичного балансу полягаєу захисті інтересів кредиторів. Всі розрахунки, згідно статичної теорії балансу,зводяться до підготовки звітності про майновий (фінансовий) стані комерційноїорганізації та її кредиторської заборгованості та визначенні того, чи виникає загрозабанкрутства при одномоментному задоволенні вимог кредиторів за рахунок продажумайна в поточних ринкових цінах. Теорія статичного балансу розвивалася послідовноз XIII по XVIIIвв.Остаточно сформувалася в наукову концепцію спочатку ХХ ст. Вона стала результатомрозвитку юридичного напряму і інвентарного (майнового) підходу в бухгалтерськомуобліку.
Її творцем став берлінськийадвокат Г.В. Симон, сформував спочатку ХХ в. окрему, юридичну, галузьбухгалтерського обліку - балансове право. У 1861 р. він опублікував монографію збалансовим праву, в якій обгрунтував юридичну основу статичної балансовоїтеорії. У закінчену балансову теорію статичну концепцію бухгалтерського балансурозвинув І.Ф. Шер, а остаточно завершив розробку в якості бухгалтерського вченняГенріх Нікліш. У Росії статична балансова теорія отримала розвиток завдякипрацям Н.С. Лунського. Назва В«статичнаВ» теорія належить німецькому вченомуЕ. Шмаленбаху, творцеві динамічної теорії бухгалтерського балансу.
Для реалізації концепціїстатичного балансу був введений суто юридичний прийом В«фіктивної (умовної) ліквідаціїВ».Він припускав, що в періодично заданому часовому інтервалі проводиться інвентаризаціяактивів власника, оцінка яких здійснюється за поточними ринковими цінами так,як якщо б ці активи в поточному періоді одномоментно продавалися. Зрозрахованої таким чином вартості активів віднімалися кредиторські зобов'язаннявласника. Отриманий результат відбивав поточне значення чистих активів і показував:по - перше, ступінь стійкості фінансового стану організації; по -друге, ступінь прирощення чистих активів (капіталу власника) в порівнянні звідповідними показниками попереднього порівнянного періоду. Уявімо загальнусхему статичного балансу.
Таблиця 1. Загальна схема статичногобалансу.
Актив - майнова маса
Пасив - розподіл майнової маси
Грошові кошти
Інше майно
Дебітори
Капітал
Кредитори
Вартість цінностей (А)
Розподіл цінностей (К + О)
Таким чином, рівняннястатичного балансу відповідає основному балансовому рівнянню і має вигляд:А = К + О. Структура статичного балансу показує, що дебітори збільшують балансовемайно, а кредитори - його зменшують.
Згідно статичної теоріїбалансу, результат діяльності, тобто нарощення капіталу, можна визначити тількишляхом порівняння чистих активів поточного і попереднього періодів:
(А 1 - О 1) - (А 0 - О0) = К 1 - К 0 = О”К,(1)
де А 1 і А 0 - величинаактивів поточного і попереднього періодів відповідно; О 1 і О 0 - величина зобов'язаньпоточного і попереднього періодів відповідно; До 1 і К 0 - величина капіталупоточного та попереднього періоду відповідно; О”К- Величина нарощення капіталу за період. З рівняння (1) очевидно, що основнаідея статичного балансу полягає в розрахунку вартості чистих активів (ВЧА). Прицьому:
До 1> К 0, тобтобути позитивною величиною (прибуток),
До 1 <К 0, тобто бути негативноювеличиною (збиток),
До 1 = К 0, тобтовідображати нульовий фінансовий результат.
В результаті у відповідностізі статичною концепцією бухгалтерського балансу рахунок В«Прибутки та збиткиВ» самостійногозначення може не мати і тому розглядатися в якості субрахунки до рахунку Капіталу.Теорія статичного балансу відображає пріоритет статичної складової бухгалтерськоїзвітності - бухгалтерського балансу, який складається в статичних категоріях- Активи, зобов'язання, капітал на певну статичну дату, над динамічноїскладової бухгалтерської звітності - звітом про прибутки і збитки. Останнійвідображає примат фінансового результату, отриманого за період над оцінкою фінансовогоположення на певну дату, що складається у динамічних категоріях - доходиі витрати. Виходячи з цього, статичний баланс забезпечує точне відображення вартостімайна, але може спотворювати (і спотворює) фінансові результати діяльності організації.Внесок у розуміння теорії статичного балансу в кінці XIX- Початку XX ст. внесли вчені різнихкраїн світу. Найбільш істотна роль у розвитку ідей балансоведенія, в якійв якості основоположної, вихідної бухгалтерської концепції розглядався бухгалтерськийбаланс, належить І.Ф. Шеру. Основу його теорії становить капітальне рівняння(Постулат Шера):
К = А - П,
виведене з основного балансовогорівняння:
А = К + О.
Шер поняття В«пасивВ» асоціювавз поняттям В«зобов'язанняВ».
Рівняння капіталувідображає статику стану господарської діяльності. Воно складене в статичнихпоказниках без динамічних складових. Присутність динамічних показниківдозволяє перетворити капітальне рівняння в рівняння виду:
А - О = К + Пр - У (2)або
А - О - К = Пр - У (3),
де Пр - прибуток, У -збитки.
З рівняння (2) видно,що фінансовий результат відображається безпосередньо на рахунку Капіталу, з рівняння(3) - на рахунку прибутків і збитків. З точки зору Шера, збитки (У) - це не показникфінансового результату, це витрати (витрати), що збільшують вартість активів.Це дає підстави перетворити початковий баланс виду А = К + О в наступний балансвиду:
А + В = К + О + Пр (4).
У рівнянні (4)суміщені статичні (активи, зобов'язання, капітал) і динамічні (прибутку ізбитки) показники. Це дозволило згодом створити структуру статико-динамічногобалансу з використанням категорій доходів (Д) та видатків (Р):
А + Р = К + О + Д (5).
Перетворений варіантрівняння (5):
А - К - О = Д-Р
відображає синтез статичноїі динамічної балансових теорій (І. Буррі). Послідовним прихильником статичноїбалансової теорії та ідейним спадкоємцем І.Ф. Шера був німецький вчений Г. Нікліш.Він вважав, що метою статичного балансу є точне відображення вартості майна.Так, Г. Нікліш висловлювався негативно щодо ефективності існуючоїпрактики утворення резервів. За діючим законодавством межа резервіввстановлювався в обсязі статутного капіталу. Враховуючи, що позиковий капітал (зобов'язання)перевищує власний в кілька разів, Г. Нікліш пропонував збільшити межу резервівдо суми всього задіяного капіталу. Г. Нікліш також довів, що власникиотримують прибуток не тільки (і не стільки) на власний, а й (здебільшого)на залучений капітал і вперше висунув ідею оцінки рентабельності капіталу яквідношення прибутку до суми власного і позикового капіталу.
У 1911р. Г. Нікліш створивзавершене загальне вчення про статич...